Харківські альманахи О.Корсуна «Сніп» та І.Бецького «Молодик».

Тим часом у надрах Харківської школи романтиків зріли нові задуми. Від часу виходу «Утренней звезды» склад українського гуртка істотно змінився.

Альманах «Сніп» мав підзаголовок: «Український новорічник», тобто книжка для читання на новорічні святки.

Головним автором альманаху «Сніп» був М.Косто­маров, який заповнив своїми творами трохи менше третини книжки. Відкривався альманах публікацією віршованої трагедії «Переяславська ніч». Це була перша в українській літературі віршована історична трагедія.

Закономірно, що М.Костомаров, прагнучи зробити свій по­сильний внесок у становлення нової української літератури, обрав за сюжети для своїх драм козаччину.

Набутком віршової частини альманаху «Сніп» була публіка­ція сатиричної поеми Порфира Кореницького «Вечерниці». Цей твір виділяється в «Снопі» як найбільший і найкращий поетичний твір.

Відкриттям альманаху став літературний дебют у ньому поета-романтика Михайла Петренка. В альманасі «Сніп» були опубліковані вперше сім віршів цього поета - «Дивлюсь я на небо...», «Вечірній дзвін», «Туди мої очі...».

У цілому «Сніп» у художньому відношенні виявився слабшим за «Ластівку». У ньому були представлені твори виключно харків­ських авторів. Але сказати, що книжка мала лише регіональний характер, не можна. Тут були опубліковані твори М.Костомаро­ва, П.Кореницького, М Петренка, що увійшли в історію україн­ської літератури. Альманах засвідчив появу нових творчих сил в університетському Харкові, підживлення Харківської школи романтиків талановитою молоддю.

Приблизно в цей же час у Харкові розпочалася підготовка до здійснення ще одного великого літературного проекту - видан­ня альманаху «Молодик», який видавав Іван Єгорович Бецький (1818-1890) - письменник, перекладач, ви­давець.

«Молодик» став новим оглядом сил літературного Харкова, засвідчив бурхливе зростання його творчого потенціалу. За ко­роткий час було назбирано матеріалів на три томи. Вони одночасно пройшли цензуру 10 вересня 1842 року і вийшли в світ у Хар­кові з університетської друкарні в 1843 році.

Четвертий том, зібраний трохи згодом, був випущений з цензури 22 березня 1844 року і тоді ж надрукований, але вже в Петербурзі. У його кінцівці І.Бецький вмістив звернення «Від видавця», де розповів історію ство­рення «Молодика», висловивши подяку усім учасникам альмана­ху, серед яких особливо виділив Г. Квітку й В. Каразіна.

Перші три томи альманаху складали цілісність, побудо­вану за єдиним логічним задумом. У першому томі друкувалися художні твори харківських письменників російською мовою; у дру­гому, крім завершення драми Ю.Коженьовського «Горець», роз­міщався український відділ; третій том містив у собі наукові статті й матеріали з історії України.

Окрасою першого тому була повість Г.Квітки «Заснування Харкова». В її основі лежав родинний переказ Квіток про засну­вання їхнім пращуром Основи, Харкова та й взагалі організацію українського заселення Слобожанщини.

Сам І.Бецький опублікував тут свої переклади з німецької мови, представивши читачам два твори Жан Поля: «Спогади з кра­щих часів життя для останніх» та «Місяць удень».

Поезію першого тому альманаху «Молодик» представляло широке коло авторів. Безперечним його набутком була публіка­ція столичних поетів: Ф.Глинки, Н.Кукольника, А.Фета, А.Дельвіга, В.Луганського (В.Даля). Вони дали для альманаху дрібні вірші, але сама їх участь свідчила про підтримку ними почину І.Бецького, надавала збірнику авторитетності, привертала до нього читацьку увагу.

Ширше була представлена творчість харків'ян та інших авторів з України: Я.Щоголева, Н.Щербини, О.Шаховського, А.Куль­чицького, О.Афанасьєва-Чужбинського.

Була тут представлена й драматургія. В автоперекладі росій­ською мовою надрукував у першому томі «Молодика» свою щой­но написану драму «Карпатські верховинці» (1843) класик поль­ської літератури Юзеф Коженьовський (1787-1863).

Другий том у головній своїй частині складався з «Малоро­сійського відділу», упорядкованого М.Костомаровим. З прози тут були опубліковані два класичні твори Г.Квітки «Перекотиполе» й «Підбрехач», а також обробки народних казок, зроблені М.Кос­томаровим, «Торба» і «Лови».

Традиційно для українських альманахів того часу багатшим за прозовий був відділ поезії, хоча б щодо участі залучених упо­рядником авторів. Тут було опубліковано три нових твори Т.Шев­ченка: «Думка» («Тяжко-важко в світі жити»), «Н. Маркевичу» і балада «Утоплена». Взагалі, твори Шевченка надавали «Малоро­сійського відділу» виразної романтичної орієнтації, підносили престиж альманаху.

А.Метлинський під псевдонімом «А.Могила» теж опублікував два нових вірші - «Розмова з покійними» і «Рідна мова».

В альманасі «Молодик» відбувся літературний дебют Я.Щоголева. Він опублікував тут три вірші - «Неволя», «На згадуван­ня Климовського» та «Могила», оповиті козацькою романтикою.

Поповнився завдяки «Молодику» й доробок М.Петренка. Тут були опубліковані два його вірші: «Вечір» і «Батьків­ська могила».

По одному віршу вмістили в «Молодику» О.Бодянський («Кирилові Розуму») та І.Левченко («Ранок осінній»).

Завершували другий том розділ записів народних пісень та стаття «Від видавця», де І.Бецький виклав засади українського правопису. Стаття мала важливе значення для орієнтації читача в справі адекватного сприйняття опублікованих текстів.

У цілому ж «Малоросійський відділ» справляв враження бурх­ливого розвитку українського письменства; кидалися у вічі роз­ширення кола авторів, збагачення тематики творів, вдоскона­лення поетичної техніки.

Другий том «Молодика» практично засвідчив подолання в українській літературі бурлескно-гумористичної традиції й перемогу в ній романтичної течії. Сам альманах став фактом її наступного роз­витку й збагачення.

Третій том мав виключно науковий характер. Тут теж було надруковано чимало класичних надбань. До них передусім слід віднести три праці М.Костомарова - «Перші війни малоросійських козаків з поляками», «Російсько-польські вельможі. Стаття перша: князі Острозькі» та «Огляд творів, написаних ма­лоросійською мовою».

Публікація «Огляду» М.Костомарова на сторінках «Молоди­ка» стала видатною подією в історії української культури. Цією статтею була започаткована справжня, наукова літературна кри­тика.

З інших матеріалів приваблювали статті В.Каразіна «Погляд на українську старовину», що являла собою нарис історії Сло­божанщини, та К.Сементовського «Нарис малоросійських повір'їв і звичаїв, що стосуються свят» - перший етнографічний нарис, де описано річний цикл, з виділенням найголовніших свят і способів їх святкування.

Важливе значення мали подані в третьому томі альманаху до­кументальні матеріали про заснування Харківського колегіуму, опубліковані заповіт Генерального обозного Івана Ломиковського, датований 1711 роком, та листування щодо переходу І. Мазе­пи на бік шведського короля. Неординарні матеріали представив В.Каразін: зразки почерків кінця XVII століття та опис царської бібліотеки того ж часу.

У розділі «Суміш» були опубліковані вірші та листи О.Паліцина, листи Г.Сковороди, промова В.Каразіна перед харківським дворянством з нагоди царського дозволу на відкриття в цьому місті університету та протоколи дворянства і купецтва, спрямо­вані на фінансову підтримку цього рішення.

У третьому томі «Молодика» містилися ще деякі дрібніші істо­ричні матеріали, він був дуже цікавим, істотно розширював чи­тацькі уявлення з історії та культури України, переважно Слобожанщини, доповнював два попередні томи з художніми творами.

Том четвертий вийшов наступного, 1844 ро­ку, в Санкт-Петербурзі; він був більший за обсягом, ніж кожен з трьох попередніх томів, але включав у себе за універсальним принципом усе можливе.

Тут були опубліковані вірші О.Пушкіна, М.Лєрмонтова, П.Вяземського, В.Бенедиктова. Містилися і російські вірші українських авторів М.Щербини, Я.Щоголева, О.Шаховського, два українські вірші Є.Гребінки.

Для прози, однак, першорядних творів та авторів не знайшлося і довелося задовольнитися текстами маловідомих письменників М.Жукової, О.Кузьмича, О.Башуцького.

Науко­вий відділ також утратив попередню різноманітність і увесь був зайнятий розділами великої праці Максима Берлинського «Істо­рія Малоросії».

У цілому ж чотири книги альманаху «Молодик» стали важли­вим явищем в українській журналістиці й літературному процесі. Значення альманаху полягало в тому, що:

1) був виразно засвідчений і реалізований потяг українських діячів до створення часопису літературно-наукового спрямування;

2) розширилося коло авторів, що цікавилися українською літе­ратурою та історією і самі писали по-українськи, активізувалася їхня діяльність;

3) побачили світ нові твори Т.Шевченка, Г.Квітки, М.Пет­ренка, А.Метлинського, М.Костомарова, які увійшли в історію української літератури, в альманасі дебютував талановитий поет Я.Щоголів;

4) були опубліковані численні праці з української історії, етно­графії і вперше - з історії літератури;

5) а також численні джерела (листи, документальні матеріали) з історії України та Слобожанщини.

Але творчий потенціал Харкова поступово девальвувався, що позначилося й на характері харківської журналісти­ки. «Молодик» став по суті передостанньою спробою (далі був тільки «Южный русский сборник» А.Метлинського 1848 року) харківської творчої еліти видавати свої періодичні чи хоча б аль­манахові видання.