Синтаксичний розбір речення.

До вправ з реченням належить і синтаксичний роз­бір, який у початкових класах буває, звичайно, непов­ним, частковим, відповідно до тих знань з синтаксису, які учні засвоюють на різних етапах навчання. Найпов­ніший синтаксичний розбір проводиться у 4 класі після опрацювання однорідних членів речення. Схема усного синтаксичного розбору речення: 1.Прочитайте аналізоване речення.2.Визначте, яким є речення за метою висловлювання. 3.Визначте, яким є речення за інтонацією. 4.Визначте основу речення. 5.Назвіть підмет і присудок, встановивши між ними за допомогою питань двосторонній зв'язок. Назвіть, яки­ми частинами мови вони виражені. 6.Назвіть другорядні члени речення, залежні від під­мета, поставивши до них питання від підмета. 7.Назвіть другорядні члени, залежні від присудка, поставивши до них питання від присудка. 8.Назвіть другорядні члени, залежні від інших дру­горядних членів.У 6, 7 і 8 пунктах можна домагатися визначення спо­собів вираження другорядних членів, якщо ці частини мови учням уже відомі.Схема письмового аналізу речення: 1.Запишіть аналізоване речення. 2.Підкресліть умовними лініями головні і другоряд­ні члени речення. 3.Випишіть з речення всі сполучення слів парами, в дужках запишіть питання від слова до слова.Для письмового аналізу даються 4—6-слівні не-ускладнені речення. Для усного можна пропонувати й більші за обсягом речення, ускладнені звертанням та однорідними членами. Аналіз таких речень проводиться під безпосереднім контролем і за допомогою вчителя.Елементи синтаксичного розбору обов'язково вклю­чаються у схеми морфологічного розбору частин мови: встановлюється залежність між словами за допомогою граматичних питань, з'ясовується синтаксична роль сло­ва у реченні.

Рушник на стіні – давній український звичай. (розп, неоклич, підмет- рушник(імен.), присудок- звичай (імен.), рушник(на чому?) на стіні, звичай (який?) давній український.

Види роботи на уроках читання.

Савченко О.Я виділяє три основні етапи процесу роботи над художнім твором:Первинний синтез  - підготовча робота; зміст роботи- ознайомлення учнів з конкретним змістом твору, його сюжетними лініями на основі читання і цілісного сприймання ; вияв емоційного впливу твору, розуміння загального ідейно- тематичного спрямування( хто є головний герой, про що твір, де відбуваються події). Аналіз :зміст роботи встановлення причиново-наслідкових зв’язків у розвитку сюжету, виявлення мотивів поведінки героїв, їх дій, переживань, характеру; розкриття композиції твору(зав’язка, момент найвищого напруження- кульмінація, розвязка); аналіз мовно-виражальних засобів і особливостей мови персонажів у єдності з розкриттям змісту та оцінкою поведінки героїв (що зобразив автор, які відібрав факти, словесні засоби), зясування ставлення автора до зображуваного в творі.Вторинний синтез :  зміст роботи- оцінка художнього чи науково-художнього тексту, як джерела пізнання навколишньої дійсності і як твору мистецтва(що дізналися нового, чого вчить твір, від чого він застерігає, до чого закликає., як автору вдалося передати читачеві свої думки, почуття; які художні засоби допомогли йому в цьому; узагальнення істотних рис дійових осіб, зіставлення героїв, події, їхня оцінка, чітке визначення ідейної спрямованості твору; виразне чит учнів з метою передати власне ставлення до описаного в творі (підготовка до виразного чит, чит в особах).

Види семантизації слів.

Семантизація це розкриття значення нових слів. Всі різноманітні способи семантизації можна поділити на дві групи: перекладні та безперекладні.Перекладні способи розкриття значень іншомовних ЛО включають: однослівний переклад; багатослівний переклад; пофразовий переклад; тлумачення значення і/або пояснення ЛО рідною мовою.До безперекладних способів розкриття значень іншомовних ЛО відносять: наочна семантизація – демонстрація предметів, малюнків, діапозитивів, картин, жестів, рухів тощо); мовна семантизація: а) за допомогою контексту, ілюстрованого речення/речень; зіставлення однієї ЛО з іншими відомими словами іноземної мови – за допомогою антонімів і зрідка синонімів; опис значення нового слова за допомогою уже відомих слів; тлумачення значення ЛО іноземною мовою.Прийоми пояснення лексичного значення слів: показ натурального предмету, або предметного малюнку; добір видових назв до родової; елементарне логічне визначення предмету; описова відповідь учня з опорою на життєвий досвід; складання речення зі словом; добір синонімів та антонімів; найпростіший словотворчий аналіз( підберезовик, самоскид); переклад з однієї мови на іншу(кватирка, окуляри); використання предметних і сюжетних малюнків букваря, пояснення слів під час екскурсії та прогулянок.

Прийоми заучування віршів напам’ять.

Рекомендуються різні варіанти заучування напам'ять вірша. Один з них — кількаразове прочиту­вання кожної з частин (строфи чи куплета). Коли за­своєна перша частина, пропонується подібне зробити з іншими частинами. А на завершення демонструється знання всього тексту напам'ять. Другий варіант заучу­вання полягає в тому, що після запам'ятання однієї з частин перехід до нової іде після повторення поперед­ньої, далі — і всіх попередніх. У результаті — учні не за­бувають того, що стало надбанням їх пам'яті. Тобто можна розучувати вірш цілком: це необхідно для цілісного розуміння його сенсу, структури образів, гармонії спів звучань. Дроблення на рядки для заучування на різних заняттях позбавляє сенсу твір, заважАє його сприйняттю, а отже, і запам’ятовуванню. При заучуванні великого за об’ємом твору допускається пригадування його по частинах. Заняття зазвичай будується за планом: вступна репліка (чи невелика бесіда) вчителя; читання вихователем усього тексту; повторення усього тексту дитиною з хорошою пам’яттю; повторення усього тексту дитиною з поганою пам’яттю. Для кращого запам’ятовування усього вірша вихователь ставить запитання за текстом, і діти відповідають читатами з цього вірша.