Альманах Є.Гребінки «Ластівка».

Ознакою розвитку українського літературного процесу стала спроба української творчої інтелігенції видавати свій часопис.

Ініціатива створення українського періодичного видання на­лежала мудрому Г.Квітці. Робота розгорнулася в 1838-1839 ро­ках. Ще восени 1838 року Г. Квітка порадив Є. Гребінці вступити в переговори з Андрієм Олександровичем Краєвським (1810-1889), відомим російським журналістом, видавцем і редактором по­пулярного журналу «Отечественные записки» (1839-1867), про видання при планованому ним з нового року журналі літературного додатку українською мовою. Краєвський підтри­мав ініціативу українських письменників. Є.Гребінка оповістив потенційних авторів і почав збирати матеріали.

У вересні 1839 року Михайло Олександрович Максимович (1804-1873), що був тоді деканом філософського факультету Київ­ського університету (відкритого в 1834 році), звернувся до Г.Квітки з проханням дати для задуманого ним альманаху «Киевлянин» якийсь твір. Г.Квітка в листі від 3 жовтня 1839 року відповів, що жодного завершеного твору для публікації не має: усе відпра­вив у Петербург до приятеля для надрукування в українському часописі.

Про створення періодичного видання стає широко відомо се­ред українських письменників. Але цим сподіванням не судилося здійснитися. Саме на 1839 рік припадає переїзд з Москви до Петербурга відомого російського критика Віссаріона Григоровича Бєлінського (1811-1848). В «Отечественных записках» він очолив літературно-кри­тичний відділ, визначаючи одночасно ідейно-естетичну позицію журналу в цілому. Погляд цього діяча на українське письменство зводився до розуміння української мови як наріччя російської й утвер­дження думки про цілковиту безперспективність, непотрібність створення літератури на цьому обласному наріччі. Таким чином, слово, дане А.О.Краєвським українським письменникам, було забране назад.

Обманутий Є.Гребінка залишився з цілим портфелем вже по­даних до українського часопису матеріалів, видавати який не було можливості після зміни позиції «Отечественных записок». І він видав альманах, названий «Ластівка». Він вийшов у 1841 року в Петербурзі як видання книгопродавця Василя Полякова.

«Ластівка» стала новим щаблем розвитку україн­ської альманахової журналістики. Це був перший спеціалізова­ний на представленні художньої літератури альманах. У ньому були відсутні наукові статті, літературно-критичні праці, етнографічні та фольклористичні дослідження, публікації історичних документів і джерел. Українська журналістика про­щалася із засадою універсалізму й переходила до спеціалізації: читачам була запропонована книжка для читання, тобто цілком складена з художніх творів. Крім того, упорядник орієнтувався виключно на українського читача - у книзі були зовсім відсутні російські тексти.

Альманах «Ластівка» став унікальною книжкою в молодому українському письменстві, він був упорядкований з великим сма­ком, багато творів, опублікованих у ньому, увійшли в історію ук­раїнської літератури.

Вперше після «Кобзаря» (1840) тут публікувалися нові твори Т.Шевченка - «Вітре буйний», «Причинна», «На вічну пам'ять Котляревському», «Тече вода в синє море», ури­вок з поеми «Гайдамаки», «Реве та стогне Дніпр широкий».

Доробок Т.Шевченка, представлений на сторінках «Ластів­ки», закріплював образ провідного поета України, а першодруки його знаменитих творів мали неперехідне значення й піднесли вагу альманаху.

Другим поетом, чий великий доробок друкувався в цій книзі, був Л.Боровиковський. Він надрукував твори двох жанро­вих напрямків - романтичні балади та ліричні вірші і байки.

Представив на сторінках «Ластівки» Л.Боровиковський і свої фольклорні записи, але це були не традиційні пісні, а народні при­казки, загадки (з відгадками). 86 приказок, подані по­етом і байкарем, поклали почин публікації цього фольклорного жанру.

Л.Боровиковський надрукував у «Ластівці» твори, що писа­лися в різний час від 1834 року. Його добірка являла собою достойне надбання альмана­ху, всебічно представляла поета: і як автора стилізованих під на­родні твори романтичних балад і ліричних віршів, і як дотепного й своєрідного байкаря, і як оригінального фольклориста, що роз­ширяє сам предмет фольклористики і пропонує читачам не тра­диційні пісенні, а оригінальні жанри, котрі дають новий матеріал для характеристики народного світогляду.

Упорядник «Ластівки» запросив до участі в альманасі і Олександра Степановича Афанасьєва. Під псевдонімом А.Чужбинський він опублікував тут два вірші: «Є.П.Гребінці» і «Прощання». Обидва вклада­лися в романтичну концепцію «Ластівки».

Дебютував на сторінках «Ластівки» знаменитий український поет-романтик Віктор Забіла. Він опублікував тут три вірші: «Го­луб», «Пісня» та «Повіяли вітри буйні», у яких постав як глибо­кий автор теми гіркого, нерозділеного кохання.

Сам Є.Гребінка опублікував у «Ластівці» три поетичні твори - дві байки і один ліричний вірш.

Проза була представлена творами Г.Квітки-Основ'яненка та П.Куліша. Надрукований наприкінці альманаху «уривок з казки» «Циган» був літературним дебютом П.Куліша як українського письменни­ка.

Є.Гребінка в альманасі «Ластівка» виконав поставлені перед собою завдання: дати книжку для читання, яка б всебічно задо­вольнила смаки українського освіченого читача, дала йому і про­зу, і поезію, і фольклорні записи.

Багато творів «Ластівки» увій­шли в історію української літератури. Альманах став невеликою компенсацією за провалену В.Бє­лінським справу видання українського часопису.

«Ластівка» мала значно вищий художній рівень, ніж попередні (а почасти й наступні) українські альмана­хи, набула широкого поширення, авторитету серед читачів, а відтак на боротьбу з українським словом піднялася російська критика. Це був перший український альманах, виданий у столиці імперії, що сприяло його популярності, поширенню й авторитету. Діяль­ність в справі його збирання й упорядкування можна вважати журналістським подвигом Є.Гребінки.