Взаємозв'язок загальної, політехнічної і професійної освіти

Освіта є складним феноменом і процесом, який охоп­лює послідовні етапи і такі взаємопов'язані змістові на­прями, як заг-на, політехнічна, проф-на освіта. Заг. освіта.Завд-ня її  забезпечити здобуття учнями основних знань, форм-я мислительних умінь і навичок. Загальна освіта -сукупність знань основ наук про природу, су­сп-во, людину, її мислення, мистецтво, а також відповідних умінь і навичок, необх-их кожній людині.

У середній школі загальна освіта охоплює такі рівні, як початкова, основна, повна освіта. Початковаосвіта - забезпечує загальний розви­ток дитини, вміння добре читати, писати, знання основ арифметики, первинні навички користування книжкою та іншими джерелами інф-ї, форм-я загальних уявлень про навк-й світ, засвоєння норм загально­людської моралі та спілкування, основ гігієни, вироблен­ня перших труд-х навичок.

Основна середня освіта.Цей рівень передбачає доско­нале оволодіння укр-ю та рідною мовами, засвоєння знань з базових дисциплін, можливість здобуття наступ­них рівнів освіти, мотиваційну готовність переходу до тру­д-ї дія-ті або набуття кваліфікації через різні фор­ми проф-ї підготовки, форм-я високих грома­дянських якостей і світоглядних позицій. Повна середня освіта-поглиблене оволодіння знаннями з базових дисциплін та за вибором, орієнтацію на проф-у спеціалізацію, фор­м-я цілісних уявлень про природу, людину, сусп-во, громадянської позиції особ-сті, можливість здо­буття освіти вищого рівня. Її здобувають у таких загальноосвітніх навч-х закладах: СЗШ; спеціалізована школа (школа-інтернат); гімназія; ліцей; колегіум; загальноосвітня школа-інтернат; спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат): загальноосвітній навч-й заклад для дітей, які потребу­ють корекції фізичного та (або) розумового розвитку; загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат) для дітей, які потребують тривалого лікування; школа соціальної реабілітації:(створюється окремо для хлопців і дівчат); вечірня (змінна) школа. До ін. навч-х закладів системи загальної се­редньої освіти належать: позашкільний навчально-вих-й заклад; міжшкільний навчально-виробничий комбінат; професійно-технічний навч-й заклад; вищий навч-й заклад І—II рівнів акредита­ції.

Політехнічна освіта— сукупність знань про головні галузі й нау­кові принципи виробництва, оволодіння загальнотехнічними вміннями, необх-ми для участі в продуктивній праці. Здійснюється вона у процесі вивч-я предметів політех-го циклу (математики, фізики, хі­мії, біології, географії), а також ін. предметів (історії, основ держави і права, літ-ри, труд. навч-я). Вагоме значення мають практикуми, факультативи з ма­шинознавства, автосправи, електротехніки тощо. Застосовуючи політехнічні знання на практиці, учні набувають практ-их, загальнотрудових умінь та нави­чок, зокрема таких: користування простими знаряддями праці та інструментами, аналіз і часткове складання тех­нічної документації, виконання нескладних операцій з ручної та механізованої обробки металу, дерева, ремонт нескладної апаратури та ін.

Професійна освіта.загальна і політех­нічна освіта є основою профорієнтації та професійної освіти. Професійна освіта-сукупність знань, практичних умінь і нави­чок, необх-х для виконання роботи в певній галузі трудо-ї ді­я-сті.

Зміст проф-ї освіти забезпечує поглиблене вивч-я наукових основ і технології обраного виду праці, форм-я спец-х практ-х умінь і навичок, вих-я псих-х, моральних, естетичних якостей, необхід­них фахівцеві конкретної галузі труд-ї дія-сті. Проф-у освіту частково здійснюють загальноосвіт­ні навч-і заклади в процесі профорієнтації, на фак-их заняттях, у різноманітних гуртках. Але в основ­ному проф-ну освіту молодь здобуває у професійно-тех­нічних училищах і вищих навч-х закладах різних типів і профілів. У професійно-технічних училищах можна не лише здо­бути спец-сть, а й отримати середню освіту. Вищу про­фесійну освіту можна здобути у вищих навч-х закла­дах III—IV рівнів акредитації (класичні, технічні та педа­г-чні університети, академії й інститути); у державних вищих навч-х закладах І—II рівнів акредитації (училища, технікуми, коледжі); вищих навч-х закладах, заснованих на інших формах власності. Система вищої ос­віти здатна забезпечити місцями у вищих навч-х за­кладах 35% випускників загальноосвітніх закладів. У ви­щих закладах освіти навчаються і здобувають професію з 71 напряму понад 1,5 млн. студентів.

42. Система освіти в У.Принципи освіти

– це сукупність навч-но-вих-х закладів, які дають освіту. До цього поняття також включаються типи навч-х закладів, їх цілі і завдання, зміст і методи і форми орг-ії навч-я. П-пи освіти – це основні положення, вимоги, які ставляться до побудови системи освіти. Пр-пи освіти в У: 1) доступу для кожного громадянина у всіх форм і типах усіх освітянських послуг, що надаються державою 2) Рівність умов кожної людини для реалізації їх здібностей, таланту, всеб-го розвитку. 3) гуманізм, демократизм 4) пріоритет загальнолюдських цінностей над політичними та класовими інтересами. 5) органічний зв’язок між нац-ю історією, культурою, традиціями. 6) незалежність держ-ї системи освіти від політичної партійності громадян, релігійних організацій 7) науково-світський характер освіти в держ-х навч-их закладах 8) інтеграція освіти з наукою і виробництвом, взаємозв’язок з освітою ін. країн 9) гнучкість і прогностичність системи освіти 10) єдність, наступність системи освіти 11) безперервність і різноманітність 12) відповідність освіти у світовому рівні 13) поєднання держ-го управління і громадського самоврядування в системі освіти. Стр-ра освіти в У: 1) дошкільне вих-я (здійснюється в дитсадках, в сім’ї) 2) загальна і середня освіта (дається такими навч-и закладами як школа, ліцей, гімназія, школи 1-3 ступенів 1-початкова, 2-основна, 3-старша) 3) професійна освіта (професійні училища і профтехучилища 4) вища освіта (училища, коледжі, інститути, технікуми, університети, академії) 5) післядипломна підготовка як включення стажування (курси і факультативи підвищення кваліфікації) 6) аспірантура 7) докторантура 8) підвищення кваліфікації перепідготовка кадрів 9) позашкільне навч-я і вих-я 10) самоосвіта. Вища освіта ділиться на рівні: коледж, училище, технікум – забезпечені 1-2 рівнем, інститути – 3-4 рівня, університети, академії – 4 1-молодий спеціаліст, 2-бакалавр 3-спеціаліст 4-магіст Існує недільні і приватні навч-ні заклади, новітні: гімназії і ліцеї.

43. Проблема змісту освіти у сучасній школі.

Зміст освіти (ЗО) змінювався в процесі сусп-го розвитку, залежить від сусп-их потреб. Зміст освіти – це система ЗУН, оволодіння якими забезпечує розвиток роз-х і фізич-х здібностей школярів, форм-я у них основ світогляду і моралі. На визначення ЗО впливають об'єктивні (потреби сусп-ва, рівень розвитку науки, техніки і культури) і суб'єктивні (державна політика в галузі освіти, методологічні позиції вчених. Існує загальна, політехнічна, професійна освіта. Загальна (здобувається в школі) – сукупність систематизованих наукових знань про основні закономірності розвитку природи, сусп-ва й людського мислення. Політехнічна – сукупність знань про технологічні процеси виробництва та технічні пристрої, знаряддя праці. Професійна – ЗУН, необхідні для виконання певної проф-ї дія-сті. Ступені освіти: початкова, базова, середня, вища.

 Вимоги до ЗО (Наукові засади визначення змісту освіти): 1. спрямованість освіти на реалізацію мети всеб-го гармонічного розвитку особ-сті (забезпечувати інтел-ий, соціальний і фізичний розвиток ос-сті, що є основою для подальшої освіти і труд-ї дія-сті.); 2.висока наукова і практична значущість змісту(занесення до ЗО лише тих фактів і теор-их положень, які є сталими в науці); 3.забезп-я гуманізації освіти (пріоритет загальнолюдських цінностей, здоров’я людини, її вільний розвиток); 4.відповідність ЗО віковим особливостям школярів та реальним їх можливостям; 5.врахування єдності змістовної і процесуальної сторін навч-я; 6. структурна єдність ЗО (змістової і процесуальної сторін. Навч-я у цьому зв’язку є не тільки способом одержання знань і форм-я умінь та навичок, а й засобом озброєння учнів мет-ми здобування нових знань, сам-го набування умінь та навичок). 7.Полікультурність полягає у поєднанні гуманітарної, природничо-матем-ї освіти і труд-ї підготовки. 8. Доступність визначається структурою навч-их планів і програм, способом викладу наукових знань у навч-их книгах, а також порядком уведення й оптимальною кількістю наукових понять і термінів, які необхідно засвоїти. 9. Послідовність полягає у плануванні змісту, який розвивається по висхідній лінії, де кожне нове знання спирається на попереднє і випливає з нього. 10. Світський характер освіти. ЗО передбачає можливість розкриття перед учнем реальності об’єктивного світу, його суперечливості, пізнаваності. Досягнувши повноліття і ставши дорослим, вихованець сам може зробити власний світоглядний вибір.11. Підтримка світового стандарту в ЗО допомагає школі інтегрувати в світовий освітянський простір. У державній нац-ній програмі “Освіта” вироблено державні освітні стандарти, відбір і структурування навч-го мат-лу на засадах диференціації та інтеграції, оптимальне поєднання гуманітарної та природничо-математичної складових і т.д. Елементи змісту освіти: 1) знання – цілісна система відомостей, інф-ії накопиченої людством; 2) уміння і навички – досвід відомих способів дія-сті; 3) досвід творчої дія-сті - в рез-ті створюється нове завдяки специфічним процедурам. -самостійний перенос раніше засвоєних знань і умінь у нову ситуацію; -виділення нової проблеми в знайомій ситуації; -виділення альтернативних варіантів вирішення проблеми; ─ комбінування раніше відомих способів у новий; 4) досвід емоційно-ціннісного ставлення школярів до світу, дія-сті, наукових знань, моральних норм, ідеалів.

 44. Стандарти освіти

у 1996 р. прийнято «Концепцію держ-го ст-рту заг-ої серед-ї освіти в У.»-унормовано систему показників про освіченість особи. Реаліз-ся вона у нормативних документах, які визначають суспільно зумовлений зміст заг-ї середньої освіти (ЗСО), вимоги та гарантії держави щодо її одержання громадянами.
Держ-й ст-т ЗСО - звід норм і положень, що визначають держ-і вимоги до освіченості учнів і випускників шкіл на рівні початкової, базової та повної ЗСО, а також гарантії держави щодо її здобуття.
Держ-й стандарт ЗОС, згідно з Законом У. «Про ЗОС» (1999), містить:1.Базовий навч-ий план середньої школи. Він дає цілісне уявлення про змістове наповнення і співвідношення основних галузей знань за роками навч-я в середній школі, мінім-ну тривалість вивч-я конкретної освітньої галузі знань або навч-го предмета, тижневе навантаження учнів на різних ступенях навч-я та його структуру (державний компонент як інваріантна частина базового плану і регіональний та шкільний компонент як варіативна його частина; додаткові години на освітні галузі, індивід-ні та групові заняття; курси за вибором і факультативні заняття тощо).2.Освітні ст-рти галузей знань (навч-х предметів). Це змістова конкретизація цілей загальноосвітньої підготовки учня сер-ї школи в навч-их програмах з предметів, що входять до інваріантної частини базового навч-го плану, а також система вимог, що визначає обов'язковий для кожного учня рівень засвоєння змісту освітньої галузі чи предмета.3.Державні вимоги до рівня засвоєння змісту середньої освіти за ступенями навч-я (початкова, основна і старша школа).Вони засвідчують досягнення учнем мети загальноосвітньої підготовки на певному віковому етапі свого розвитку; містять критерії у вигляді типових завдань і форм оцінювання рівня освіченості конкретної особи відповідно до держ-го ст-рту.Держ-й ст-т ЗСО розробляють Мін-во освіти У. разом з Нац-ою академією наук У. та Академією педаг-их наук У. Затверджує ст-т Каб. Мін-в У. Переглядають його не менше як один раз на 10 років. Держ-й ст-рт ЗСО зобов'язує загальноосвітній навч-й заклад:- виконувати інваріантну складову змісту ЗСО;- визначати предметну спрямованість варіативної складової змісту ЗСО, її змістове наповнення і форму реалізації на кожному ступені здобуття освіти за погодженням з відповідними органами управління освітою;- вибирати і використовувати освітні програми, навч-і курси, посібники до варіативної складової змісту ЗСО у порядку, визначеному Мін-ом освіти У.

45. Основні документи, що відображають зміст освіти (ЗО) сучасної загальноосвітньої школи, їх хар-ка

ЗО визначають такі нормативні документи, як навч-й план, навч-на програма, підручник і навч-ий посібник. Навч-ий план —документ про склад навч-их предметів, які вивчають у певному закладі освіти, їх розподіл, тижневу й річну кількість годин, що відводяться на кожний навч-й предмет, і про стр-ру навч-го року.У практиці ЗСО викор-ся декілька типів навч-их планів: базовий, типовий і навч-ий планшколи. Базовий навч-й план загальноосвітніх навч-их закладів – це основний держ-й нормативний документ, який є складовою частиною держ-го стандарту ЗСО. Він визначає структуру змісту ЗСО через інваріантну і варіативну складові, освітні галузі та забезпечує розподіл годин між ними за роками навч-я; обумовлює гранично допустиме тижневе навантаження учнів для кожного класу. Інваріантна складова змісту є спільною для всіх загальноосвітніх закладів України і визначає її загальнодержавний компонент, який забезпечує необхідний для кожного учня обсяг і рівень ЗУН. Варіативну складову формує навч-й заклад, ураховуючи інтереси, бажання учнів і батьків, можливості школи (шкільний компонент). Базовий навч-й план є основою для розробки Мін-вом освіти і науки У. типових навч-их планів для різних типів загальноосвітніх навч-х закладів. Навч-ий план ЗСШ– це нормативний документ, який не тільки визначає структуру навч-о року, кількість годин, відведених на кожний навч-ий предмет, але й ураховує додаткові години на проведення індивід-х і групових занять, факультативів, гуртків тощо. У навч-их планах усіх типів закладів освіти виділено два компоненти:держ-ий і шкільний. Держ-й-визначає перелік навч-х дисциплін, які є обов’язковими для вивч-я.Шкільний-носить рекомендаційний характер –перелік навч-х дисциплін, які можуть бути включені в план.На основі типових навч-х планів загальноосвітні навч-ні заклади складають робочі плани на поточний навч-й рік, в яких відображаються особливості орг-ції навч-но-вих-го процесу. Навч-на програма — документ, що визначає зміст і обсяг знань з кожного навч-го предмета, уміння і навички, яких необхідно набути, зміст розділів і тем з розподілом їх за роками навч-я. Кожна навч-а програма починається з пояснювальної записки, в якій викладено мету і завдання певного курсу, особливості його побудови і методичні вказівки. Після неї подається власне програма, в якій вказано теми і кількість годин, відведених на їх вивчення у кожному класі. Система викладу змісту навч-го матер-лу у нав­ч-ій програмі з предмета може бути: а) лінійною — безперервна послідовність мат-лу від простого до складного відповідно до принципів послідов­ності, систематичності і доступності; б) спіральною — неперервне розширення і поглиблення знань з певної проблеми; в)концентричною — повторне вивчення певних розділів, тем для глибшого проникнення в сутність явищ і процесів; г) змішаною — комбінація різних систем викладу зміс­ту навч-го мат-лу. До навч-их програм додають пояснювальні запис­ки, що розкривають основні завд-я викладання предме­та, особливості орг-ції й методів навч-ї діяльно­сті, форми зв'язку класної та позакласної роботи, зміст прак-х і лаб-их занять, систему вироблення вмінь і навичок як результат викладання предмета. Відповідно до навч-х програм створюють підручники і навч-ні посібники.Підручник—книга, яка містить основи наукових знань із певної навч-ої дисципліни, викладені згідно з цілями навч-я, визначеними програмою і вимогами дидактики.У навч-му процесі підручник виконує такі функції: а)освітню б) розвивальну в)виховну г)управлінську—полягає в програмуванні певного типу навч-я, його методів, форм і засобів, способів застосування знань у різних ситуаціях;ґ)дослідницьку Підручник повинен відповідати сучасному рівню науки, забезпечувати потреби нац-го вих-я, зв'язок теорії з практикою. Він має бути написаним простою і доступною мовою, чітко формулювати визначення, правила, закони, ідеї, містити ілюстрації, схеми, малюнки, виділяти шрифтом важливий матеріал. Не менш суттєвим є і його художнє оформлення.Навч-ий посібник — книга, матеріал якої розширює межі підручника, містить додаткові, найновіші та довідкові відомості.До навч-их посібників належать збірники задач і вправ, хрестоматії, словники, довідники, атласи та ін. Ці допоміжний дид-й мат-л сприяє зміцненню пізнавальних і прак-х умінь, прищеплює навички сам-ї роботи.