Місце і роль сім’ї у вих-і дітей. Функції сім’ї у вих-і дітей.

⇐ ПредыдущаяСтр 7 из 18Следующая ⇒

Сім'я — невелика соціальна група, до якої входять поєднані шлюбом чоловік і жінка, їх діти (власні або усиновлені), кровні родичі, інші особи, пов'язані родинними зв'язками з подружжям.

Сім'я є природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом її матер-ої та емоційної підтримки, засобом збереження і передання культурних цінностей від покоління до покоління. З перших днів появи дитини на світ сім'я покликана готувати її до життя та практ-ої дія-сті, в дом. умовах забезпечити розумну організацію її життя, допомогти засвоїти позитивний досвід старших поколінь, набути власного досвіду поведінки й дія-сті. Оскільки мета вих-ня підростаючого покоління – форм-ня всебічно розвиненої особ-сті, сім'я, як і школа, здійснює моральне, розумове, трудове, естетичне і фізичне вих-я. Ефективність вих-ня дітей у сім'ї залежить від створення в ній належних умов. Головна умова сім-го вих-ня — міцний фундамент сім'ї, що базується на її непорушному авторитеті, подружній вірності, любові до дітей і відданості обов'язку їх вих-ня, матер-му покликанні жінки, піднесенні ролі батьків у створенні та захисті дом. вогнища, забезпеченні на їх прикладі моральної підготовки молоді до подружнього життя. Важливим у сімейному вих-ні є те, наскільки родина живе інтересами всього народу, інтересами держави. Діти прислухаються до розмов батьків, є свідками їхніх вчинків, радіють їхнім успіхам чи співчувають невдачам. Вих-й вплив сім'ї зростає, якщо батьки цікавляться не лише навч-ям, а й позанавч-ою дія-стю своїх дітей. За таких умов інтереси сім'ї збігаються з інтересами сусп-тва, формується свідомий громадянин країни. Дієвим чинником сім-го вих-ня є спільна трудова дія-сть батьків і дітей. Успіх сім-го вих-ня залежить від орг-ції дом-го побуту, традицій сім-го життя: порядку в сім-му госп-ві. Провідну роль у сім-у вих-ні відіграє мати. Не меншим є й вплив батька хлопчиків. Проте виконати свої виховні функції батько і мати можуть лише за умови, що вони є справжнім авторитетом для дітей. Сімейне вих-ня повноцінне за розумного поєднання вих-го впливу першовихователів - батьків та багатих на життєвий досвід помічників і порадників — дідусів і бабусь. Саме дідусі й бабусі допомагають вирішити й таку моральну проблему, як вих.-я у дітей чуйного, уважного ставлення до людей похилого віку. Вих-я дітей в сім'ї не завжди успішне. Негативний вплив на нього мають об'єктивні (неповна сім'я, погані житлові умови, недостатнє матер-не забезпечення) та суб'єктивні (слабкість педаг-ої позиції батьків) чинники. У неповній сім'ї процес вих-ня ускладнюється, оскільки діти значну частину часу бездоглядні, неконтрольовані, перебувають на вулиці, нерідко контактують з аморальними людьми. Негативно позначаються на вих-ні дітей і погані житлові умови сім'ї. Родини, які продукують так званих педагогічно занедбаних дітей можна поділити на такі три групи: педаг-чно неспроможні, педаг-чно пасивні та антипедагогічні. 1гр. -сім'ї, в яких батьки намагаються виявити певну активність у вих-і дітей, проте роблять це невміло. їх виховний вплив непослідовний, педаг-чно необгрунтований. 2. -сім'ї, які не виявляють особливої активності у вих-і дітей, тобто педаг-чно пасивні. Вони з об'єктивних (хвороба, зайнятість, часта відсутність) або суб'єктивних (відсутність єдиної точки зору на вих-я, розлад між батьками, часті конфлікти та ін.) причин не можуть належним чином виховувати дітей. 3.сім'ї, що характ-ся антипедагог-ми, аморальними умовами вих-я дітей. У таких сім'ях панує дух неповаги до правил моралі та вимог законів. ще один тип сімей, що потребують особливої уваги з боку школи, -сім'ї, в яких батьки займаються бізнесом. Вони забезпечують дитину всім, про що тільки вона може мріяти. Однак на вих-я їм бракує часу, тому вони передоручають цю справу гувернанткам. Для них у сім'ї не існує слова «не можна», тому вони ігнорують і шкільну дисципліну. Батьки ж трактують її як посягання на свободу їх дитини. У межах сїмї форм-ся система стосунків між старшими та молодшими, батьками і дітьми, що визначає психологічний клімат в сім'ї. Тут форм-ся світогляд дитини, ставлення до навк-го світу. Спільне ведення дом-го госп-ва впливає на рівень матер-ї забезпеченості, можливості самореалізації особ-сті, її смаки, уподобання, ціннісні орієнтації, культуру. У сім'ї дитина набуває вмінь і навичок в різних сферах сусп-го життя, насамперед, навичок людського спілкування. Поступово в неї форм-ся досвід сім-го життя, ставлення до родини.

Сучасні сім'ї різноманітні, і від того, в якій саме живе дитина, залежить, яким змістом наповнюється процес формування її особистості. Умовно сім'ї поділяють на благополучні та неблагополучні. Благополучна сім'я — сім'я з високим рівнем внутрісімейної моральності, духовності, координації та кооперації, взаємної підтримки та взаємодопомоги, з рац-ми способами вирішення сімейних проблем. Неблагополучна сім'я — сім'я, яка через об'єктивні або суб'єктивні причини втратила свої виховні можливості, внаслідок чого в ній виникають несприятливі умови для вих.-я дитини.

29. Принципи сумісної роботи педагогів і батьків.( Система взаємодії сім'ї та школи у вих-і учнівської молоді: мета, напрямки, зміст, форми і методи.

Успішна вих-на робота з дітьми неможлива без постійного співробітництва школи і сім'ї, метою якого є узгодження, координування вих-их впливів. З цією метою педагоги використовують такі форми і методи роботи з батьками учнів, як відвідування їх удома, запрошення їх до школи, дні відкритих дверей у школі, класні бать-кі збори та ін.

Відвідування батьків удома. Допомагає встановити зв'язок з усією сім'єю, з'ясувати її загальну та пед-ну культуру, умови життя учня, його місце в сім'ї і ставлення до нього старших, ознайомитися з досвідом бать-го вих-ня, дати поради і домовитися про єдині вимоги до школяра. Деякі вчителі помилково вважають, що відвідувати потрібно лише родини, діти з яких створюють певні проблеми у школі. Безумовно, з батьками таких учнів слід встановити тісний контакт, проте відвідувати бажано сім'ї всіх учнів.Успіх відвідування сім'ї залежить не лише від сумлінної підготовки, а й від поведінки вчителя. З перших хвилин зустрічі з батьками необхідно створити атмосферу довір'я і доброзичливості. В сім'ях, які не мають систематичного зв'язку зі школою, візит учителя розглядають як сигнал біди, батьки насторожуються, готуються до захисту дитини. Тому, завітавши в сім'ю, слід одразу «зняти» настороженість батьків. Бесіду про дітей починають з позитивних характеристик їх поведінки, поступово переходячи до обговорення негативного у поведінці учня. Свої судження педагог має висловлювати спокійно, тактовно, наводячи незаперечні докази і уважно слухаючи пояснення батьків.

Запрошення батьків до школи. За необхідності вчитель запрошує батьків окремих учнів до школи на розмову, під час якої дуже важливо дотримуватися педаг-чного такту, створити атмосферу доброзичливості. Щоб викликати батьків на відвертість, треба розмовляти з ними про учня наодинці, переконати їх в конфіденційності розмови. Така бесіда буде корисна і для вчителя, і для батьків. Педагог відповідає на запитання батьків, висловлює їм свої вимоги. Батьки отримують корисні поради і допомогу від педагога, переконуються в його уважному ставленні до них, турботі про їхню дитину. У такій розмові педагог має бути особливо тактовним, пам'ятаючи, що надмірне акцентування на недоліках учня викликає в батьків насторогу, неприязнь, навіть якщо вони відчувають, що він має рацію.

День відкритих дверей у школі. Цей вид роботи потребує єдності школи, батьків, учнів, сприяє згуртуванню шкільного колективу. Цього дня у школі проводять батьківські збори, лекції, консультації, екскурсії по школі, організовують виставки, вечори, читацькі конференції. В одних школах день відкритих дверей для батьків проводять щосеместру, в інших- щомісяця. Роботу з його підготовки очолює бать-ий комітет і комісія з питань пед-ої пропаганди. Його доцільно починати з лекції, доповіді, конференції, в яких задіяні всі батьки. Відтак вони працюють диференційовано. Хоч би якою була програма, батьки повинні отримати вичерпні відомості про своїх дітей і поговорити з директором, його заступниками, учителями, кл. кер-ми, шкільним лікарем, органами дитячого самоврядування.

Класні батьківські збори. Є важливим колективним видом роботи кл. кер-ка з батьками учнів. їх проводять 1-2 рази на семестр. Такі збори сприяють форм-ню громадської думки батьків, об'єднанню їх в єдиний колектив.

Тематика зборів визначається загальними завд-ми вих-ня, умовами навч-но-вих-ої роботи в класі, рівнем загальної культури та пед-го кругозору батьків. Збори можуть відбуватися у формі лекцій або доповідей кл-х кер-ів, виступів батьків, обміну досвідом вих-ої роботи із залученням учнів, показом їхніх кл-х робіт і художньої самодіяльності, демонструванням кінофільмів.

Учитель ще до зборів повинен поговорити з окремими батьками, звернути їхню увагу на виставку дитячих робіт, стенди з літературою, спеціально випущену стінгазету. Доповідь або виступ вчителя слід виголошувати вільно.

Подібну підготовчу роботу проводять і перед загальношкільними бать-ми зборами, на яких обговорюють питання, що стосуються всіх батьків: про підсумки навч-но-вих-ої роботи з учнями за півріччя або навч-ий рік, про літній відпочинок школярів тощо. Глибшому пізнанню методики сім-го вих-ня сприяють тем-ні вечори і вечори запитань та відповідей, на які запрошують працівників правоохоронних органів, лікарів та ін. фахівців, причетних до проблем вих-ня підростаючого покоління. Для пед-ої пропаганди серед батьків використовують також диспут. Він найприйнятніший за умови, що в класі або в школі сформувався дружний бать-ий колектив і кожен може відверто висловитися стосовно обговорюваної проблеми. Для пропагування пед-их знань практикують конференції, на яких батьки обмінюються досвідом сім-го вих-ня з певної проблеми.Відповідну роль у педагогічному навчанні батьків відіграє їх самоосвіта -читання науково-популярної літератури з питань сім-ої педагогіки, тематичні радіо- і телепередачі.

30. Поняття про дидактику: суть, функції, зв’язок з ін. предметами, завд-ня.

Д – це розділ П, що вивчає теорію освіти і навч-ня, розкриває закономірності учіння школярів і викладацької дія-сті вчителя. Визначає суть, принципи, зміст, форми, методи навч-го процесу. Д своєю основою має народну Д.- погляди народу щодо навч-ня та освіти, висловленні художньо-афористичній формі (прислів’я, приказки, загадки, казки) (“Пташка красна своїм пір’ям, а людина – діянням”). Темін Д. ввів нім-й педагог Вольфганг Ратке. Перша книга з Д – “Велика Д” – Коменський (1632). Д. відповідає на питання:чого навчати? (зміст освіти), як навчати? (принципи і методи навч-ня), як вчитися? (методи і прийоми сам-ої творчої діяльності. Предметом Д – є загальні закономірності (об’єктивно існуючі стійкі зв’язки між предметами і явищами, що характеризують їх розвиток і принципи навч-ня (основні вимоги до діяльності) Основні закономірності (процес навч-ня залежить від: потреб сусп-ва і умов життя, завдань, змісту навч-ня єдності дій його учасників, від уміння враховувати індивідуальні, статеві, вікові особливості учнів). Принципи (цілеспрямованості, народності, гуманізації, демократизації, природовідповідності, зв’язок навч-ня і вих-ня, безперервності пед-го процесу, послідовності, систематичність, варіативність, диференціації та індивідуалізації свідомості, інтегративності, міцності знань.) Завд-ня – вивчення закономірностей процесу навч-ня, принципів, здійснення диференціації і інтеграції в процесі навч-ня, виявлення найбільш ефективних форм, методів, засобів навч-ня, технологій, систем навч-ня, змісту освіти, вироблення державних стандартів освіти, комп’ютеризації освіти.

Д. зв’язана з ін. науками:філософією, яка є методологічною основою для організації наукових пошуків і теор-их узагальнень практики навч-ня. Вона допомагає визначити перспективу вивчення універ-их зв’язків дид-их явищ, вимагає аналізувати навч-ня як процесуальне явище, як процес неперервного розвитку, виявляти весь спектр суперечностей між діяльностями викладання й учіння та ін.; Пед-ою псих-єю - вивчає питання розвитку особ-сті в процесі навч-ня, особливості її сприймання, пам’яті, мислення, волі, емоцій, шляхів формування мотиваційної сфери та ін.; теорією вих-ня - забезпечується єдністю процесів навч-ня і вих-ня, можливістю використовувати загальні закономірності, принципи, методи і форми вих-ня для ефективного оволодіння учнями знаннями, уміннями і навичками. Фізіологія -допомагає д-і втручатися в процеси формування особистості, враховувати фізіологічні і гігієнічні фактори для орг-ції навч-ня, можливі дидактичні витрати і перевантаження. з соціологією, естетикою, етикою, соціологією, кібернетикою, теорією систем.

31. Основні категорії дидактики

Основними категоріями дидактики є: навч-я, освіта, викладання, учіння, знання, уміння, навички, закономірності, принципи, форми, методи навч-я.

Навчання -пр-с взаємодії вчителя та учня, в рез-ті якого учень засвоює знання, набуває вмінь і навичок. Учитель може навчати учнів безпосередньо або опосередковано - через систему завдань. Метою навч-я є свідоме засвоєння учнями знань з основ наук, набуття певних навичок і вмінь, всебічний розвиток на цій основі їх пізн-их сил і здібностей.

Освіта -пр-с засвоєння систематизованих знань і форм-ня на їх основі світогляду, розвитку пізн-их сил (мислення, уяви, пам'яті тощо) та рез-т цього процесу -досягнення певного рівня освіченості. Залежно від мети, особливостей підготовки учнів розрізняють загальну, політехнічну й професійну освіту. Загальна освіта є сукупністю основ науки про природу, сусп-во, мистецтво, а також відповідних умінь і навичок, необхідних кожній людині незалежно від професії. Політехнічна освіта - сукупність знань про головні галузі виробництва й набуття загально технічних умінь, необх-их для участі в продуктивній праці. її здобувають у процесі вивч-я предметів політехнічного циклу: математики, фізики, хімії, біології, географії, а також ін. предметів -історії, основ держави і права, літ-ри, тр. навч-я. Професійна освіта є сукупністю знань, пр-их умінь і навичок, необхідних для певної галузі труд-ї дія-ті. Вона забезпечує глибоке вивч-я наукових основ з обраного виду праці, формування спец-х практ-х умінь та навичок, вих-я майбутніх фахівців. Внаслідок професійного навчання особа набуває певну спеціальність і кваліфікацію.

Викладання — орг-ія та управління вчителем пізн-ої діяльності учнів, в результаті чого відбувається розвиток і вих-я школярів. Полягає у формулюванні перед учнями пізн-го завд-я, повідомленні нових знань, управлінні їх засвоєнням, закріпленням та використанням, у перевірці якості ЗУН. Учіння- власна навч-на діяльність учня. Учіння є процесом пізн-ої діяльності учнів, завдяки якій вони засвоюють системні знання, здобувають індив-ий досвід пізнання, вміння самостійно ними оперувати, застосовувати навички й уміння, розвиваючи свій навик спілкування з учителем і учнями в класному і загальношк-му колективах. Знання — факти, відомості, наукові теорії, закони, поняття, системно закріплені у свідомості людини. поділяються на теоретичні -(поняття, системи понять, теорії, гіпотези, закони і методи науки) і фактичні- одиничні поняття (знаки, цифри, букви, назви, події). Уміння - здатність свідомо діяти на основі засвоєних знань. Передбачають використання набутих знань. Формування їх складним процесом аналітично-синтетичної діяльності, яке проходить кілька стадій: усвідомлення, оволодіння, реалізація. Навички -автоматизовані, звичні, безпомилково виконувані дії (доведені до автоматизму уміння). Уміння і навички можуть бути теоретичними (в їх основі - правила оперування поняттями, вони є результатом аналізу-синтезу) і практичними (дії, що регулюються за допомогою формул, моделей).

32. Народна дидактика. Актуальні завдання дидактики.

Це складова частина укр-ої етнопедагогіки, яка об’єднує в собі пед-ні знання й досвід укр-го народу в галузі навч-ня – погляди народу на освіту, на її мету й завд-ня сукупність вироблених і застосовуваних засобів вих-ня. Принципи народної дидактики, ті ж, що й у науковій пед-ці – індив-ий підхід до дитини, гуманізм, систематичність, наступність, послідовність, доступність, зв’язок з практикою, єдність навч-ня і вих-ня. Джерела здобуття знань у народі сьогодні – спостереження природи, навколишнього світу, спілкування з досвідченими та освіченими людьми, школа, книги, преса, інші засоби масової інформації – радіо, телебачення тощо. Народ завжди високо цінував знання, розуміючи їх як складову частину нац-ої духовності.

Завд-ня д. зазначенні в державних документах, що стосуються освіти, а саме: ЗУ «Про освіту», ЗУ «Про загальну середню освіту», Державний стандарт загальної освіти, Нац-на стратегія розвитку освіти на період до 2021 р., Галузева концепція розвитку неперервної педагогічної освіти. Д. має ключові завд-ня, тобто ті, які склалися історично:-визначення суті навч-го процесу;-розкриття змісту освіти;- розробка методики орг-ії навч-го процесу (методи, прийоми, засоби форми навч-ня). Д. має актуальні зав-ня - це ті завд-ня, що стоять перед д-ю в сучасному сусп-ві:- розробка змісту загальної і проф-ої освіти різних навч-но-вих-их закладів з урахуванням особливостей соціально-економ-го розвитку У;- забезпечення наукових передумов організації навч-но-вих-го процесу в навч-их закладах нового типу (гімназіях, ліцеях);- дослідження особливостей навч-ня обдарованих дітей;- обґрунтування наукових засад подальшого розвитку і підвищення пізнавальноїсамостійності та активності учнів у навч-му процесі;- поглиблення досліджень, спрямованих на інтенсифікацію навч-го процесу;- обґрунтування шляхів інтеграції навч-их дисциплін;- дослідження питань оптимізації навч-го процесу на основі комп’ютеризації,використання технічних засобів навч-ня;- побудова змісту і процесу навч-ня на основі гуманізації;- побудова змісту освіти на основі нац-ої культури (мови, історії, літератури);- пошуки нових ефективних форм організації навч-ня на засадах демократизму і гуманізму.Завд-ям розвитку неперервної пед-ої освіти є:– вдосконалення змісту освіти і орг-ції навч-но-вих-го процесу з метою розвитку пед-ої майстерності вчителя як системи його пед-их компетентностей.Пед-на компетентність-це єдність його теоретичної та практичної готовності до здійснення пед-ої діяльності

33. Сутність навчання, його методологічна основа, рушійні сили процесу навчання.

Пр-с навч-ня – цілеспрямований пр-с взаємодії вчителя і учнів, в ході якого учні здобувають освіту, вих-ня, розвиток.
Цей процес двосторонній: діяльність вчителя –викладання (постановка перед учнями пізнавального завд-ня, повідомлення нових знань, орг-ії спостережень, лаб-их і пр-их занять, керівництво роботою учнів із сам-го засвоєння знань, у перевірці якості ЗУН) та діяльністі учня – учіння (процес засвоєння учнями знань, оволодіння вміннями і навичками). Пр-с навч-ня формують взаємопов'язані компоненти: цільовий (постановка конкретної мети вивч-ня навч-го мат-лу на уроці, вивчення навч-ої дисципліни та освітньої мети навч-но-вих-го закладу певного типу); стимулююче-мотиваційний (створення умов, які спонукають учнів до активної навч-но-пізн-ої ді-сті, формують у них позитивну мотивацію цієї дія-ті); змістовий (опт-ий підбір предметів навч-го плану, змістовність навч-их програм і підручників, продуманість змісту кожного навч-го заняття); операційно-дієвий (добір прийомів, методів і орг-их форм навч-ня, опт-не поєднання фронтальної, групової та інд-ої роботи щодо засвоєння учнями змісту навч-го мат-лу, вироблення в них відповідних У та Н); контрольно-регулюючий (контроль за засвоєнням учнями знань, набуттям У і Н, внесення необхідних коректив до змісту і методики навч-ня з метою підвищення ефективності пр-су навч-ня); оцінно-результативний (виявлення рівня ЗУН кожного учня, причин неуспішності в кожному конкретному випадку і відповідна робота щодо їх усунення).

В основі процесу навч-ня – пізнання наукових істин. Пізнання — процес цілеспрямованого відображення об'єктивної реальності у свідомості людей. Його можна розглядати як різновид пізн-го процесу. Пр-с наукового пізнання і навч-я мають такі спец-і ознаки: 1) у обох процесах має місце спостереження, мислення, пр-на діяльність 2) наявність суперечностей, які є джерелом їх розвитку 3) має місце перехід кількісних змін у якісні, накопичення окремих фактів веде до узагальнення 4) діє діалектний закон заперечення заперечень (наукові іспити, поглиблення розширення на основі нових знань) 5) обов’язковий зв’язок теорії з практикою.
Відмінності: 1) в процесі наукового пізнання істина розкривається об’єктивно, а в навчанні – суб’єктивно 2) в І – повільно, в ІІ – швидко 3) в І – немає вчителя. Руш-ми силами навч-го процесу є такі його суперечності: між зростаючими вимогами сусп-ва до процесу навч-ня і загальним станом цього процесу, який потребує постійного вдосконалення; між досягнутим учнями рівнем ЗУ та Н і ЗУН, необх-ми для розв'язання поставлених перед ними нових завдань; між фронтальним викладом мат-лу й індивідуальним характером його засвоєння; між розумінням мат-лу вчителем і учнями; між теор-ми знаннями й уміннями використовувати їх на практиці та ін. Мистецтво вчителя полягає у з'ясуванні й використанні цих суперечностей для активізації пізнавальної діяльності учнів. Коли завд-ня будуть попадати в зону найближчого розвитку, коли завд-ня будуть досить важкими, такими, що учні відчують, що для їх розв’язання навного рівня знань і умінь не досить, коли у них з’явиться необхідність поповнити ці знання за доп-ю вчителя, тоді суперечність стане рушійною силою.

34. Функції та мотиви навч-я. Типи навч-я, їх хар-ка.

Навч-я -одна із складових пед-го процессу-виконує ф-ії.

Освітня -передбачає озброєння учнів певною с-мою знань, навичок і вмінь.Вих-на - спрямована на забезпечення єдності навч-но-вих-го процесу, на його гуманізацію, сприяє форм-ню основних рис громадянина Укр-ої держави. Розвиткова- духовний, психічий й фізичний розвиток учня. У процесі вивчення різноманітних навч-х предметів відбувається цілеспрямований розвиток духовних і псих-их здібностей учнів, а практичні заняття забезпечують розвиток фізичних сил. Самовдосконалення має забезпечити постійну самоосвіту учнів, самовихов-ня, систематичне формування навичок і вмінь учіння, а також мотивацію навчально пізнавальної та майбутньої проф-ї діяльності. Реалізація цих 4-х ф-ій є підтвердженням однієї з основних закономірностей пед-го процесу — єдності навч-ня, вих-ня, розвитку й самовдосконалення.

Мотиви навч-ої діяльності учнів:1. Безпосередньо-спонукальні - основані на емоційних проявах особ-сті, на позитивних чи негативних емоціях яскравість, новизна, цікавість, зовнішньо привабливі атрибути; цікаве викладання, привабливість особистості вчителя; бажання отримати похвалу, нагороду, боязнь одержати негативну оцінку, покарання, страх перед учителем, батьками, небажання бути об'єктом обговорення в класі.

2. Перспективно-спонукальні - ґрунтуються на розумінні значущості знання взагалі; навч-го предмета зокрема: усвідомлення світоглядного, соціального, практично прикладного значення предмета, тих чи інших конкретних знань і вмінь; зв'язок навч-го предмета з майбутнім самостійним життям.

3. Інтелектуально-спонукальні мотиви базуються на одержанні задоволення від самого процесу пізнання; інтерес до знань, допитливість, намагання розширити свій культурний рівень, оволодіти певними уміннями і навичками, захопленість самим процесом вирішення навчально-пізнавальних задач. Типи навчання У середні віки склався Догматичний тип навч-ня хар-ся такими особливостями: учитель повідомляє учням певний обсяг знань у готовому вигляді без пояснень; учні завчають (зазубрюють) знання без усвідомлення й розуміння і механічно відтворюють завчене; від учнів не вимагається застосування знань на практиці. Цей тип н-я сприяє розвитку мех-ої пам'яті, але не створює умов для розвитку інтел-них потенцій особ-сті і не забезпечує підготовку людини до практ-ї дія-сті на основі набутих знань. На зміну догматичному н-ю прийшов Пояснювально - ілюстративний тип хар-ся такими особливостями: вчитель повідомляє учням певну суму знань, пояснюючи сутність явищ, процесів, законів, правил з використанням ілюстративного матеріалу; учні мають свідомо засвоїти пропонований обсяг знань, відтворити його на рівні глибокого розуміння й ефективно використовувати набуті знання на практиці в конкретних життєвих ситуаціях. Цей тип н-я впродовж останніх двох століть переважає на всіх рівнях навч-ої діяльності. Він певною мірою сприяв рац-му підходу до оволодіння значним обсягом усталених знань, розвитку логічного мислення та оперативної пам'яті. Разом з тим таке навч-я не сприяє залученню учнів до активної сам-ої дія-сті і розвитку їхніх інтелектуальних можливостей, оволодінню методами сам-ї пізнавальної дія-сті. Унаслідок пошуку виду навч-ня, який дозволив би навчати критичного, продуктивного мислення з'являється проблемне навч-ня –хар-ся особливостями: вчитель створює певну проблемну ситуацію, допомагає учням виокремити пізнавальну задачу й прийняти її, спрямовує їх на розв'язання означеної задачі; учні самостійно оволодівають необх-ми знаннями й уміннями, які є передумовою успішної пізн-ої дія-сті; вчитель пропонує широкий спектр застосування набутих ЗУНна практиці. Включення учнів у систему проб-го навч-я сприяє створенню опт-их умов для інтелект-го розвитку школярів, оволодінню ними і методами пізн-ої дія-сті, форм-ю пізнавальних мотивів навч-я, соціально-псих-чної підготовки особ-сті до пр-ї дія-сті. Проблемна ситуація виникає тоді, коли перед учнями (у разі скерованої дії вчителя) постають пізнавальні чи пр-ні завд-я і вони відчувають, що рівень їхніх ЗУН недостатній для розв'язання цих завдань. Це спричиняє виникнення відчуття певних псих-чних утруднень. Уміло організована проблемна ситуація — головний чинник стимулювання активної розумової дія-сті учнів. «+» такого н-ня - учні залучаються до активної інтелектуальної чи прак-ої діяльності, переживаючи при цьому сильні позитивні емоції (інтерес, задоволення, радість); виховуються навички творчого засвоєння ї застосування знань і вміння вирішувати навч-ні проблеми; форм-ся і нагромаджується досвід творчої діяльності. Програмоване нав-ня є особливим видом сам-го здобування знань. Учіння здійснюється як чітко керований процес, бо матеріал, що вивчається, розбивається на дрібні, легко засвоювані дози. Дози пропонуються для засвоєння послідовно. Після вивчення кожної дози наступає перевірка засвоєння. Якщо доза засвоєна - переходять до наступної. Управління навч-ям здійснюється за допомогою команд з боку вчителя з використанням спец-их засобів: програмованих навч-их посібників різного виду, навч-их машин (інформаційних, екзаменаторів, репетиторів, тренажерів), комп'ютерів. Головну роль у пр-му навч-ні відіграє навч-на програма - послідовність кроків, кожен з яких є мікроетапом в оволодінні знаннями або вміннями. Мікроетап складається з 3х частин: порції навч-го матеріалу, контр-го завд-ня і вказівки щодо повторення попереднього або переходу до наступного кроку програми. «+» цього виду навч-ня - високі результати навч-ня, бо дрібні дози засвоюються безпомилково; одержання повної і постійної інф-ії про ступінь і якість засвоєння навч-ої програми; кожен учень працює в зручному для нього режимі; за рахунок економії часу на процесі передання інформації учитель має змогу збільшити час постійного контролю за процесом і результатом її засвоєння. «-» - є дефіцит спілкування і емоцій у навч-ні; не кожний навч-ий матеріал піддається програмуванню; труднощами матер-го хар-ру: забезпечити процес навч-ня у всіх школах спец-ми програмованими посібниками, збірниками вправ і задач, контр-их зав-дань тестового типу та ін. Модульне (блочно-модульне) навч-ня виникло на основі ідей і принципів прогр-го навч-ня. Воно передбачає таку організацію процесу навч-ня, за якої учитель і учні працюють з навч-ою інф-єю, згрупованою у модулі. Кожен модуль є завершеним і відносно самостійним. Сукупність модулів складає єдине ціле при розкритті навч-ої теми чи всієї навч-ої дисципліни. Зокрема, цільовий модуль створює перше уявлення про нові об'єкти, явища, події. Інформаційний модуль представляє собою систему необхідної інформації у вигляді розділів, параграфів книги, комп'ютерної програми. Операційний модуль включає весь перелік практичних завдань, вправ і питань для сам-го практ-го впровадження одержаної інф-ії. Модуль перевірки результатів засвоєння нової навч-ої інформації представлений системою питань для заліку, екзамену, тестів і творчих завдань, упорядкованих у посібнику. Учні дотримуються вказівок і навчаються самостійно.

⇐ Предыдущая 2 3 4 5 678 9 10 11 Следующая ⇒

Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 244.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...