Пр.Назвати способи семантизації слів на уроках читання та дібрати приклади.

Букварний період.Особливістю букварного періоду є те, що в учнів уже сформувалися уміння і навички поскладового читання і письма (графічні навички) польською мовою. У навчанні грамоти слід враховувати це як позитивне, що полегшує навчальний процес. Разом з тим особлива увага має надаватися тому, що його ускладнює, а саме: розбіжностям у буквеному позначенні звуків чи у звуковому значенні однакових букв. У цих випадках уміння і навички, які вже сформовані, учні переносять на українську мову, що негативно позначається на формуванні умінь читати й писати українською мовою. Усе це утруднює процес оволодіння українською грамотою, оскільки учням доводиться долати вплив уже сформованих на уроках польської мови навичок читання і письма. Останнє проявляється у неправильному наголошуванні, вимові, перекрученні українських слів під час читання, уповільненні темпу, а під час письма – вживання букв латинського алфавіту. Тому на початковому етапі основне завдання – домогтися правильного читання і розуміння прочитаного та умінь писати, вживаючи букви українського алфавіту. З оволодінням умінням читати зростає і темп, однак спеціально пришвидшувати читання на цьому етапі не варто, оскільки це призводитиме до збільшення вимовних помилок. Навчання читати українською мовою поєднується з роботою над збагаченням словникового запасу та розвитком й удосконаленням умінь усного мовлення.

У результаті порівняльного аналізу фонетико-графічних систем польської й української мов визначено групу букв, які збігаються за звуковим значенням і графічним накресленням (А а, E e, I i, O o; рукописні К, М, друкована Т), групу, яка має спільне у звуковому значенні, але різне графічне позначення звуків (Є є, Ї ї, Ю ю, Я я; Б б, друкована Д, З з, Ж ж, Ґ ґ, Й й, Л л, н, П, Т рукописна, Ш ш, Х х, Ц ц, Ч ч, Щ щ, Ф ф, ь), і групу букв, які збігаються за накресленням, але мають різ­не звукове значення (И и, У у; В в, С с, Р р, Н, д, Г, п, т).

У зв’язку із зазначеним, порядок вивчення букв визначається не стільки частотністю їх уживання, скільки врахуванням труднощів у їх засвоєнні.

Методика пояснення букв української мови відрізняється від методики навчання грамоти рідною мовою. В основі пояснення букв української мови і їх звукового значення лежить зіставлення з відповідними буквами польської та вказівкою на спільне й розмежування відмінностей (графічних і звукових), проводиться частковий звуко-буквений аналіз слів. Такий підхід спрямований на зменшення інтерференції – накладання навичок, які вже сформувалися, на формування нових, що уповільнює процес засвоєння, призводить до помилок.

У букварний період навчання читанню і письму проводиться на одному уроці. При цьому вчитель показує, як писати тільки ті букви, які є новими. Якщо букви однакові, то слід навчати вживати їх в окремих словах і реченнях. Якщо ж велика чи мала буква відрізняються написанням від ідентичних у польській мові, то необхідно спочатку показати, як писати ту чи іншу букву, потім писати її в складах і словах. Важливо при цьому звертати увагу на нахил букв і їх з’єднання з іншими, правильне і чітке зображення букв, плавне письмо складів, слів, невеликих речень. У випадках, коли написання великих букв збігається, а рядкові схожі на ті, які в польській мові мають інше звукове значення (або навпаки), більша увага надається випадкам розбіжностей у вживанні таких букв (м, т, д тощо). ураховуючи зазначене важливо, щоб учні користувалися комплектом – підручник і зошит для письма.

Пр.4.Текст— це єдність речень, розташованих у певній послідовності й пов'язаних між собою за змістом, інтонацією, стилем, спрямованістю за допомогою різних мовних можливостей. У мовленні — це висловлювання, що складається із сукупності речень, тим самим утворюючи змістову й структурну цілісність.

Провідні ознаки тексту:— більше одного речення;— наявність у сукупності речень спільної теми й провідної думки;— послідовність викладу інформації та завершеність;— наявність граматичного й змістового типів зв'язку між одиницями тексту (реченнями).

Текст найчастіше має заголовок. Мінімальною одиницею тексту є речення.Найважливішими ознаками тексту є цілісність, зв'язність, структурна організація, завершеність.

Цілісність тексту полягає в тому, що в ньому вичерпно викладено тему, а виклад підпорядковано досягненню поставленої мети.Зв'язність тексту виявляється в тому, що між його складовими частинами — реченнями, групами речень чи більшими компонентами — існує тісний змістовий зв'язок.

Тематична близькість, зв'язок між складовими частинами діють у взаємодії.Текст складається з більшої чи меншої кількості речень, але не завжди сукупність речень є текстом. Для того щоб певна група речень сприймалася як зв'язне висловлювання, текст, необхідне дотримання певних ознак.Першою ознакою тексту є тема — про що йдеться в тексті — яка охоплює всі його частини.Необхідною ознакою тексту є його основна думка — з якою метою створюється текст.Характеристикою тексту є також змістовий зв'язокміж реченнями та їх послідовність у викладі змісту.

Завдання для вибіркогвого читання: