Методика вивчення прикметника.

Підготовка до вивчення прикм поч. ще у період навч грамоти. Але саме пон «прикм» не вводиться. Діти тільки знайомл з пит. На які він відп та знають, що це част мови, що познач ознаку преді. Учитель пояснює, що прикм може позначати величину, колір, смак, швидкість та ін. ознаки преді. Крім того, діти повинні розмежувати ознаки предметів та слова, що їх називають. У 2-3 кл діти повинні усвідомити роль прикм у реч. Прикм х-ся несамостійністю грам ознак. Він пов'язаний з ім. за смислом та граматично. Отже, прикм треба вчити на синтаксичній основі. Щоб показати залежність прикв від ім. вчитель дає таке завд, у якому дітям за дом питань до ім. треба дописати словосп з якимось конкретним прикм. Напр.: полем зеленим, у полі зеленому, поле зелене. За доп таких вправ діти вчаться визначати рід, число і відмінок прикм у зв’язку з ім. На прикладах доводимо, що від ім., з яким пов'язаний прикм, залежить число і відмінок прикм. Вивчаючи рід прикметників, учні мають засвоїти, що: прикметники в однині змінюються за родами;рід прикметника залежить від іменника, з яким прикмет­ник пов'язаний;прикметники чоловічого роду відповідають на питан­ня який? і мають закінчення -ий(-ій); прикметники жіночого роду відповідають на питання яка? і мають закінчення -а(-я); прикметники середнього роду відпові­дають на питання яке? і мають закінчення -е(-е); у множині прикметники за родами не змінюються. Для того щоб показати, що у множині прикметники за родами не змінюються, можна запропонувати дітям дописати закінчення прикметників у таких словосполучен­нях: червон... галстуки, червон... стрічки, червон... яблука. в 2 класі вони вчаться змі­нювати прикметники разом з іменниками за принципом «один — багато». А у 3 кл знайомл з пон «число». число прикметника не самостійна, а повністю залежна від іменника категорія. Дітям треба пояснити, що за принципом «один — багато» розділяти можна тільки предмети, а не ознаки, тому що ознака приписується одному предметові (в однині) або групі предметів (у множині). Для цього учитель показуює, напр., 2 малюнки, на одному з яких намальований один предмет, на іншому-декілька. Так діти починають розуміти, що однина/множинаіменників зумовлена кількістю предметів, а однина/мно­жина прикметників визначається числом іменника. Поняття про відмінювання прикм можна показати за змістом закінчень речень. Діти помічають, що відмінок прикм такий же, як і ім.. Відмінкове зак прикм співпадає із зак пит., на яке він відп. Можна зробити висновок, що у 1 кл в період навч грамоти діти практично знайомл з прикм без вжив терміну. В 2 кл засвоюють слова, які виражають предмети і відпов на пит. який?.... У 3 кл вводиться термін, поняття одн/мн, формується пон про змінювання прикм за родами. У 4 кл діти вчаться змінювати прикм за відмінками у сполученні з ім. в однині і мн. Прикм вивчається у тісному зв’язку з ім..

Вивчення стану сформованості навички читання.

Протягом нач у поч шк учні мають оволодіти повноцінною навичн=кою чит, яка скл з двох сторін: технічної і смислової. Технічна сторона охоплює такі компоненти , я к спосіб чит, правильність, виразність і темп. Кожний з компонентів як окремо так і вцілому підпорядковуєтьсяя смисловій стороні, тобто розумінню тексту. Це розуміння слів, вжитих у прчм і перен зн реч, смислових зв’язків між частинами тексту. Під час оцінювання читацької навички передбачається врахування рівнів розуміння тексту (фактичний зміст, осн смисл, повнота, глибина, точність почутого чи прочитаного). Навички з чит вчитель обліковує систематично. Під час класної та позакл роботи, на протязі всього навч року. При оцінюванні потрібно виходити з програмових вимог та критеріїв оцінювання навч досягнень з предмету. В програмі подано вимоги щодо правильності, виразності, швидкості для 2, 3, 4 кл. Вчитель повинен врахувати типові труднощі учнів та індивідуально працювати з тими дітьми, які потребують допомоги. Висновок про рівень розвитку навички чит вголос і мовчки кожного учня слід зробити на основі сукупних даних по кожному з компонентів. Сформованість навички чит вголос і мовчки перевіряється в ківці кожного семестру (лише в 2 сем 2 кл не перевір чит мовчки, бо воно лише поч. інтенсивно формуватися). Правильність-визначальна якість, яку починаємо формувати в 1 кл. Правильне читання має відповідати критері­ям, серед яких: а) безпомилковість відтворення звуково­го наповнення прочитуваного, тобто читання без пропус­ків букв, складів, їх перестановок, вставки зайвих букв, складів; б) ритмічність (або плавність) читання, яка ви­являється при злитому промовлянні складів у словах і злитій вимові ненаголошених службових слів з повно­значними частинами мови; в) дотримання орфоепічних норм, у першу чергу правильного наголошування скла­дів, вимови тих звуків і слів, які у мовленні дітей зазнали впливу діалектного оточення. Цому сприяють скоромовки, чистомовки, чит складових таблиць, ан-синт вправи, найпростіший словотвірний аналіз. У виробленні швидкого читання треба прагнути до темпу читання, що відповідає темпу усного мовлення і забезпечує свідоме сприймання змісту прочитаного. Але в кожному класі слід добиватися нормального для дано­го класу темпу читання., для якого існують програмові вимоги. На кін 4 кл – вголос 130-140 сл і більше. Свідоме читання забезпечує уміння читати з ясним розумінням змісту тексту, описаних подій, зв'язку між ними й уміння оцінити вчинки діючих осіб. Усе це грун­тується на усвідомленому сприйманні учнями лексично­го значення всіх слів, що завдяки граматичній пов'яза­ності формують думку, виражену реченням. Свідомим визнається читання, якщо учень спроможний не тільки переказати, а й висловити своє ставлення до прочита­ного.Виразним може бути лише читання вголос. Тому ос­новні вимоги до нього пов'язані з інтонацією, яка вклю­чає складний комплекс елементів вимови, зокрема: ритм, темп, тембр, інтенсивність, логічний наголос. Виразним читання вважається тоді, коли читець дотримується пауз, логічних наголосів, варіює пришвидшеним чи уповільне­ним темпом, пониженням чи підвищенням голосу при проказуванні слів або речень відповідно до змісту твору.