Розділ 3. Фізична реабілітація

при захворюваннях опорно-рухового апарату, периферичної нервової системи, гіпертонічній хворобі, облітеруючих захворюваннях судин кінцівок.

Протипоказання: хронічні захворювання печінки і нирок, підви­щена чутливість шкіри до скипидару.

Гірчичні ванни застосовують у вигляді загальних (36-38 °С) і місцевих (39-40 °С) ванн. Перші використовують при гострих і хронічних захворю­ваннях органів дихання, гострих респіраторно-вірусних інфекціях. По­казані ножні ванни при неврозах, підвищеному артеріальному тиску. Гірчичні ванни для рук застосовують при початкових формах ішемічної хвороби серця, бронхіальній астмі, хронічних захворюваннях дихальних шляхів.

Протипоказання для лікування загальними ваннами: недостат­ність кровообігу вище II ступеня, гіпертонічна хвороба III стадії, важка форма стенокардії, гострі запальні процеси, туберкульоз легень в активній фазі, злоя­кісні новоутворення, схильність до кровотеч, тиреотоксикоз та важка форма цукрового діабету, епілепсія, друга половина вагітності.

Бальнеотерапія— лікування мінеральною водою природною або штуч­ною. Вона відрізняється від прісної води тим, що містить підвищену концен­трацію мінеральних компонентів, органічні речовини і має відповідні фізичні властивості. Застосовують мінеральні води внутрішньо для пиття і зовнішньо у вигляді ванн: мінеральних і газованих.

Мінеральні ванни — ванни з природних вод або штучних мінеральних ана­логів. Розчинені у воді мінеральні речовини викликають специфічну хімічну реакцію в організмі. До мінеральних ванн відносять хлоридні натрієві, йодо-бромні, сульфідні, радонові.

Хлоридні натрієві (соляні) ванни — води морів, соляних озер, підземних джерел та їх солі, які розчиняють у прісній воді. Концентрація мінералів в них різна. Води з великим вмістом солі — більше 10 кг на ванну називають рапо-вими. Хлоридні натрієві води застосовують не тільки зовнішньо, але і внутріш­ньо. Природні води в Україні є в Одесі, Миргороді, Трускавці, Моршині, Слов'янську. Особливості дії на організм цих ванн пов'язані з осіданням міне­ральних солей на шкірі у вигляді тонесенької оболонки — "соляного плаща", який зберігається протягом кількох годин після ванни і є джерелом тривалого подразнення рецепторів шкіри і рефлекторних реакцій зі сторони багатьох сис­тем організму.

Соляні ванни значно підсилюють кровообіг у шкірі, підвищують окисні процеси, нормалізують діяльність ЦНС, стимулюють симпато-адреналову сис­тему, викликають імунологічну перебудову в організмі, справляють болезаспо­кійливу, протизапальну, гіпосенсибілізуючу дію.

Показання до соляних ванн: захворювання шкіри, внутрішніх орга­нів, хребта і суглобів, центральної і периферичної нервової системи. Застосо­вуються соляні ванни при "забитості" м'язів, болю в суглобах після тренуван­ня на твердому грунті. Протипоказання: загальні для ванн.

Йодобромні ванни. їх діючою основою є біологічно активні речовини йод і бром, що, перш за все, впливають на нервову і ендокринну системи. Йодо-

93

Фізична реабілітація

бромні ванни сприяють перебудові процесів збудження і гальмування в корі го­ловного мозку, мають болезаспокійливу дію, нормалізують сухожилкові реф­лекси, чутливість і м'язовий тонус. Вони позитивно впливають на щитовидну і статеві залози, активізують процеси обміну, особливо ліпідного, і мікроцир-куляцію.

Показання до йодобромних ванн: атеросклеротичні ураження судин, вади серця, ендокринно-обмінні захворювання, функціональні розлади і захворювання нервової системи з больовим синдромом, а також після великих фізичних і психічних навантажень, невротичні стани. Про­типоказання: загальні для ванн, а також підвищена чутливість до йоду і брому.

Сульфідні ванни. Головний діючий компонент — сірководень та його со­лі. Газ має високу розчинність у воді, не утворює бульбашок і тому основна дія на організм сульфідних ванн — хімічна. Сірководень діє на шкіру, сли­зові оболонки, дихальні шляхи, потрапляє у кров і спричиняє суттєві зміни в організмі — викликає значну активну гіперемію шкіри, стимулює діяль­ність серця, гемодинаміку, кровообіг у нирках, печінці, головному мозку, об­мін речовин. Ванни знижують збудливість нервової системи, покращують ферментативні і репаративні процеси, проявляють протизапальний, роз­смоктуючий, трофічний ефекти. Природні сірководневі джерела є в Україні у Львівській (Любень Великий, Немирів) та Закарпатській (Синяк) облас­тях.

Показання до сульфідних ванн: захворювання серцево-судинної сис­теми, атеросклероз; хронічні запальні і обмінно-дистрофічні захворювання суглобів, хребта; захворювання нервової системи; деякі хвороби обміну і шкі­ри, а також нормалізація функцій вегетативної нервової системи при інтенсив­них тренуваннях; лікування хронічних травм опорно-рухового апарату. Про­типоказання: хвороби нирок, печінки, бронхіальна астма, гострі за­пальні процеси в суглобах.

Газовані ванни. Головним діючим компонентом є той чи інший газ, який справляє фізичний, механічний і хімічний вплив на організм. Знаходиться газ у воді у вигляді бульбашок. Вони покривають більшу частину тіла пацієнта, подразнюють тактильні рецептори шкіри і вивітрюючись мікромасують її, пот­рапляють при вдиханні у легені. Газ всмоктується в кров, викликає специфіч­ну хімічну дію. До газованих ванн належать вуглекислі, кисневі, перлинні, азотні та ін.

Вуглекислі ванни. Основним діючим чинником є оксид вуглецю (С0₂). Він виразно діє на серцево-судинну систему: викликає тривале розширення судин шкіри і переміщення крові з депо на периферію; збільшує кількість і швид­кість циркулюючої крові; сповільнює серцевий ритм і підсилює силу його ско­рочень; нормалізує артеріальний тиск і стимулює розвиток колатерального кровообігу, впливає на дихальний центр (С0₂ безпосередньо поглиблює і змен­шує кількість дихальних рухів, підвищує вентиляційну здатність легень). Вуг­лекислі ванни підвищують збудливість нервової системи, інтенсифікують об-

94