Основні методи , прийоми та види робіт з навчання грамоти.

Звукові методи, серед яких розрізняють: аналітичний, синтетичний, ан-синт. Звуковий аналітичний метод полягав у тому, що учні спочатку сприймали зором ціле речення, яке ділили на окремі слова. Запам'ятовувались вимова і графічне зоб­раження кожного слова, після чого слова ділилися на склади, вимову і написання яких діти також запам'ятову­вали. Тільки після цього із складів виділялися окремі букви (на письмі) і звуки (усно).В основі цього методу лежали зорові сприйняття. Позитивною стороною синтетичного методу було те, що в нав­чанні читання й письма пропонувалося йти від окремих звуків і букв. Після того як учні засвоювали певну кількість звуків, уміли позначати їх відповідними буквами, розпочиналися синтетичні вправи на злиття із звуків складів і на утворення складів із відомих букв.Засвоївши склади та окремі слова з вивченими літе­рами, учні знайомилися з новою групою звуків і букв. Недолік даного методу полягав у тогочасному непра­вильному уявленні про співвідношення звуків і букв у ро­сійському та українському письмі. Помилково вважало­ся, що кожному звукові на письмі відповідає буква.Звуковий ан-синт метод навч грамоти полягає у використанні різноман прийомів звукового аналізу і синтезу слів з метою підготовки учнів до самостійного читання складів і слів, а також за­пису їх за допомогою друкованих чи рукописних літер. Цей метод грунтується на таких науково-методичних засадах:предметом читання є позначена буквами звукова будова слова; звуки мовлення, які дитині необхідно від­творити, читаючи слово, є тими основними мовними оди­ницями, якими вона оперує на початковому етапі оволо­діння грамотою;початкові фонетичні уявлення діти мають одержу­ вати тільки на основі спостережень за відповідними оди­ницями живого мовлення (звук, голосний, приголосний,
склад та ін.) з належним усвідомленням їх істотних оз­нак;початку ознайомлення дітей з буквами має переду­вати період практичного засвоєння звукової системи рід­ної мови, так званий добукварний період. провідний принцип звукового аналі-тико-синтетичного методу навчання грамоти: у формуван­ні в дітей початкових умінь читати й писати слід іти від звукадо букви. Це означає, що перед ознайомлен­ням дитини з певною буквою треба навчити її виконувати аналітичні і синтетичні дії з тим звуком (звуками), що позначаються на письмі даною буквою: правильно вимов­ляти, впізнавати в різних позиціях слів (на початку, в се­редині і в кінці), виділяти із слів, складів, сполучати з іншими звуками в склади. Другим важливим принципом, на якому грунтується сучасний метод навчання грамоти, є одночасно-паралель­не опрацювання парних твердого і м'якого приголосних, що позначаються на письмі однією й тією ж буквою(на, ні). Наступним важливим принципом є забезпечення складового читання вже на поч. ознайомлення з кожною новою літерою, що позначає пригол звук. Прийоми.прийоми аналізу: 1. Підкреслене вимовлення одного із звуків у слові. В деяких випадках виділення звука може здійснюватись силою голосу, в інших-протяжністю вимови, напр.: с-с-син, с-и-и-ин, си-н-н-н. 2. Впізнання і виділення із слів вірша, скоромовки, потішки найчастіше вживаного звука. Для застосування цього прийому можна використовувати короткі вірші, різ­
ного типу потішки, скоромовки. 3. Виділення звука із слова на основі словесного опису та спостереження за його артикуляцією. Цінність йо­го полягає в тому, що учні під керівництвом учителя зо­середжують увагу на істотних ознаках звука, які добре сприймаються різними аналізаторами — кін естетичним (мовно-руховим), слуховим і зоровим. 4.Зіставлення слів, які розрізняються одним звуком. Ці звуки можуть стояти на початку слів (рак — мак), у
середині (коза — коса), у кінці (сом — сон). 5.Впізнавання певного звука у названих учителем сло­вах, визначення його позиції (на початку, в середині, вкінці). Прийоми синтезу. 1. Утворити склад (злиття ) з таких двох звуків: [н],[а]-на, [з],[о]-зо. 2. Утворити склад з таких трьох звуків і вимовити його злито: [т], [р], [а] [тра]. 3. Утворити склади (злиття) приголосного [л] з усі­ма вивченими голосними (ла, ло, лу, ле, ли). 4. До названого складу дібрати подібний, але з м'яким приголосним: на (ня), ло (льо); до названого складу дібрати по­
дібний з твердим приголосним: лє (ле), зя (за), клю-(клу), грі (гри)та ін. 5. Утворити сполучення звуків, подібні до заданого,але з іншими приголосними: ово (оро, осо, оно, одо, оньо, ольо), ере (ене, есе, еле, еме, еде). 6. Утворити за зразком сполучення звука [а\ з різни­
ми наступними приголосними, твердими і м'якими (ар, ат, ан, ас, аль, ань, ать).

Твори їх класиф.

Твір – це вираження в мовній формі вражень, почуттів, думок, відображення потреб, рівня к-ри особистості, вправа у самостійному зв’язному висловленні думок на запропоновану чи самот обрану тему в писемній формі. Учнівський твір-найважливіший вид роботи з розвитку зв’язного мовл, йому у певній мірі підпорядковані всі ін мовленнєві вправи: перекази, вільні диктанти, творчі диктанти тощо. Необхідність систематичної роботи над твором є важливою умовою навчання, оскільки школярі вчаться твори класифікують відповідно до типів мовл: твір-розповідь, твір-опис, твір-роздум. За стилями мовл твори бувають художні, оф-діл, публіц, наукові; найчастіше в поч. кл складають твори емоційно-образні, близькі до худ, і ділові, близькі до наукових. За жанром того чи ін. стилю – оповідання, відгуки, стаття, замітка до газети, казка тощо. За джерелом добору матеріалу – про пережите, бачене, почуте, на матеріалі екскурсії, спостережень, ігор, на книжковому матеріалі, за картинами, спектаклями, тощо.за способом виконання – усні та писемні. За ступенем самостійності учнів – колективні, напівсамост, самостійні. За типами зв’язні тексти поділ на розповідні, описи та міркування. За метою виконання – навчальні, навчально-тренувальні, контрольні. За місцем виконання – класні та домашні. Твори можуть класифікуватися і за тематичними гркпами, які відповідають сучасним програмам. Класифікація творів допоможе вчителю глибоко і правильно зрозуміти навчальні завдання кожної роботи, визначити відповідні методики навч. У діяльності вчителя щодо написання творів виокремлюють декілька етапів: підготовку до написання творів, написання творів, перевірка та оцінка, аналіз робіт. Підготовка до написання твору слід здійснювати заздалегідь. Для правильного спрямування роботи доцільно використовувати пам’ятку: вибери тему; визнач основну думку; добериі систематизуй матеріал; визнач, що напишеш в зачині, основній частині, кінцівці.; запиши твір на чернетці;відредагуй написане; перепиши твір у зошит. Розпочинаючи підготовку, учитель насамперед оголошує тему наступного твору і ставить перед учнями відповідне завдання. Наступний етап – актуалізація необхідного словарного запасу учнів. Безпосередня робота над написанням твору скл з декількох етапів, послідовно пов’язаних один з одним: вибір і осмислення теми, визначення осн думки; композиція (логічна побудова); систематизація матеріалу й складання плану; відбір мовного матеріалу; складання усного тексут; процес написання; удосконалення написаного. Під час перевірки творів учитель виправляє помилки і може додавати заохочувальні зауваження.до уваги береться відповідність висловлювання темі, достовірність, точність викладеного, відповідність життєвій правді, послідовність викладу; мовленнєве оформлення(точність, багатство, різноманітність мовних засобів), орфографічна та пунктуаційна грамотність. Читання та обговорення написаних учнями творів у класі доцільно провести за таким планом: загальна оцінка учнями виконаного твору, причитування 5-6 робіт, обговоренняЮ аналіз конкретних уривків, висловлювань, речень, словосполучень. Далі учні отримують зошити і проводиться спільна робота над типовими помилками, індивідуальна за підкресленнями.