Розділ 3. Фізична реабілітація

Протипоказання: вагітність, наявність пухлин, гнійні процеси, захворювання крові, епілепсія.

Група IX. Водолікувальні чинники:прісна вода (гідротерапія), природ­ні та штучно виготовлені мінеральні води (бальнеотерапія).

Водолікувальні чинники діють на організм шляхом температурних, меха­нічних і хімічних подразнень. Співвідношення їх у різних методах водоліку­вання можна цілеспрямовано змінювати і тим самим створювати бажані відпо­відні реакції тканин, органів і систем організму.

Залежно від температури води водолікувальні процедури поділяють на: хо­лодні — нижче 20 °С, прохолодні — 20-33 °С, індиферентні — 34-36 °С, теп­лі — 37-39 °С, гарячі — вище 40 °С. Вода легко передає організму тепло і швидко відбирає його, рефлекторно змінюючи просвіт судин. При цьому ефект виявляється як у ділянці його застосування, так і в органах, що інервуються ти­ми самими сегментами спинного мозку, що й шкіра. Наприклад, зігрівання по­перекової ділянки викликає розширення судин нирок, а охолодження шкіри грудей — звуження судин легенів.

Холодна чи тепла вода викликає суттєве переміщення і перерозподіл кро­ві в організмі, основою яких є рефлекторні реакції з боку судин шкіри і внут­рішніх органів, що реагують протилежно: якщо судини шкіри звужуються, то судини внутрішніх органів розширюються і навпаки. Винятком з цього прави­ла є судини нирок і мозку, які реагують незалежно від судин шкіри.

Вода змінює температуру шкіри і внутрішню температуру тіла, процеси терморегуляції і обміну речовин, діяльність судинної, дихальної, ендокринної, м'язової систем. Термічний чинник формує якісно різну нервову аферентну ім-пульсацію, що діє на збудливість ЦНС: теплові процедури підвищують проце­си гальмування, холодні — процеси збудження.

Холодні процедури викликають фазні зміни судин. У першій фазі судини шкіри рефлекторно звужуються, кров переміщується до внутрішніх органів, шкіра стає блідою і холодною, виникає місцеве недокрів'я. Приблизно через хвилину настає друга фаза — активна гіперемія: на подразненій ділянці суди­ни розширюються, шкіра набуває рожево-червоного забарвлення, стає теплою. І, насамкінець, при довготривалій дії холоду, до якої не треба доводити, настає третя фаза — пасивна гіперемія: капіляри та дрібні вени залишаються розши­реними, а артеріоли звужуються. Швидкість кровотоку зменшується, настає венозний застій, шкіра набуває багряно-червоного, синюшного забарвлення, стає холодною на дотик.

При правильному застосуванні холодні процедури справляють тонізуючу дію, підвищують збудливість нервової системи, м'язів, сприяють обміну речо­вин і газообміну, сповільнюють частоту серцевих скорочень, частоту і глибину дихання, підвищують, а потім знижують артеріальний тиск. Холодні процеду­ри загартовують людину, сповільнюють розвиток запальних процесів. Разом з цим при неправильному їх застосуванні порушується функціональний стан ор­ганізму, його працездатність і стійкість до захворювань. Якщо під час процеду­ри шкіра стає блідою і холодною, з 'являється ціаноз губ, кистей, тремтіння

т

Фізична реабілітація

та "гусяча шкіра ", що зумовлено скороченням м 'язів, які піднімають волосся на шкірі, то дію холоду слід припинити.

Теплові процедури, особливо гарячі, викликають короткочасний спазм су­дин шкіри, який швидко змінюється їх розширенням (активна гіперемія). В ці розширені шкірні капіляри і артеріоли переміщується значна кількість крові з внутрішніх органів. Артеріальний тиск знижується, частота серцевих скоро­чень і дихання збільшується; м'язи розслаблюються; підсилюється потовиді­лення, секреторна діяльність шлунка, підшлункової та наднирникової залоз; покращується нирковий кровообіг і сечовиділення; сповільнюється перисталь­тика кишок.

Теплові процедури справляють антиспастичну та болезаспокійливу дію, сприяють розсмоктуванню травматичних набряків і крововиливів. Однак довготривалі гарячі ванни можуть призвести до пасивної гіперемії, перегріву організму, а при подальшому невірному їх застосуванні до детренування ме­ханізмів терморегуляції, зниження стійкості до дії чинників зовнішнього се­редовища.

Гідротерапія — лікування прісною водою у вигляді загальних і місцевих процедур. До загальних належать душ, обливання, обтирання, укутування, ванни, а до місцевих — ручна, ніжна і сидяча ванни, зрошення, грілка, компрес тощо. Для підсилення дії прісної води часто додають різноманітні ароматичні і лікувальні речовини, використовують розтирання шкіри щітками.

Душ — дія на тіло людини струму води відповідного тиску і температури.

Обливання, обтирання бувають загальні і часткові. Дія зумовлена темпера­турою води, яку поступово знижують і зменшують час процедур, та меха­нічними подразненнями, що виника­ють за рахунок інтенсивного розти­рання тіла чи його окремої ділянки. Застосовують ці процедури переваж­но при функціональних захворюван­нях нервової системи та для загар­товування організму (табл. ЗЛО).

Укутування (обгортання) прово­диться змоченим водою і викрученим простирадлом. Поверх нього пацієнта обвивають ковдрою (рис. 3.22) Укуту­вання можуть бути загальними і част­ковими і, залежно від бажаного ре­зультату, застосовують прохолодні, теплі і гарячі обгортання. Прохолодні укутування призначають як тонізуючу процедуру хворим на неврози, а також при гарячкових станах; теплі — ефек­тивні при безсонні, збуджених станах; гарячі — при деяких гострих запаль-

88