Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Глобальні економічні проблеми сучасності і їхнє відображення у міжнародних стратегіях економічного розвитку.




На сьогоднішній день існує ряд економічних проблем сучасності. Серед основних проблем є проблема економічної відсталості.

Загальновідомі розбіжності в оцінці значення глобалізації для

розвитку країн світу. Слід погодитися, що експансія світових

ринків у Китай, Індію та деякі інші країни, що розвиваються,

всіляко сприяла економічному зростанню цих регіонів. Численне

мільярдне населення при цьому відкрило для себе більш високі

стандарти у споживанні, освіті, охороні здоров’я. Але важко не

побачити, що для значної кількості країн глобалізація приносить

більше шкоди, ніж користі.

Таким чином, значна кількість країн все більше відстає від

розвинутих держав (за рівнем розвитку економіки та якістю

життя). Розрив між багатими і бідними країнами становить

десятки та сотні разів. За даними Світового банку, якщо в середині

ХVIII ст. (перед промисловою революцією) розрив між

найбагатшою та найбіднішою країною світу оцінювався як 5:1, то

зараз це співвідношення досягло рівня 400:1.

Бідні країни намагаються приєднатися до світової економіки,

традиційно спеціалізуючись на сільгосппродукції та мінералах.

Проте торгувати їм з кожним роком усе важче: розвинуті країни,

виступаючи за вільну торгівлю, фактично проводять

протекціоністську політику. Субсидіюючи власне сільське

господарство, вони закривають свої ринки для продукції бідних

країн.

Разом з проблемою економічної відсталості, глобальних масштабів набуває продовольча проблема. І її також можна спостерігати як у багатих,

так і у бідних країнах. Лише мешканці розвинутих країн

страждають від ожиріння та надвиробництва продуктів, а в

країнах, що розвиваються, внаслідок економічної відсталості,

демографічного вибуху та перенаселеності панує голод, нестача

продуктів, у кращому випадку, незбалансованість та

неповноцінність харчування. Також до глобальних економічних проблем можна віднести фінансові кризи, збільшення державного боргу найрозвиненіших країн світу та ін..

 

Глобальні проблеми сучасності та антикризові стратегії економічного розвитку.

Глобальні проблеми загострились настільки, що без них неможливо нині скласти реалістичне уявлення про сучасні тенденції суспільного розвитку, про майбутнє людства.

Одні вчені на Заході довільно звужують коло глобальних проблем, зводячи всю їх багатоманітність до двох-трьох. Інші вдаються до протилежних крайнощів, відносять до них проблеми, які не мають нічого спільного із світовими процесами, а стосуються тільки певних країн або окремих соціальних груп.

Усе це зумовлює необхідність докладної характеристики глобальних проблем сучасності. До них слід віднести ті, які, по-перше, мають справді планетарний, загальносвітовий характер, зачіпають життєві інтереси всіх народів і держав; по-друге, загрожують усьому людству в разі, якщо не будуть вчасно вирішені; по-третє, вимагають для свого розв'язання спільних і невідкладних зусиль усіх держав і народів.

Виходячи з динамічного характеру і складності глобальних проблем сучасності, можна припустити, що спільні зусилля держав не обов'язково швидко приведуть до повсюдного і повного вирішення їх. Глобальні проблеми мають подвійний соціоприрод-ний ха-рактер. Вони водночас і природні, і соціальні. При цьому останній елемент відіграє вирішальну роль. Адже соціальні умови розвитку визначають, по-перше, серйозність і глибину глобальних проблем, небезпечність їхнього розвитку для людства, по-друге, зміст підходів, методи і засоби вирішення цих проблем.

Найбільшими проблемами сучасності є збільшення розриву в рівнях економічного і соціального розвитку між бідними і заможніми країнами. Тому кожна країна повинно мати таку національну стратегію, яка б абсорбувала нові можливості глобалізації і противостояти зовнішньому руйнівному впливу глобалізма. Це можливо лише шляхом нарощування рівня рівня конкурентоздатності країн і виробників.  

Всі глобальні проблеми,сучасності тісно взаємопов'язані і взаємозумовлені, тому ізольоване' вирішення їх практично неможливе. Нездатність людства розв'язати хоча б одну із глобальних проблем надзвичайно негативно вплине на можливість вирішення всіх інших проблем.

Державна економічна внутрішня та зовнішня політика і міжнародні економічні стратегії.

Внутрішня економічна політика держави може бути на підтримку вітчизняного виробника, зменшення рівня безробіття, збільшення суми соціальної допомоги, яка надається тій частині населення, яка її потребує. До державної внутрішньої політики можна віднести підтримка розвитку малого підприємництва та надання кредитів для вже існуючих підприємств під нижчі відсотки. Щодо зовнішньої політики держави, то потрібно розуміти, що для держави є на першому плані – національний чи індивідуальний інтерес. Якщо важливим є підтримання національного інтересу, тоді стратегія держави буде будуватися на протистоянні зовнішнього економічного середовища. Проявами такої стратегії є зведення різноманітних прямих i прихованих захисних барєрів, протекціонізм. Саме в цьому випадку є присутньою стратегія автаркії.

Стратегія автаркії буває кількох видів:

- абсолютна автаркія (опір на власні сили)

- автаркія експансії (постмобілізаційна модель)

- структурна автаркія, (у рамках домовленостей зі світовою спільнотою – напівмобілізаційна модель).

Якщо навпаки, індивідуальні інтереси ставляться на перший план, то держава використовує стратегію відкритості. Стратегія відкритості не вимагає від урядів особливих політичних рішень, оскільки за цієї стратегії рішення приймають суб’єкти господарської діяльності, які вступають у міжнародні економічні відносини із такими ж суб’єктами інших країн.

Важливе значення відіграють міжнародні економічні стратегії, саме вони визначають як будуть розвиватися економіки країн світу та міжнародні регіональні об’єднання в найближчому майбутньому, а також в довгостроковій перспективі.

 










Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 249.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...