Автобіографія (визначення, структура тексту, оформлення).

Автобіографія — це документ, у якому особа, яка складає його, подає опис свого життя та діяльності.

Основна вимога до такого документа — досягти вичерпності по­трібних відомостей і лаконізму викладу.

Кожне нове повідомлення починається з абзацу.

Реквізити:

прізвище, ім'я, по батькові у називному відмінку; дата, місце народження; відомості про навчання; відомості про трудову діяльність; відомості про громадську роботу; короткі відомості про склад сім'ї; дата і підпис автора.

Автобіографія — це опис свого життя. Скла­дається вона довільно. Проте протягом років виробилися певні вимоги до оформлення цього офіційного документа.

Автобіографія подається при оформленні на роботу, при вступі на навчання та в інших випадках. Пишеться вона від руки, на аркуші паперу, іноді на спеціальному бланку. Форма викладу —від першої особи. Прийнято всі відомості подавати в хронологічному порядку.

Характеристика (визначення, структура тексту, оформлення).

Характеристика — документ, у якому дається оцінка ділових та моральних якостей працівника. Характеристика пред'являється при вступі до вузів і технікумів, і при висуванні на виборні посади, а також за конкурсом до науково-дослідних інститутів, вузів тощо.

Текст складається з 4 частин.

1.Анкетні дані (прізвище, ім'я, по батькові; рік народження; освіта; національність (за потребою)— справа у стовпчик.

2.Текст (розглядається ставлення до роботи, підвищення професійного та наукового рівня, стосунки у трудовому колективі; згадуються урядові нагороди, заохочення).

3.Висновки (зазначається призначення характеристики).

4.Дата складання.

Підпис відповідальної службової особи, печатка організації, що видала характеристику.

Текст викладається від третьої особи. Документ видається на руки працівникові або надсилається до установи, підприємства, що його вимагали.

Резюме (визначення, структура тексту, оформлення).

Резюме - документ, що містить інформацію про навички, досвід роботи, освіту та іншої відноситься до справи, зазвичай потрібний при розгляді кандидатури людини для найму на роботу.
Структура резюме
Резюме зазвичай складається з декількох розділів, інформація в кожному з яких покликана в стислому вигляді ознайомити потенційного роботодавця з усіма відомостями про кандидата, необхідними для його прийому на роботу. У резюме не слід включати інформацію, яка не має ніякого відношення до передбачуваної роботі.
Реквізити:
1. Назва виду документа.

2. Текст, що складається з розділів:

а) мета написання документа;

б) особиста інформація: ПІБ, стать, дата народження, сімейний стан, національність, громадянство;

в) контактна інформація: поштова, електронна адреса, телефон, факс тощо;

г) відомості про освіту: повне найменування навчальних закладів, де довелося вчитися, рік випуску, ступінь володіння іноземними мовами, вміння працювати з комп’ютером;

Г) відомості про професійний досвід (яку посаду обіймає зараз, попередні посади із зазначенням стажу роботи);

д) додаткова інформація, яку може вимагати роботодавець;

є) фотокартка (якщо потрібна).

Доповідна та пояснювальна записки.

 Переважна більшість документів, що відправляються із установ та спрямовуються до них, є довідково-інформаційними (анотація, відгук, рецензія, висновок, довідка, огляд, оголошення, записки, протокол, витяг з протоколу).

Вони містять повідомлення про наявний стан справ у закладах, який є підставою для прийняття розпорядчих документів.

ЗАПИСКИ

Доповідна записка — документ, адресований керівникові даної і вищої установи з повідомленням про ситуацію, що склалася, про наявні факти, явища, про виконану роботу з висновками та пропозиціями автора.

Групи: Звітні. Інформаційні. Ініціативні.

Текст доповідних записок пишеться від руки або друкується на машинці, комп'ютері.

Реквізити:

адресат, прізвище, ініціали посадової особи та назва посади, назва виду документа (доповідна записка); заголовок (стислий зміст тексту); текст; додаток (якщо є); підпис; дата. Внутрішню доповідну записку підписує той, хто її складає. Зовнішню оформляють на загальному бланку установи з підписом керівника.

Структура тексту: загальна частина, описова частина, висновки.

Пояснювальна записка з’ясовує зміст певних положень основного документу (плану, звіту, проекту тощо) або пояснює причини певного факту, вчинку, події.

Групи: службові (текст відтворюється на бланку) і особисті (текст відтворюється на аркуші паперу з відтворенням реквізитів та за підписом автора)

Реквізити:

адресат, прізвище, ініціали посадової особи та назва посади, назва виду документа (доповідна записка); заголовок (стислий зміст тексту); текст; додаток (якщо є); підпис; дата. Внутрішню доповідну записку підписує той, хто її складає. Зовнішню оформляють на загальному бланку установи з підписом керівника.

Структура тексту: вступ, доказова частина, висновки.

Організаційні документи. Статут, правила, інструкція.

Документ – це матеріальний об'єкт, який містить певну інформацію, оформлену в усталеному порядку, й має юридичну силу.

Організаційні документи - це документи, що закріплюють функції, обов'язки та права органів протягом тривалого терміну. Усі організації й підприємства у своїй діяльності поряд із актами органів державної влади керуються положеннями, статутами, правилами та інструкціями.

Статут — правовий акт, що є зведенням правил, які регулюють діяльність організацій, установ, товариств, громадян, їхні відноси­ни з іншими організаціями та громадянами, права та обов'язки в певній сфері державного управління або господарської діяльності.

Реквізити: гриф затвердження вищою установою чи органом управління;

Для чіткості викладу та зручності читання текст статуту розби­вають на статті (пункти), що групують у розділи (позначають рим­ськими цифрами).

Інструкція— правовий акт, що створюється органами держав­ного управління для встановлення правил, котрі регулюють орга­нізаційні, науково-технічні, технологічні, фінансові та інші спеці­альні сторони діяльності та відносин установ, закладів, підпри­ємств, службових осіб.Для чіткості викладу та зручності читання текст статуту розби­вають на статті (пункти), що групують у розділи (позначають рим­ськими цифрами).

Реквізити:

назва виду документа (інструкція); гриф затвердження; заголо­вок; дата; індекс; місце видання; текст; підпис; види погодження. Текст викладається у вказівно-наказовому стилі із висловлюван­нями на зразок «повинен», «слід», «необхідно», «не дозволено».. Зміст викладається від 2-ї, 3-ї особи, рідше — у безособовій формі.

Широко використовуються посадові інструкції — це документи, що визначають організаційно-правове становище працівника у структур­ному підрозділі, що забезпечує умови для його плідної праці.

Правила — це службові документи, які визначають настанови або вимоги, що регламентують певний порядок дій, поведінки.

За формою та змістом правила схожі на інструкції, іноді вони бувають їх складовою.

Реквізити правил:

1. Гриф затвердження.

2. Вид документа (правила).

3. Заголовок (короткий зміст призначення правил).

4. Дата та номер.

5. Текст (може складатися з пунктів).

6. Підпис особи, що відповідає за складання правил. Правила обов'язкові для виконання.