Методика роботи над елементами синтаксису.

Вивчення елементів синтаксису в початкових класах набуває особ­ливого значення. Це насампередпояснюється значенням уроків української мови в по­чатковій ланці освіти: допомогти молодшим школярам оволодіти нормами граматичної структури (будови) рід­ної мови, збагатити мовлення різноманітними формами і способами висловлення думки, піднести рівень розвит­ку зв'язного мовлення.Оскільки одиницею зв'язного мовлення є речення, то цілком зрозумілою є вимога програми працювати над його засвоєнням систематично, цілеспрямовано, на кож­ному уроці навчання грамоти, граматики, і читання не­залежно від виучуваної теми. Важливість систематичної роботи над реченням пояснюється і тим, що на фоні ре­чення (на синтаксичній основі) учні засвоюють лексичне значення слова, словотвір, фонетику, орфоепію і орфо­графію, морфологічні форми слів та синтаксичну роль їх, пунктуацію.Вивчення в школі синтаксису, як і граматики взага­лі, має на меті, по-перше, поступово формувати у дитини правильне уявлення про мову як особливу сферу дійсно­сті, сприяти одержанню певного об'єму лінгвістичних знань; по-друге, всемірно підвищувати рівень розвитку мовлення школярів.У роботі над засвоєнням елементів синтаксису в по­чаткових класах можна виділити кілька напрямів, між якими існує тісний зв'язок.1. Практичні спостереження за синтаксичною будо­вою та інтонаційним оформленням речень, побудова ре­чень з різної кількості членів, з різним розташуванням їх за поданим зразком та схемою. 2.Формування уявлень про одиниці синтаксису —словосполучення, речення, зв'язне висловлювання (текст).3.Засвоєння структури речення і найважливіших син­таксичних понять: зв'язок" між словами у реченні; гра­матична основа речення; головні і другорядні члени ре­чення; головні члени — підмет і присудок; однорідні чле­ни речення. Засвоєння синтаксичної термінології.4.Поглиблення знань і умінь з синтаксису під час опрацювання несинтаксичних тем (значення слова, бу­дови слова, частин мови).5.Формування в учнів уміння використовувати у власному мовленні речення за метою висловлювання(розповідні, питальні, спонукальні) та за інтонацією(неокличні, окличні). Формування пунктуаційних на­вичок.6.Застосування набутих знань і умінь з синтаксису у практиці зв'язного мовлення.

Методика проведення узагальнюючих уроків читання.

У системі класного чит виділяється 2 типи уроків: уроки ознайомлення з новим твором; уроки узагальнення вивченого матеріалу. Уроки узагальнення вивченого матеріа­лу— застосовується по закінченні роботи над темою. Даний тип уроку ставить за мету, повторюючи вивчене з теми, згадуючи зміст творів, відновлюючи в пам'яті ви­вчені напам'ять вірші, систематизувати й узагальнити одержані відомості і знання і паралельно працювати над поліпшенням якості читання, над умінням логічно й гра­матично правильно формулювати свої думки. Тематичний добір матеріалу для читання дає можливість підвести підсумки вивченого, закріпити здобуті знання. Здійснюється це на узагальнюючих уро­ках читання, які вводяться після опрацювання відповід­них тем. їх завдання: а) відновити в пам'яті учнів опра­цьоване, тобто повторити і закріпити вивчене; б) навчити їх знаходити асоціативні зв'язки у тематиці, змісті про­читаних творів, інакше кажучи, розкрити учням прийом узагальнення; в) залучаючи широкий матеріал, сприяти розвиткові логічного мислення: порівняння спільних рис героїв, встановлення причинових зв'язків в описуваних явищах; г) добором нового матеріалу до теми розвива­ти пізнавальну діяльність дітей.Уза­гальнюючі уроки покликані сприяти розвитку мовлення ;< молодших школярів. Для цього є всі необхідні умови: ви-ї значена конкретна тема, учні залучаються до діалогіч­ного і монологічного мовлення, аналіз значного мате­ріалу потребує від учнів самостійних суджень і втілення їх у відповідний мовний матеріал.Узагальнюючі уроки вводяться на початку роботи над читанками. Ще розпочинаючи вивчення розділу, вчитель інфор­мує учнів про те, що по завершенні теми буде проведено узагальнюючий урок. Тема узагальнюючого уроку може збігатися з назвою розділу, який діти починають вивчати. На одному з перших уроків з відповідної теми вчи­тель дає дітям завдання: прочитати додаткову літерату­ру, дібрати ілюстрації, підготувати малюнки, вироби з пластиліну, вивчити напам'ять вірші, уривки з творів, прислів'я, загадки. Доцільно давати учням диференційовані завдання: для всього класу, для групи учнів зірочки й індивіду­альні. У процесі роботи над розділом здійснюються екскур­сії, ведуться спостереження за певними об'єктами, скла­даються словнички. Увесь зібраний такими способами матеріал неодмінно слід ввести в тканину узагальню­ючого уроку. Щоб узагальнюючий урок став уроком уза­гальнення, необхідно на ньому виставити все, що діти виготовили протягом усього часу роботи над розділом. Це має велике виховне значення і спонукає дітей до спогадів.Узагальнюючий урок будується не за такою схемою, як урок пояснення нового матеріалу. У ньому немає пе­ревірки домашнього завдання за попередньою темою. Домашнє завдання на цьому уроці — це все підготовле­не до цього уроку. З плану уроку випадає і пояснення нового матеріалу, не відомий учням текст не читається, а значить, випускається і робота над його частинами. Основна частина узагальнюючого уроку — повторення й узагальнення опрацьованого. Перед цим лише називаєть­ся ТЄМууроку і план його проведення. У кінці учні по-чуютьвисновок учителя (що нового вони дізналися) і оцінку їх підготовки.Хід основної частини уроків може і повинен бути різ­номанітним у кожному випадку їх проведення. Слід пра­гнути до того, щоб такий урок відкривав дітям щось но­ве, заохочував їх до читання книжок.Методика рекомендує кілька видів роботи на узагаль­нюючих уроках, які ефективно застосовуються у сучас­нійшколі.1. Повторювально-узагальнюючі бесіди. У ході таких бесід діти перелічують твори, присвячені тим чи іншим подіям чи відповідають певній темі, читають уривки з Творівдля підтвердження характеристик героїв тощо. На кожному уроці бесіда має закінчитися узагальнен­ням, оцінкою прочитаного.2.Переказування. Відповідно до теми уроку застосовуються різного типу перекази: вибіркові, повні (із за­лученням учнів усього класу), які обов'язково слід за­вершити узагальненням, формулюванням ідеї розгляду­ваної теми.3.Різні види читання за книгою і напам'ять. При цьому уривки повинні добиратися цілеспрямовано: на основі їх виводиться головна думка теми узагальнюючого уроку. 4.Вікторини. Запитання «З якого твору уривок?» від­криває можливості для зіставлень і порівнянь, для зна­ходження причинових зв'язків між описуваними епізо­дами.5.Розповідь учителя. Методика рекомендує на цьому виді уроку включати слово вчителя лише у випадках, ко­ли необхідно додати до учнівських розповідей нові фак­ти, і при підведенні підсумків уроку.