Способи словотворення в українській мові

Морфоологічні:
Префіксальний спосіб — спосіб творення слів за допомогою словотворчих префіксів: заходити — ходити, перенавантаження — навантаження. Суфіксальний спосіб — спосіб творення слів за допомогою словотворчих суфіксів: холодненький --- холодний, дубок --- дуб, вітерець --- вітер. Префіксально-суфіксальний спосіб — спосіб творення слів шляхом одночасного приєднання до твірної основи словотворчих префіксів і суфіксів: надбрівний — брова, безмежний — межа, затишок — тиша.

Постфіксальний спосіб — спосіб творення слів шляхом приєднання до твірної основи словотворчих постфіксів: битися --- бити, миритися — мирити. Префіксально-постфіксальний: розійтися --- іти, приблудитися --- блудити. Суфіксально-постфіксальний: лінуватися --- лінь, здороватися --- здоров(ий). Безафіксний спосіб (відкидання значущих чатин) — це спосіб творення слів шляхом укорочення твірного слова: відхід --- відходити, закид — закидати, зелень — зелений. Основоскладання — спосіб творення слів шляхом поєднання твірних основ кожного зі слів, що входять до базової сполуки — підрядної чи сурядної. Наприклад: хмарочос — хмари чесати, життєпис — життя писати, хвилеріз — хвилі різати, лісостеп — ліс і степ (абревіатури).

Неморфологічні:

Морфолого-синтаксичний спосіб — це спосіб творення слів, при якому нове слово утворюється внаслідок переходу з однієї частини мови в іншу. Наприклад: операційна — (перехід прикметника в іменник), завідуючий (перехід дієприкметника в іменник), коло хати (перехід іменника в прийменник). Лексико- семантичний- набуття словом нового значення (крило птаха- крило літака). Лексико- синтаксичний- злиття словосполучення в одне слово(сьогодні- сей день).

Способи словотвору в українській мові.

Словотвір (також деривація) — розділ мовознавчої науки, що вивчає структуру слів і способи їх творення

Способи словотворення в українській мові

Морфоологічні:
Префіксальний спосіб — спосіб творення слів за допомогою словотворчих префіксів: заходити — ходити, перенавантаження — навантаження. Суфіксальний спосіб — спосіб творення слів за допомогою словотворчих суфіксів: холодненький --- холодний, дубок --- дуб, вітерець --- вітер. Префіксально-суфіксальний спосіб — спосіб творення слів шляхом одночасного приєднання до твірної основи словотворчих префіксів і суфіксів: надбрівний — брова, безмежний — межа, затишок — тиша.

Постфіксальний спосіб — спосіб творення слів шляхом приєднання до твірної основи словотворчих постфіксів: битися --- бити, миритися — мирити. Префіксально-постфіксальний: розійтися --- іти, приблудитися --- блудити. Суфіксально-постфіксальний: лінуватися --- лінь, здороватися --- здоров(ий). Безафіксний спосіб (відкидання значущих чатин) — це спосіб творення слів шляхом укорочення твірного слова: відхід --- відходити, закид — закидати, зелень — зелений. Основоскладання — спосіб творення слів шляхом поєднання твірних основ кожного зі слів, що входять до базової сполуки — підрядної чи сурядної. Наприклад: хмарочос — хмари чесати, життєпис — життя писати, хвилеріз — хвилі різати, лісостеп — ліс і степ (абревіатури).

Неморфологічні: Морфолого-синтаксичний спосіб — це спосіб творення слів, при якому нове слово утворюється внаслідок переходу з однієї частини мови в іншу. Наприклад: операційна — (перехід прикметника в іменник), завідуючий (перехід дієприкметника в іменник), коло хати (перехід іменника в прийменник). Лексико- семантичний- набуття словом нового значення (крило птаха- крило літака). Лексико- синтаксичний- злиття словосполучення в одне слово(сьогодні- сей день).

Поняття мови. Мова як система.

Мо́ва — система звукових і графічних знаків, що виникла на певному рівні розвитку людства, розвивається і має соціальне призначення; правила мови нормалізують використання знаків та їх функціонування як засобів людського спілкування. Мова — це найважливіший засіб спілкування і пізнання.Мова – це явище стійке, стабільне, об’єктивне. Ці якості мови забезпечуються її структурністю й системністю. Ідею системності й структурності мови розвивали лінгвісти Фердинанд де Соссюр, І.О. Бодуен де Куртене. Система мови – це сукупність її однорідних елементів, що поєднує фонетичні, морфологічні, лексичні, синтаксичні системи в межах кожного ярусу мовної структури.Структура мови – це сукупність зв’язків і відношень, що об’єднують різні елементи системи мови.Парадигматичні відношення типові для системних утворень. Це ті відношення, які поєднують одиниці мови в групи, розряди, категорії. Наприклад, система голосних, система приголосних, синонімічний ряд слів, система відмінювання іменників тощо. У використанні мови парадигматичні відношення дозволяють вибрати потрібну одиницю тощо.Синтагматичні відношення характерні для мови як структури. Вони полягають в одночасному лінійному поєднання одиниць мови з метою побудови зі звуків морфем, з морфем слів, зі слів у відповідних формах (роду, числа, відмінка, дієвідміни тощо) – речень.

Фонетика. Графіка української мови. Алфавіт.

Фонетика - розділ науки про мову, який вивчає звуки мови.

Основним об'єктом вивчення фонетики є звуки - найменші одиниці мовного потоку, з яких в мові складаються слова.

Звукова система української мови нараховує 38 звуків: 6 голосних і 32 приголосних.

Голосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить голос. При вимові голосних звуків струмінь повітря, вийшовши з легень і проходячи по гортані, спричинює вібрацію зімкнених напружених голосових зв'язок.

Приголосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить шум з більшою чи меншою частиною голосу або тільки шум.

Графіка - розділ науки про мову, який вивчає сукупність умовних знаків, за допомогою яких мова передається на письмі.

Абе́тка (А́збука, Алфаві́т) — розташована в певному порядку сукупність букв, що застосовуються для запису певної мови.

Сучасна українська абетка послуговується 33 літерами. Азбука сучасної української мови утворена на основі слов'янської азбуки, що мала назву кирилиця.

Букви в алфавіті мають такі назви:

Інші графічні знаки. Крім букв алфавіту, для передачі слів в українській мові використовуються апостроф, знак наголосу, дефіс (риска), крапка, знак питання, знак оклику, кома, тире, двокрапка, лапки, дужки, три крапки та ін. знаки: