Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Пр.Назвати способи семантизації слів на уроках читання та дібрати приклади.




Сучасний етап розвитку національної школи характеризується посиленням уваги до мовної освіти в країні, необхідністю формування свідомого ставлення до мови, мовленнєвої активності на всіх етапах оволодіння мовою як засобом спілкування, пізнання і впливу, високої культури спілкування. Зазначимо, що збагачення словникового запасу учнів, яке є складовою проблеми розвитку їхнього мовлення, передбачає роботу: 1) над окремими словами; 2) над словосполученнями і реченнями; 3) над побудовою усних і письмових висловлювань. З метою збагачення словникового запасу молодших школярів важливу роль відводять прийомам семантизації слів. Так, прийоми пояснення значень слівподіляють на дві групи — наочні і мовні. У мовній групі розрізняють способи семантизації слів засобами рідної мови (переклад) і засобами української мови. Зауважимо, що способи семантизації слів повинні бути різноманітними, їх вибір залежатиме від особливостей пояснюваного слова. Це може бути використання картини чи малюнка, добір синоніма або антоніма до слова, його тлумачення, уведення слова в речення і

текст тощо. Під час вибору вчителями способу семантизації важливо враховувати особливості сприймання мислення учнів , співвідношення слова

зі словом рідної (російської) мови, характер самого слова (конкретне чи абстрактне, тематичне чи ні, чи має синоніми і антоніми). Важливу роль в збагаченні і розширенні словникового запасу учнів відіграє прийом семантизації за допомогою добору синонімів, проте при цьому слід не обмежуватися лише добором синонімів до аналізованого слова, а розмежовувати смислові та емоційні відтінки значень слів, що сприятиме мовленнєвому розвиткові дітей. Наприклад, за тлумачним словником,

слово добрий означає — той, хто доброзичливо, приязно, чуйно ставиться до людей, отже, доброзичливий, чуйний, приязний — синоніми до слова добрий. Доречно тут запитати у дітей, яким буде протилежне значення (лихий, поганий). Наприклад, роботу з антонімами можна організувати на основі спостережень над прислів’ями, приказками, оскільки багато з них побудовано на протиставленні понять, виражених словами антонімами. Можна учням навести такі приклади: більше діла — менше слів. Діти знаходять слова з протилежним значенням, а потім наводять власні приклади. Крім пояснення значення антонімів, можна проводити добір антонімів до запропонованих слів, багатозначних слів, складання речень із парами антонімів та ін.

2пр.Проаналізувати зміст букварного періоду

Традиційно букварний період навчання грамоти ділився на триетапи. Кожен із них визначавсяпевними особливостями опрацювання звуків і букв рідної мови. Зокрема, на першому етапі учням пропону­валося читати слова з буквами м, с, ш, н, р, л, що познача­ли тільки тверді приголосні перед буквами а, о, у. На дру­гому етапі вивчалася буква і, що вимагало читання складів і слів паралельно з твердими і м'якими приголосними. Завершувався другий етап ознайомленням з буквою ь. Уч­ням, таким чином, розкривався ще один спосіб позначен­ня м'якості приголосних звуків на письмі. На третьому етапі вводились букви я, ю, є, якими в українському письмі також позначається м'якість приголосних звуків, опрацьовувались звуки (африкати) [дж], [дж'], [дз], [дз']гапостроф.

Букварний період.Особливістю букварного періоду є те, що в учнів уже сформувалися уміння і навички поскладового читання і письма (графічні навички) польською мовою. У навчанні грамоти слід враховувати це як позитивне, що полегшує навчальний процес. Разом з тим особлива увага має надаватися тому, що його ускладнює, а саме: розбіжностям у буквеному позначенні звуків чи у звуковому значенні однакових букв. У цих випадках уміння і навички, які вже сформовані, учні переносять на українську мову, що негативно позначається на формуванні умінь читати й писати українською мовою. Усе це утруднює процес оволодіння українською грамотою, оскільки учням доводиться долати вплив уже сформованих на уроках польської мови навичок читання і письма. Останнє проявляється у неправильному наголошуванні, вимові, перекрученні українських слів під час читання, уповільненні темпу, а під час письма – вживання букв латинського алфавіту. Тому на початковому етапі основне завдання – домогтися правильного читання і розуміння прочитаного та умінь писати, вживаючи букви українського алфавіту. З оволодінням умінням читати зростає і темп, однак спеціально пришвидшувати читання на цьому етапі не варто, оскільки це призводитиме до збільшення вимовних помилок. Навчання читати українською мовою поєднується з роботою над збагаченням словникового запасу та розвитком й удосконаленням умінь усного мовлення.

У результаті порівняльного аналізу фонетико-графічних систем польської й української мов визначено групу букв, які збігаються за звуковим значенням і графічним накресленням (А а, E e, I i, O o; рукописні К, М, друкована Т), групу, яка має спільне у звуковому значенні, але різне графічне позначення звуків (Є є, Ї ї, Ю ю, Я я; Б б, друкована Д, З з, Ж ж, Ґ ґ, Й й, Л л, н, П, Т рукописна, Ш ш, Х х, Ц ц, Ч ч, Щ щ, Ф ф, ь), і групу букв, які збігаються за накресленням, але мають різ­не звукове значення (И и, У у; В в, С с, Р р, Н, д, Г, п, т).

У зв’язку із зазначеним, порядок вивчення букв визначається не стільки частотністю їх уживання, скільки врахуванням труднощів у їх засвоєнні.

Методика пояснення букв української мови відрізняється від методики навчання грамоти рідною мовою. В основі пояснення букв української мови і їх звукового значення лежить зіставлення з відповідними буквами польської та вказівкою на спільне й розмежування відмінностей (графічних і звукових), проводиться частковий звуко-буквений аналіз слів. Такий підхід спрямований на зменшення інтерференції – накладання навичок, які вже сформувалися, на формування нових, що уповільнює процес засвоєння, призводить до помилок.

У букварний період навчання читанню і письму проводиться на одному уроці. При цьому вчитель показує, як писати тільки ті букви, які є новими. Якщо букви однакові, то слід навчати вживати їх в окремих словах і реченнях. Якщо ж велика чи мала буква відрізняються написанням від ідентичних у польській мові, то необхідно спочатку показати, як писати ту чи іншу букву, потім писати її в складах і словах. Важливо при цьому звертати увагу на нахил букв і їх з’єднання з іншими, правильне і чітке зображення букв, плавне письмо складів, слів, невеликих речень. У випадках, коли написання великих букв збігається, а рядкові схожі на ті, які в польській мові мають інше звукове значення (або навпаки), більша увага надається випадкам розбіжностей у вживанні таких букв (м, т, д тощо). ураховуючи зазначене важливо, щоб учні користувалися комплектом – підручник і зошит для письма.

Пр.4.Текст— це єдність речень, розташованих у певній послідовності й пов'язаних між собою за змістом, інтонацією, стилем, спрямованістю за допомогою різних мовних можливостей. У мовленні — це висловлювання, що складається із сукупності речень, тим самим утворюючи змістову й структурну цілісність.

Провідні ознаки тексту:— більше одного речення;— наявність у сукупності речень спільної теми й провідної думки;— послідовність викладу інформації та завершеність;— наявність граматичного й змістового типів зв'язку між одиницями тексту (реченнями).

Текст найчастіше має заголовок. Мінімальною одиницею тексту є речення.Найважливішими ознаками тексту є цілісність, зв'язність, структурна організація, завершеність.

Цілісність тексту полягає в тому, що в ньому вичерпно викладено тему, а виклад підпорядковано досягненню поставленої мети.Зв'язність тексту виявляється в тому, що між його складовими частинами — реченнями, групами речень чи більшими компонентами — існує тісний змістовий зв'язок.

Тематична близькість, зв'язок між складовими частинами діють у взаємодії.Текст складається з більшої чи меншої кількості речень, але не завжди сукупність речень є текстом. Для того щоб певна група речень сприймалася як зв'язне висловлювання, текст, необхідне дотримання певних ознак.Першою ознакою тексту є тема — про що йдеться в тексті — яка охоплює всі його частини.Необхідною ознакою тексту є його основна думка — з якою метою створюється текст.Характеристикою тексту є також змістовий зв'язокміж реченнями та їх послідовність у викладі змісту.

Завдання для вибіркогвого читання:

Читання вчителем

— Чому ромашка була сумною?

2. Словникова робота

3. Повторне читання (напівголосне, ланцюжком, естафетою)

4. Перевірка розуміння прочитаного.










Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 302.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...