Орфографія як предмет вичення.

Орфографія — це система правил правопису, тобто нормативного, обов'язкового для всіх написання слів. Орфографічне, або правописне, правило є узагаль­ненням, що стосується написання ряду слів, для яких характерна одна й та ж фонетична чи граматична за­кономірність.У початкових класах учні засвоюють найголовніші правила про передачу звуків (фонем) буквами, правила переносу слів з рядка в рядок, а також знайомляться з деякими правилами вживання великої букви.З поняттям «орфографія» тісно пов'язане поняття «орфограма». Орфограма — це написання, що відповідає правилу орфографії і вимагає застосування цього правила.У психологічній та методичній літературі орфо­графічнимиумінняминазивають орфографічні дії, засновані на чіткому усвідомленні орфограм і пра­вил, а також операцій по застосуванню цих правил. Орфографічні уміння в міру їх автоматизації переходять у навички. Таким чином, орфографічна н а-в и ч к а — це автоматизована дія, яка формується на основі умінь, пов язаних із засвоєнням комплексу знань і їх застосуванням на письмі. Прихильники механістичних теорій абсолютно запе­речували участь мислительної діяльності учня, заснова­ної на знаннях закономірностей фонетичної та граматич­ної систем мови.Теорія свідомого утворення орфографічної навички вбачає у знанні граматичних і орфографічних правил, в основі яких лежить узагальнення граматичних чи фо­нетичних закономірностей мови, основний засіб свідомо­го формування навички.Говорячи про психофізіологічну природу становлення орфографічної навички, М. С. Рождественський звертає увагу на важливість таких факторів, як слух і кіне­стетичні(мовнорухові, або артикуляційні) в і д-чуттяі уявлення. Механізм формування орфографічної навички роз­глядається в психологічній літературі як утворення в свідомості людини ланцюжка тимчасових зв'язків. Не можна навчати дітей орфограмі, не знаючи її лінгвістичної природи, тобто тих принципів, які лежать в її основі. Принципи орфографії: фонетичний, МОРФОЛОГІЧНИЙ, історичний, семантичний.Умови усп форм орф нав. Ефективність у навчанні орфографічно правильного письма забезпечується перш за все дотриманням загально дидактичних принципів навчання. Крім того, необхідно дотримуватися ряду умов, що є основоположними для формування орфогр навички і випливають з її психофізіологічної природи, а саме: 1.розвиток усного мовлення. Працюючи
над формуванням в учнів умінь і навичок, треба завжди мати на увазі, що в їх основі лежить мовленнєва діяль­ність. Коли учень пише, він відображає на письмі зву­ковий образ слова. Тому робота над розвитком усногомовлення — звуковимовою, орфоепією, збагаченням слов­никового запасу, граматичними уміннями, уміннями роз­повідати зв'язно — є важливою і необхідною умовою формування орфографічної навички. 2. Свідомість.Важливе значення для орфогра­фічно правильного письма має розуміння учнями змісту того, що пишуть. Якщо учень не розуміє значення слова чи виразу, він не зможе його правильно записати. Отже, робота над усвідомленням значення нових слів і виразів, вжитих у вправах,— наступна умова успішного станов­лення правописних навичок. 3. Розвитокуваги.Наочність.Однією з умов ефективного засвоєння будь-якого матеріалу, в то­му числі й орфографічного, є забезпечення уваги учнів у процесі його сприйняття.Увагу учнів насамперед привертає слово вчителя і наочність. На уроках мови до засобів наочно сті слід віднести не лише зорову, а й ту, що забезпечує слухові й артикуляційні відчуття, тобто демонстрацію вимови окремих звуків, складів, слів, а також вправлян­ня у їх вимовлянні. Оскіль­ки сприйняття людини включає такі елементи мислення, як аналіз, порівняння, узагальнення, наочність, то запи­тання й завдання, які ставить учитель у зв'язку з ними, мають забезпечувати ці процеси.Отже, виховання уваги до орфограми, участь у спри­йнятті якомога більшої кількості аналізаторів, у тому числі й мислительних процесів,— важливий засіб ефек­тивності формування орфографічної навички. 4. Активність у засвоєннізнань. Успіш­ність у становленні правописних умінь багато в чому за­лежить від того, наскільки активно учні включаються у навчальну роботу ще на етапі пояснення орфографічного явища. Щоб забезпечити активність, а також свідомість знань, ефективно залучати учнів, використовують такі методи, як евристична бесіда, проблемне навчання, за доп запитань і завдань організувати його аналіз, підводити дітей до висновку-правила правопису. 5. Самостійність. Важливою умовою, що за­безпечує успіх у формуванні орфографічних умінь і на­вичок, є самостійність при виконанні орфографічних завдань. Цю якість необхідно виховувати поступово, привчаючи спочатку самостійно ознайомлюватись із зав­данням, поставленим до вправи, читати правило право пису перед тим, як виконувати вправу, користуватися таблицями, орфографічним словником, тобто навчити спочатку самостійно працювати з підручником. 6. Уміннярозпізнавати орфограму – вміння співвідносити звуковий образ слова з правилами позначення тих чи інших звуків написьмі.Якщо вміння розпізнавати орфограму не сформоване або сформоване недостатньо, значить учень не застосує відомого йому правила правопису.  Учні повинні вміти розпізнавати орфограму за її фонетичними, фонетико-граматичними чи семантичними ознаками і співвідносити їх з відповідним правилом пра­вопису, діяти за правилом. 7. Системавправ. Важливою умовою результативності системи орфографічних вправ є вміння учителя добирати види вправ відповідно до етапу формування орф навички та лінгвістичної природи орфограм, формувати вміння самостійного використання знань під час вирішення орфографічних задач. 8. Повтореннявивченого. Важливе місце в системі орфографічних вправ, які використовує вчитель, повинні зайняти вправи на повторення вивченого, адже правописна навичка здатна втрачатися, якщо її не підтримувати.У шкільній практиці повторення організовується на початку і в кінці навчального року, а також протягом року — поточне і тематичне. Організовуючи поточне й тематичне повторення, слід брати до уваги такі фактори:а) особливо часто слід повторювати недавно засвоє­ний матеріал, щоб забезпечити міцність правописної на­
вички;б)    вправи для повторення мають бути систематични­ми і різноманітними: різні види диктантів, списування, творчі завдання, щоб досягти гнучкості у застосуванні
знань, а отже, й міцності орфографічної навички. 9. Контроль і перевіркарівнясформо-ваностіорфографічноїнавички. Існують різні способи перевірки в залежності від етапу засвоєння знань і формування умінь і навичок. Це може бути невелика перевірна робота, розрахована на 15 хв, яка проводиться після вивчення якоїсь однієї чи кількох взаємозв'язаних тем; контрольні роб (на підсумковому етапі після вивчення ряду тем): контр списув з орфограм завд, контр диктанти з граматичним, лекс чи фонет завданням, переказ. Перевірки привчають учнів до самоконтролю і дають можливість учителю вчасно внести корективи у методику навч, щоб підвищити рівень ЗУН учнів. 10.Роботанадпомилками. Дотримання всіх умов, що забезпечують успішність формування орфографічних навичок, є важливим факто­ром попередження помилок. Усу­ненню помилок сприяє систематична і цілеспрямована індивіду­альна робота. Організовуючи роботу над помилками, учитель по­яснює, що означають зроблені позначення, і пропонує виправити помилки самостійно, подумати, на які прави­ла вони допущені, дібрати і записати по кілька (3—4) слів на ці правила.