Методи контролю і самоконтролю у навч-ні

⇐ ПредыдущаяСтр 14 из 18Следующая ⇒

М-и к-лю і самок-лю забезпечують перевірку рівня засвоєння учнями знань, сформованості вмінь і навичок. З цією метою використовують м-и усного, письмового, текстового, графічного, програмованого контролю, практ-ї перевірки, самоконтролю, а також м-и самооцінки. М-дусного к-ю. Використовуючи його, учні вчаться логічно мислити, аргументувати, висловлювати свої думки грамотно, образно, емоційно, набувають досвіду обстоювати свою точку зору. Завдання: основні, додаткові, допоміжні. Опитування: індивідуальне, фронтальне та комбіноване.Ущільнене (комбіноване) опитування дає змогу перевірити знання відразу кількох учнів: один відповідає усно, решта -за вказівкою вчителя виконує певні завдання. Його проводять переважно тоді, коли весь мат-л в основному засвоєно і необхідно перевірити набуті знання, вміння та навички учнів. М-д письмового к-ю. Суть полягає у письмовій перевірці ЗУН . З таких предметів, як мова і математика, його використовують не рідше, ніж усну перевірку. Визначаючи обсяг письмової контр-ої роботи, слід враховувати необхідний для виконання час: залежно від її призначення -від 15-45 хв. Контрольну письмову роботу перевіряє вчитель. За її резуль-ми він аналізує якість ЗУН класу загалом та окремих учнів і вживає заходів для усунення помилок і недоліків. М-д тестового к-ю. Передбачає відповідь учня на тестові завдання за допомогою розставляння цифр, підкреслення потрібних відповідей, вставляння пропущених слів, знаходження помилок тощо. М-д графічного к-ю. Використовують його на уроках малювання, креслення, географії, геометрії та ін. Він передбачає відповідь учня у вигляді складеної ним узагальненої наочної моделі, яка відображає певні відношення, взаємозв'язки у виучуваному об'єкті або їх сукупності. Це можуть бути графічні зображення умови задачі, малюнки, креслення, діаграми, схеми, таблиці.

М-д програмованого к-ю. Полягає у висуванні до всіх учнів стандартних вимог, що забезп-ся використанням однакових за кількістю і складністю контр-их завдань, запитань. При цьому аналіз відповіді, виведення і фіксація оцінки можуть здійснюватися за допомогою індивід-х автоматизованих засобів-комп'ютерів. М-д практичної перевірки. Придатний він у процесі вивчення фізики, біології, хімії, труд. навч-я. Здійснюють під час лаб-их і пр.-х занять із цих предметів. М-д самоконтролю. Полягає в усвідомленому регулюванні учнем своєї дія-сті задля забезп-я таких її результатів, які б відповідали поставленим цілям, вимогам, нормам, правилам, зразкам.

М-д самооцінки. передбачає критичне ставлення учня до своїх здібностей і можливостей та об'єктивне оцінювання досягнутих успіхів. Для форм-я самок-лю і самооцінки педагог повинен мотивувати виставлену учневі оцінку, пропонувати йому оцінити свою відповідь; організовувати в класі взаємоконтроль, рецензування відповідей інших учнів тощо.

50. Проблема вибору методів навч-я

Вибір м-ів займає важливе місце в загальному плануванні навч-го процесу і здійснюється у тісному зв’язку з вибором усіх основних елементів навчання: завдань, змісту, форм і засобів. В дидакт-ій літ-рі називають багато причин-факторів, які впливають на вибір м-ів навч-я. Серед них:-ціль навч-я;-рівень мотивації навч-я; -реалізація принципів і закономірностей навч-я;-зміст, який необхідно реалізувати;-кількість і складність навч-го мат-лу;-рівень підготовленості учнів;-вік і працездатність учнів;-сформованість навч-их навичок;-час навч-я;- матеріально-технічні та орг-йні умови навч-я;-взаємовідносини між учителем й учнями;-кількість учнів у класі;-рівень підготовленості вчителя;-тип і стр-ра заняття;-специфіка предмету.

При виборі мет-ів навч-я необхідно враховувати такі умови:1. Відповідність м-ів принципам навч-я.2.Відп-сть м-ів цілям і завд-м навч-я.3.Відп-сть м-ів змісту даної теми.4. Відп-сть м-ів умовам і відведеному часу для навч-я.5.Відп-сть м-ів навч-им можл-ям учнів: віковим (фізичним, психічним), рівню підготовленості, особливостям клас-го колективу.6.Відп-сть м-в можливостям вчителя (визначається досвідом, рівнем теоретичної і практ-ої підготовки, особистісними якостями і професійними вміннями).Процедура вибору м-ів навч-я передбачає певні етапи. Спочатку необхідно вибрати найбільш рац-не поєднання м-ів навч-я за джерелом і логікою засвоєння інф-ії, рівнем пізн-ої діяльності учнів. Після цього важливо вибрати м-ди стимулювання, які б забезпечили форм-ня пізн-го інтересу учнів до даної теми. Окрім цього треба врахувати час проведення уроку, визначити етапи, на яких доцільно застосувати методи контролю і самоконтролю.

51. Поняття про форми орг-ції навч-я. Короткі історичні відомості про розвиток організаційних форм навч-ої дія-сті.

Форма навч-я – зовнішній вираз узгодженої діяльності вчителя і учнів, що здійснюється в установленому порядку і певному режимі. Розрізняють загальні і спец-ні форми навч-я. Загальні виділяють в залежності від структури спілкування вчителя з учнями: а) індивід-не навч-я; б) парне; в) групове; г) фронтальне; Спеціалізується за характером навч-я: а) теоретичне навч-я (лекція, факультатив); б) практичне (практикум); в) змішаною (урок, семінар, домашня робота); г) трудовою. Основна форма навч-я в сучасній школі – урок. Він лежить в основі класно-урочної системи навч-я. Історично першою склалась індивід-на форма навч-я, пізніше з’явилась індивідуально-групова, де вчитель організовував роботу невеликої групи учнів, але фактично працював з кожним учнем індивід-но. В 16-17 ст.класно-урочна система навч-я, побудована на фронтальній роботі. Запроваджена німецьким педагогом Штурмом і теоретично обґрунтовану Коменським. Недолік – не дає можливості повністю врахувати індивідуальність школярів: нахили, можливості, здібності, інтереси. Позитивні риси: - Постійний склад учнів у класах, приблизно одного віку і рівня підготовки; - Чітко визначений час початку і кінця уроку, перерв, канікул, семестрів, навч-го року. - Розклад уроків-планування кожного уроку на основі навч-х планів і програм. На межі 18-19 ст. в Англії виникла бел-ланкастерська система навч-я – більш підготовлений учень може передавати отримані від учителя знання 10 іншим учням. 20 ст. - з’явилось багато навч-их систем, які прагнули модифікувати класно-урочну систему в бік індивід-го навч-я: Майнгемська система навч-я – диференціація учнів на 4 групи за здібностями: основну, найбільш здібних, малоздібних, розумово-відсталих. Дальтон-план. (1903 р). в амер-му місті Дальтоні учителькою Оленою Паркхерст. Ця система ґрунтується на забезпеченні кожного учня можливістю працювати індивідуально, згідно зі своїм темпом. Загального плану (розкладу) занять не було, колективна робота проводилась протягом години, решту часу учні вивчали матеріал індивідуально, звітуючи про виконання кожної теми перед учителем відповідного предмета. Бригадно-лабораторна форма навч-я. У другій половині 20-х років XX ст. дещо змінений дальтон-план був використаний в організації бригадно-лабораторної форми навч-я, яка поєднувала колективну роботу бригади (частини класу) з індив-ою роботою учнів. Розподілені на невеликі групи-бригади (по 5-7 осіб), учні вчилися за спец-ми підручниками («робочими книгами»), виконували спец-но визначені вчителем денні, тижневі, місячні «робочі завдання» з кожного навч-го предмета. Ця система себе не виправдала, оскільки знижувала роль учителя, не давала міцних знань, породжувала безвідповідальне ставлення до навч-я. Але окремі її елементи виявились ефективними: групові завд-я при виконанні лаб-х і прак-х робіт, самостійне опрацювання підручника, довідкової та допоміжної літ-ри.

Комплексний метод навч-я. Його суть в об'єднанні навч-го мат-лу в теми-комплекси. Але комплексність порушувала предметність викладання, систематичність вивчення основ наук. У колишньому СРСР «комплекси» вважали альтернативою догмам старої школи, вкладаючи в західні комплексні програми свій зміст, наприклад, комплексні програми «Праця», «Природа», «Суспільство». Але це не дало міцних, систематизованих знань. Тому в 30-х рр. школа й педагогічна наука повернулися до класичної класно-урочної системи. в першій чверті XX в. в США створюється так звана проектна система навч-я, (м-д проектів). В основі навч-я, повинна лежати практична орг-ція дія-сті учнів. Вся справа зводилося до вироблення найпростіших трудових умінь і навичок і ігнорування систематичного і глибокого оволодіння основами наук.

52. Типи і структура уроку. Підготовка вчителя до уроку. Структура уроків в залежності від дидактичної мети

У сучасній дидактиці існують різні класс-ії уроків, залежно від взятих за основу ознак. За способами їх проведення : урок-лекція, кіноурок, урок-бесіда, урок-практичне заняття, урок-екскурсія, урок сам-ї роботи учнів у класі, урок лаб-ої роботи; за загальнопедаг-чною метою орг-ії занять: урок вивч-я нового мат-лу; удосконалення ЗУН; контролю та корекції ЗУН. від дидактичної мети: спеціалізований урок (переважає одна мета), комбінований (дві або більше рівнозначні мети). Різновидами спеціалізованого уроку є: урок засвоєння нових знань; урок засвоєння умінь та навичок; урок застосування ЗУН; урок контролю та корекції ЗУН; урок узаг-ня та систем-ії знань

Структура – це сукупність, послідовність та зв’язок елементів (етапів), з яких складається урок. Кожен тип уроку має свою орієнтовану стр-ру. Онищук розрізняє макростр-ру (етапи уроку) і мікростр-ру (методи, прийоми, засоби навч-я). Сухомлинський вважав, що існує попередній і безпосередній етапи підготовки вчителя до уроку. Попередній: загальне ознайомлення з навч-ю програмою, підручниками, посібниками, метод-ою літ-ою, вивчення ППД, аналіз власного досвіду. Складання календарного і темат-го планів. Безпосередній: конкретизація мети і завдань уроку, визначення обсягу і змісту навч-го мат-лу, вибір форми, методів, прийомів навч-я, наочності, обсягу і змісту д/з, складання поурочного плану.

Типи і стр-ра уроків в залежності від дид-ої мети: Урок засвоєння нових знань. Засвоєння знань передбачає їх сприймання, усвідомлення, осмислення внутрішніх зв'язків і залежностей в предметах та явищах, запам'ятовування, узагальнення і систематизацію. Стр-ра: перевірка дом. завд, актуалізація та корекція опорних знань; повідомлення учням теми, мети й завд-я уроку; мотивація учіння; сприймання й усвідомлення учнями мат-лу, осмислення зв'язків і залежностей між його елементами; узаг-ня і систем-ція знань; підсумки уроку; повідомлення д/з. Урок форм-я умінь і навичок. В основу форм-я структури такого уроку покладено дидактичну систему вправ і завдань, їх послідовність, яка сприяє досягненню освітньої мети. Стр-ра: перевірка дом. завд. актуалізацію і корекцію опорнихЗУН; повідомлення учням теми, мети і завдань уроку і мотивацію учіння; вивч-я нового мат-лу (вступні, мотиваційні і пізнавальні вправи); первинне застосування нових знань (пробні вправи); самостійне застосування учнями знань у станд-х ситуаціях (тренувальні вправи за зразком, інструкцією, завданням); творче перенесення знань і навичок у нові ситуації (творчі вправи), підсумки уроку і повідомлення д/з. Урок застосування ЗУН. Застосування знань полягає в реалізації засвоєного на практиці. Як засіб навч-я набуті ЗУН застосовують на уроках різних типів. Комплексне їх застосування як мету навч-я здійснюють на уроці цього типу, який охоплює перевірку дом. завд, актуалізацію і корекцію опорних ЗУН; повідомлення теми, мети й завдань уроку та мотивацію учіння школярів; осмислення змісту, послідовності застосування способів виконання дій; самостійне виконання учнями завдань під контролем і за допомогою учителя; звіт учнів про роботу, теоретичне обґрунтування результатів; підсумки уроку; повідомлення д/з.Урок узагальнення і систематизації знань. Його завд-я полягає в упорядкуванні та систем-ції засвоєних знань. Його стр-ра : повідомлення теми, мети, завдань уроку та мотивація учіння; відтворення та узагальнення понять і засвоєння відповідної системи знань; узаг-я та систем-ція основних теоретичних положень науки і відповідних ідей; підсумки уроку і повідомлення д/з. Урок перевірки і корекції ЗУН. Залежно від мети перевірки, змісту навч-го мат-лу, методів і засобів контролю (диктанти, твори, розв'язування задач тощо) уроки цього типу мають різну стр-ру. Передбачає перевірку ЗУН різних рівнів -від виявлення знання учнями фактичного мат-лу, формул-я понять для розкриття системи знань, до творчого застосування їх в нестандартних умовах. За такого підходу стр-ра уроку містить: повідомлення теми, мети і завд-я уроку, мотивацію учіння; перевірку знання учнями факт-го мат-лу й основних понять; перевірку глибини осмислення учнями знань і ступеня їх узагальнення; застосування учнями знань у стандартних і змінених умовах; перевірку, аналіз і оцінювання виконаних робіт; підсумки уроку і повідомленняд/з. Комбінований урок. Має дві або декілька рівнозначних освітніх мети, тому його стр-ра змінюється залежно від того, які типи уроків і їх структурні елементи поєднують. Наприклад, стр-ра комб-го уроку-перевірки раніше засвоєного і засвоєння нових знань охоплює: повідомлення теми, мети і завдань уроку, мотивацію учіння; перевірку, оцінювання і корекцію раніше засвоєних знань; відтворення і корекцію опорних знань; сприймання, осмислення, узагальнення і систематизацію учнями нових знань; підсумки уроку і повідомленняд/з.

53. Урок — провідна форма організації навчально-пізнавальної діяльності. вимоги до уроку. Стр-ктура уроку. Нетрадиційні уроки

Урок — логічно закінчена, цілісна, обмежена в часі частина навч-о-вих-го процесу, яку проводять за розкладом під керівництвом учителя з постійним складом учнів. Урок акумулює в собі цілі і завд-я, зміст і методи навч-я. Вчитель повинен мати продуманий план проведення уроку, забезпечити його організаційну чіткість, опт-ий темп, рац-не застосування засобів навч-я. Вимоги до уроку: 1) дидактичні (чітке визначення освітніх завдань, змісту уроку, вибір найрац-ших м-дів, предметів, форм навч-я, міжпредметних зв’язків, 2) виховні (визначення вих-х завдань уроку, форм-я світогляду, моральних якостей, естетичних смаків, забезп-я пізнав-ої активності учнів, поєднання вимог до учнів з педагогічним тактом вчителя; 3) психологічні (врахування психологічних особливостей учнів, форм-я позитивних мотивів учнів, вміння вчителем управляти своїм психічним станом, процесом спілкування, створення спр-го емоційного клімату; 4) організаційні (наявність плану, організаційна чіткість проведення уроку, поєднання індивід-х, групових і фронтальних форм, підготовка і рац-не використання засобів); 5) гігієнічні (дотримання темпер-го режиму, норм освітленості, чистоти повітря і підлоги, попередження перевтомлення учнів; 6)Етичні (співвідношення вимогливості та поваги до особ-сті учня, об'єктивність оцінювання). Кожний тип уроку має властиву тільки йому структуру:1. Орг-на частина. (привітання, перевірка підготовленості учнів до уроку, виявлення відсутніх, повідомлення плану роботи. Мета її -мобілізувати дітей до праці, активізувати їх увагу, створити робочу атмосферу на уроці.2. Мотивація навч-ї дія-сті. (повідомлення теми, мети та завдань уроку) 3. Перевірка знань учнів. (перевірку д/з -усна перевірка (опитування), вибіркова письмова перевірка за доп-ю карток-завдань.4. Стимулювання навч-ї дія-сті. (для розвитку в учнів зацікавленості до вивч-я нової теми. введення додаткової (вторинної) навч-ї інф-ії, після чого буде викладатись основна, створення проблемних, імітаційних або ігрових ситуацій.5. Актуалізація опорних знань. ( для забезп-я узгодження між викладеною інф-єю та сприйняттям, засвоєнням, осмисленням її учнями. 6. Пояснення нового мат-лу. Полягає не тільки у викладанні, а й у керуванні процесом засвоєння учнями нових знань. 7. Діагностика правильності засвоєння учнями знань. (за доп-ю серії оперативних короткочасних контр-х робіт, усних фронтальних опитувань. 8. Закріплення нового мат-лу. (за доп-ю вибіркового фронтального опитування учнів або за доп-ю невеликої сам-ї роботи. 9. Підбиття підсумків уроку. Передбачає коротке повідомлення про виконання запланованої мети, завдань уроку. 10. Повідомлення д/з. Містить пояснення щодо змісту завд-я, методики його виконання, передбачає його запис на дошці, а учнями - в щоденник.

Нетрадиційні уроки. пед.творчість, пошук нових форм роботи, прагнення розширити рамки трад-го уроку привели до появи цілого ряду уроків, які не вкладаються в існуючі клас-ції. Їх стали називати нетрад-ми уроками. Нестандартний урок – це імпровізування навч-го заняття, яке має нетрад-ну стр-ру. Він має на меті збудження інтересу школярів до навч-я. (Уроки-занурення, ділові ігри, прес-конференції, змагання, квк, театралізовані, консультації, комп'ютерні уроки, уроки з груповими формами роботи, уроки взаємонавч-я, творчості, аукціони, уроки які проводять учні, уроки-заліки, творчі звіти, конкурси, бінарні уроки, дискусії і т.д.) Такі уроки більш подобаються учням. Але зловживати ними не варто через велику втрату часу на їх підготовку, відсутність серйозної пізнавальної праці, невисоку результативність деяких з них).

54. Поняття контролю. Методи і форми контролю. Ф-ії контролю

Обов'язковим компонентом навч-о-вих-го процесу у школі є контроль ЗУН, тобто перевірка його резуль-сті. мета к-ю: забезп-я ефективності формування ЗУН учнів, використання їх на практиці, стимулювання навч-ї дія-сті учнів, форм-ня у них прагнення до самоосвіти. Елементами к-ю знань учнів є: перевірка -виявлення рівня ЗУН; оцінювання -вимірювання рівня ЗУН; облік -фіксування результатів у вигляді оцінок у класному журналі, щоденнику. Функції: а) освітня. Слухаючи відповідь товариша, учні звіряють з нею свої знання, ставлять запитання, доповнюють її, що сприяє повторенню та систем-ії їхніх знань, учні слухають доповнення вчителем неповних відповідей, учень, який відповідає, повторює вивч-й матеріал, виконує пр-чні завд-я, закріплюючи ЗУН, краще усвідомлює навч-й мат-л; б) виховну - очікування перевірки спонукає учня регулярно готувати уроки. Перевірка й оцінювання знань допомагають учневі самому оцінити свої знання і здібності; в) розвиваючу -в процесі навч-я в учнів розв-ся логічне мисл-я, мовлення, пам'ять, уява, увага; г) діагностичну -забезпечує виявлення успіхів і недоліків, встановлення причин і шляхів їх усунення, окреслення заходів, спрямованих на поліпшення успішності; ґ) стимулюючу- схвалення успіхів учня сприяє розвитку в нього спонукальних мотивів до навч-я; д) оцінювальну -об'єктивна оцінка ЗУН учнів сприяє кращому навч-ю; є) управлінську -на основі к-лю визначається стан успішності учнів, що дає змогу запобігти неуспішності або подолати її. Вимоги: а) індивід-ий хар-р к-лю успішності. Передбачає виявлення знань кожного учня, його успіхів чи невдач; б) систематичність: привчання учнів систематично виконувати уроки; систематичне опитування за допомогою самостійних міні-завдань; особлива увага слабшим учням, спонукання їх до пізн-ї дія-сті на всіх етапах уроку.Відсутність системи в опитуванні учнів призводить до того, що вони вчать матеріал тільки тоді, коли відчувають, що їх можуть викликати, намагаються визначити наперед, коли і з якого предмета будуть опитувати. Щоб запобігти цьому, учитель повинен добре продумати систему опитування, яка має передбачати: а) достатню кількість даних для оцінки: при виставленні оцінки враховуються насамперед відповіді учня на поставлені запитання, а також його доповнення відповідей інших учнів на цьому й попередніх уроках; б) дотримання об'єктивності під час оцінювання знань: оцінку виставляють тільки за знання учня, а не за те, що він «забув щоденник» чи «крутився на уроці»; на оцінку не повинні впливати суб'єктивні чинники, особисті мотиви ставлення педагога до учня; кожну виставлену оцінку педагог обґрунтовує, щоб запобігти невдоволенню учнів, схильних до переоцінки своїх знань; в) єдність вимог до оцін-я знань учнів: дотримання єдиних розумних норм оцінок з кожного предмета, подолання крайнощів в оцінюванні -надмірної вимогливості або поблажливості; г) оптимізація контролю успішності учнів: методика контролю, має потребувати мінім-х зусиль і часу педагогів та учнів для отримання обов'язкових відомостей, запобігати переобтяження їх виконанням зайвих завдань; ґ) гласність контролю: повідомлення учневі рез-ів перевірки рівня його знань, обґрунтування виставленої йому оцінки, позитивного і недоліків у його відповіді; д) всебічність к-лю: перевірка та оцінювання теоретичних ЗУН, застосування їх на практиці; є) тематична спрямованість к-лю: здійснюючи опитування, даючи контрольні роботи, вчитель повинен визначити, який саме розділ програми, тема, вид ЗУН оцінюються; є) дотримання етичних норм: віра педагога в можливість учнів навчатися (вміння переконати їх у тому, що вони здатні навчатися); розповідь про можливі труднощі перед вивч-м мат-лу, висловлення сподівання, що вони будуть подолані; оптимістичне ставлення до навч-их успіхів і невдач; педагогічний такт (доброзичливість і делікатність у ставленні до учнів); відчуття міри в заохоченні й покаранні; вміння визнати свої помилки.

⇐ Предыдущая 9 10 11 12 131415 16 17 18 Следующая ⇒

Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 274.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...