Розділ 3. Фізична реабілітація

Протипоказання: гострі інфекційні захворювання, різко вираже­ний невроз і атеросклероз, порушення мозкового кровообігу, захворювання крові та схильність до кровотечі, вагітність.

Група VI. Штучне повітряне середовище. До цієї групи належать аеро-

іони, гідроаероіони, аерозолі та електроаерозолі.

Аероіони — це частки молекул атмосферного повітря, що несуть різний електричний заряд: позитивний або негативний. Вони є постійно діючим чин­ником зовнішнього середовища. Над поверхнею Землі у кожному 1 см³ повіт­ря їх приблизно 1500, з яких близько 750 позитивних і 650 негативних аеро-іонів. На людину сприятливо впливають негативні аероіони.

Джерелом аероіонів є короткохвильова частина ультрафіолетових і косміч­них променів, розряди блискавки, радіоактивні випромінювання ґрунту. Кіль­кість аероіонів і їх співвідношення змінюються залежно від пори року і доби, метеорологічних і геофізичних чинників, чистоти повітря. Особливо багато їх на схилах гір і у долинах, біля водоспаду, на березі моря. Тому ці місцевості використовують для відпочинку і санаторно-курортного лікування.

Гідроаероіони утворюються при контакті аероіонів з молекулами води, внаслідок чого виникають у повітрі негативні іони.

Штучні апарати аероіонотерапії здатні змінювати співвідношення і кон­центрацію іонів у повітрі у десятки і сотні разів порівняно з природним вміс­том. Джерелом іонізації повітря є постійне електричне поле високої напруги (франклінізація), радіоактивні випромінювання, розпилена вода. Гідро- і аеро­іонізатори утворюють від 150 тис. до 5-6 млн негативних аероіонів в 1 см³ по­вітря.

Аероіони діють на людину переважно через дихальні шляхи і шкіру. По­дразнюючи численні рецептори шкіри, бронхо-легеневого апарату, слизових оболонок вони викликають складну нервово-рефлекторну реакцію. Під дією негативних аероіонів збільшується кількість поглинутого кисню і виділеного оксиду вуглецю, активізуються окисно-відновні процеси, знижується швид­кість осідання еритроцитів, згортання крові, нормалізується вміст форменних елементів крові. Загальний стан покращується, підвищується апетит, поглиб­люється сон, знижується підвищений артеріальний тиск, зменшується фізична і розумова втома, підвищується фізична працездатність.

Позитивні аероіони сповільнюють перебіг окисно-відновних процесів утканинах.

Показання до застосування гідроіонотерапії: гострі і хронічні запа­лення дихальних шляхів, бронхіальна астма і гіпертонічна хвороба І і II стадії, функціональні розлади ЦНС, опіки, трофічні виразки, рани.

Протипоказання: тяжка форма бронхіальної астми, емфізема легень, коронарна недостатність, активний туберкульоз легень, загальне виснаження.

Аерозоль (повітряний розчин) — це розпилені у повітрі дуже дрібні рідкі або тверді частини. У вигляді аерозолю в організм методом інгаляції можуть вводитись ліки, олії, настої, відвари. Для підвищення ефективності лікування аерозолями застосовують електроаерозольтерапію, при якій на організм додат­ково діє електричний заряд. Таким чином, механізм дії аерозолів та електро-

ж

Фізична реабілітація

аерозолів зводиться до трьох основних чинників: фармакологічна властивість ліків, електричний заряд і температура аерозолів. Вони діють на слизові обо­лонки носоглотки і повітроносних шляхів, підвищують активність миготливо­го епітелію, рівень оксигемоглобіну у крові, потужність вдиху і видиху; знижу­ють підвищений артеріальний тиск; подразнюють інтерорецептори бронхоле-геневої системи, впливаючи рефлекторно на Органи і системи організму.

Показання до аерозольтерапії: гострі і хронічні запальні захворюван­ня верхніх дихальних шляхів, бронхів і легень, бронхоспазм при бронхіальній астмі; гіпертонічна хвороба І і II ступеня; професійні захворювання бронхів і легень, туберкульоз легенів, ожиріння та ін.

Останнім часом інтенсивно розвивається ще один напрям у аерозольтерапії — спепеотерапія — тобто метод лікування тривалим перебуванням в умовах мік­роклімату карстових печер, соляних копалень і шахт, який характеризується наси­ченням солями натрію або калію, постійною температурою і тиском повітря, га­зового та іонного складу, підвищеним змістом і перевагою негативних іонів, чис­тотою повітря і відсутністю алергенів. Таке природне місце в Україні є у Закар­патті в Солотвино, де функціонує спелеолікарня, що використовує соляні копаль­ні для лікування хворих на бронхіальну астму. Цей метод лікування проводиться нині й у загальних лікарнях і поліклініках у кабінетах штучної спелеотерапії (штучного мікроклімату), основу лікування в них становить аерозоль хлористого натрію, що розпилюють у приміщенні з постійною температурою і вологістю.

Група VII. Змінний атмосферний тиск— застосування з метою лікуван­ня перемінно підвищеного і зниженого атмосферного тиску за допомогою спе­ціального апарата барокамери. Застосовується переважно місцева баротерапія на ногу чи руку, яку вміщують у герметичну барокамеру Кравченка. Перепади тиску відтворюють ефект вакуумного масажу і призводять до змін у перифе­ричному кровообігу, диханні шкіри і обміні. Якщо у камеру додати кисень, то під час компресії буде покращуватись оксигенація крові і тканин (метод гіпер-барооксигенотерапії).

Показання до баротерапії: облітеруючі захворювання кінцівок, хво­роба Рейно.

Протипоказання: варикозне розширення вен і трофічні виразки, тромбофлебіт, ішемічна хвороба серця, гіпертонічна хвороба.

Група VIII. Радіоактивні чинники:радонова вода і альфа-аплікатори.

Радонова вода застосовується переважно у вигляді ванн. Головним діючим компонентом води є радіоактивний радон і продукти його розпаду, що прони­кають в організм через шкіру, слизові, дихальні шляхи. Під їх впливом підси­люються окисно-відновні процеси, обмін речовин, стимулюється діяльність ендокринної системи; нормалізуються функції центральної нервової і серцево-судинної системи; проявляється болезаспокійлива дія при захворюваннях суг­лобів, м'язів, периферичних нервів.

Показання до застосування радонової води: артрити неспецифічного походження; захворювання серцево-судинної і нервової систем, шлунково-кишкового тракту; цукровий діабет, тиреотоксикоз на початкових стадіях, подагра.

86