ЄЕС: стратегія і принципи формування.

Із завершенням формування спільного ринку і переходом на вищий щабель інтеграції перед ЄС постає нова стратегічна мета → шляхом утворення спільного ринку, економічного і валютного союзу, спільної зовнішньої і внутрішньої політики, сприяти гармонійному і збалансованому розвитку економічної діяльності, стійкому і без інфляційному зростанню, яке зберігало б навколишнє середовище, досягнення високого ступеня конвергенції економічних показників, високого рівня зайнятості і соціального захисту населення, підвищення життєвого рівня і якості життя.

Цілі ЄС:1).сприяти стійкому й гармонійному економічному і соціальному прогресу, особливо утворенням простору без внутрішніх кордонів, економічного і соціального згуртування й утворення економічного і валютного союзу, 2).сприяти утвердженню індивідуального союзу на міжнародних теренах, особливо здійснення економічної зовнішньої політики й політики безпеки, 3).посилення захисту прав і інтересів громадян держав-членів за допомогою введення громадянства Союзу, 4).розвиток тісного співробітництва в галузі правосуддя та внутрішніх прав, 5).повністю зберігати досягнутий рівень інтеграції Співтовариства.

Як відомо, процедура набуття членства в Євроспільноті ґрунтується, передусім, на нинішній статті 49 Угоди про ЄС (колишня стаття 237 Угоди ЄЕС/ЄС), яка визначає три головні вимоги до країн-кандидатів на вступ:

1. Бути географічно європейською державою

2. Прагнути до членства в ЄС. Необхідною передумовою членства в ЄС є наявність чітко сформульованої національної стратегії інтеграції до Спільноти та інституціонально обов'язкове подання прохання про вступ з боку тієї чи тієї європейської країни.

3. Бути усталеною демократією.

Щодо принципів формування, в 1993 році в Копенгагені були розроблені принципи вступу до ЄС:

Політичні критерії – формування установ в країнах, які гарантують демократію, верховенство закон, забезпечення прав людини, повагу та захист прав людини.

Економічні критерії – існування діючої ринкової економіки та спроможність об’єктів підприємництва витримати тиск конкуренції в межах ЄС.

 Членські критерії – спроможність країн претендентів на вступ взяти на себе зобов’язання, що випливають із членства в ЄС, включаючи визнання цілей політичних, економічних, і валютного союзу.

Загальнонаціональні і індивідуальні приватні економічні інтереси та їхній вплив на параметри міжнародних стратегій економічного розвитку країни.

Очевидно, що в основі економічних стратегій лежать економічні інтереси, які умовно можна класифікувати як інтереси комунітарні (або загальнонаціональні) і індивідуальні (останні часто можуть бути представлені як приватні).

 Комунітарні економічні інтереси – це інтереси спільнот. Вони є відображенням узгоджених інтересів підсуб'єктів міжнародних економічних відносин і вступають у суперечність із інтересами зовнішнього середовища та дуже часто можуть вступати у суперечність з інтересами самих підсуб'єктів. Комунітарний національний інтерес полягає у формуванні соціально-економічної конкурентоспроможності країни, а комунітарний інтерес спільноти – у конкурентоспроможності усієї групи країн.

 Індивідуальні інтереси – це інтереси господарюючих суб'єктів, уособлені у двох рисах (прагнуть прибутковості та не визнають кордонів і комунітарних інтересів). Саме вони найбільшою мірою споріднюють усі країни, є основою уніфікації усіх стратегії.

До загальнонаціональних інтересів, як правило, відносять: непорушність конституційного ладу, суверенітет та територіальна цілісність, політична, економічна і соціальна стабільність, безумовне забезпечення законності та підтримання правопорядку, розвиток рівноправного і взаємовигідного міжнародного співробітництва.

Міжнародна економічна стратегія будь-якої держави потребує визначення ієрархії пріоритетів національних інтересів держави. Без їх чіткого визначення може виникнути невідповідність між задекларованими цілями та засобами їх реалізації.

Так, на основі комбінації двох підходів, розроблених Нюхтерляйном і Блеквілом, пріоритети національних інтересів держави можна класифікувати за чотирма категоріями: захист Батьківщин, економічне процвітання, гармонічний розвиток суспільства, створення сприятливих умов для ефективної участі країни у світовому розподілі праці

Засади стратегії економічного розвитку України шляхом європейської інтеграції.

Європейська політика сусідства відкриває нові перспективи для партнерства, економічної інтеграції та співробітництва:

- Перспектива просування за рамки партнерства до значного рівня інтеграції, включаючи участь у внутрішньому ринку ЄС та можливість для України брати зростаючу участь у ключових аспектах політик та програм Європейського Союзу

- Розширення рамок та поглиблення політичного співробітництва

- Можливість наближення законодавства в економічній сфері, відкриття економік одна одній та подальше зменшення кількості торговельних бар’єрів, що стимулюватиме інвестиції та зростання

- Збільшена фінансова підтримка: надання ЄС фінансової допомоги Україні сприятиме виконанню заходів, які визначені у даному документі. Також через Європейський інвестиційний банк надаватиметься підтримка проектам, що потребуватимуть інвестицій у інфраструктуру

- Можливості поступового відкриття або збільшення участі у певних програмах Співтовариства, що сприятиме розвитку культурних, освітніх, технічних, наукових зв’язків, а також зв’язків у сфері охорони навколишнього середовища

- Підтримка в адаптації законодавства до норм та стандартів ЄС

- Поглиблення торговельних та економічних відносин

Стратегія інтеграції України до ЄС грунтується на:

- Конституції України ;

- схвалених Верховною Радою України Основних напрямах
зовнішньої політики України та Концепції національної безпеки України

- Угоді про партнерство і співробітництво між Україною та
Європейськими Співтовариствами та їх державами - членами від 14
червня 1994 року та інших договорах, укладених між Україною та ЄС.

Основні напрями інтеграційного процесу:

1. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС, забезпечення прав людини

2. Економічна інтеграція та розвиток торговельних відносин між Україною і ЄС

3. Інтеграція України до ЄС у контексті загальноєвропейської безпеки

4.  Політична консолідація та зміцнення демократії

5. Адаптація соціальної політики України до стандартів ЄС

6. Культурно-освітня і науково-технічна інтеграція

7. Регіональна інтеграція України

8. Галузева співпраця

9. Співробітництво у галузі охорони довкілля