Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Розділ 3. Фізична реабілітація





них захворюваннях, ожирінні, а та­кож для форсованого зменшення маси тіла у спортивній практиці. При запаленнях легень, гострих бронхітах використовують частко­ві гірчичні обгортання грудної клітки. У тих випадках, коли люди­на погано переносить вологе уку­тування, застосовують сухе.

Компрес — вологі пов'язки, які застосовують місцево. Вони можуть бути холодними, гарячими, зігріваючими і медикаментозними. Холодні компреси накладають на місце впливу на 3-4 хв і часто мі­няють. Загальна тривалість проце­дури від 10 до 40-60 хв. Показані вони при свіжих ударах, носових кровотечах, початкових стадіях гострого запального процесу. Гаря­чі компреси справляють позитивну дію при ниркових, печінкових, кишкових коліках.

Рис. 3.22.Етапи вологого укутування: 1 — вологим простирадлом; 2 — ковдрою; 3 — поло­ження протягом процедури

Зігріваючий компрес —• най­більш популярна домашня водолі­кувальна процедура. Компрес складається з чотирьох шарів (рис 3.23). Для першого шару, що прилягає до тіла, використовують марлеву салфетку або іншу тканину, шо доб­ре всмоктує воду, яку добре змочують у воді, витискають і накладають на міс­це впливу. Зверху кладуть другий шар, ізолюючий, водонепроникний (клейон­ка, пергаментний папір), який повинен з усіх боків виступати на 2-3 см поза краї першого шару.

Третій — утеплюючий роблять розміром більше ізолюючого шару з вати, вовняної тканини, що має забезпечити зігрівання. Четвертий шар — фіксую­чий (бинт, рушник). Зігріваючий компрес накладають на 6-8 год. Він розсмок­тує запальні процеси і набряки, знімає судоми м'язів і спазми внутрішніх ор­ганів, впливає болезаспокійливо. Показані зігріваючі компреси на другий-тре-тій день після травм і ударів, при місцевих запальних процесах. Протипоказан­ня: гострі запальні процеси шкіри та її захворювання.

Різновидом зігріваючих компресів є спиртові і медикаментозні. У цих ви­падках перший шар змочують розведеним спиртом чи горілкою, ментоловим або мурашиним спиртом, жовчю, теплим камфорним маслом, димексидом, маззю Вишневського, які суттєво підсилюють лікувальну дію зігріваючого компресу.


Фізична реабілітація



Рис. 3.23. Зігріваючий компрес:

шари: 1— вологий (внутріш­ній); 2 — ізолюючий; 3 —

утеплюючий ; 4 — фіксуючий


Ванни — водолікувальні процедури, при яких у воду відповідної темпера­тури і складу занурюють пацієнта (загальна ванна) або частину його тіла (міс­цева ванна). Застосовують з гігієнічною, лікувальною і профілактичною ме­тою. За температурою води ванни поділяють на холодні, прохолодні, індифе­рентні, теплі і гарячі. Окрім того, застосовують ванни контрастні і з поступо­вим підвищенням або зниженням температури води. За складом ванни бувають прісні, медикаментозні, ароматичні, газові, мінеральні.

Прісні ванни — ванни з водогінної води відповідної температури. Остання визначає тривалість процедур: холодні і гарячі ванни — від 2 до 5 хв; індифе­рентні та теплі — від 10-15 до 20-30 хв. Рівень води при загальній ванні не по­винен бути вищим середини грудної клітки людини, яка лежить (рис. 3.24), щоб не утруднювати дихання і не впливати негативно на серце. Після прохо­лодних і холодних ванн слід проводити розтирання тіла, а після гарячих і теп­лих рекомендується прохолодний душ або обливання одним-двома відрами во­ди температурою 32-30 °С. Вплив прісних ванн на організм зумовлений, в ос­новному, температурою води, а також її механічним тиском (гідростатичним) на тіло за рахунок стовпа води близько 0,5 м.

Холодні (нижче 20 °С) і прохолодні (20-33 °С) ванни діють збуджуюче, ак­тивізують діяльність ЦНС, процеси терморегуляції і обміну речовин. Тому їх використовують як тонізуючу і загартовуючу процедуру, а також при порушен­нях жирового обміну. Холодні сидячі ванни показані при атонічному запорі, слабкості сечового міхура.

Ванни індиферентної температури (34-36 °С) тривалістю 10-15 хв мають освіжаючий та збадьорюючий вплив, а тривалістю 15-25 хв — заспокійливий. Показані вони при функціональних розладах нервової системи, вегетосудин-них дистоніях, початкових стадіях гіпертонічної хвороби.

Теплі (37-39 °С) ванни діють заспокійливо, зменшують біль і спазми, сти­мулюють процеси розсмоктування і сечовиділення. Показані вони при захво­рюваннях суглобів, центральної і периферичної нервової системи, нирок, спас­тичних паралічах, міозиті, міалгії, контрактурі.

Гарячі (40 °С і вище) ванни збуджують нервову і серцево-судинну систе­ми, підвищують обмін речовин, діють спазмолітично і болезаспокійливо. їх застосовують при хворобах обміну речовин, у вигляді сидячої ванни — при на-

90


Р о з л і л 3. Фізична реабілітація


Рис. 3.24. Правильне положення у ванні

падах нирково-кам'яної хвороби,
запальних процесах у ділянці ма­
лого тазу. У спортивній практиці
гарячі ванни використовують плав­
ці, лижники, ковзаняри для норма­
лізації функції м'язів, попереджен­
ня перевантажень і травм, а також
при ознаках переохолодження.
Тривалість процедури — до 10 хв.
Контрастні ванни передба­
чають поперемінне використання
;                     двох ванн з водою різної темпера-

тури: одна — 38-42 °С, інша 10-24 °С. Спочатку пацієнт занурюється на 2-3 хв у гарячу воду, а потім на 1 хв — у холодну. Протягом процедури роблять 3-6 таких змін. При місцевих контрастних ваннах руки або ноги занурюють на 30-60 с у гарячу воду (42-45 °С), і на 10-20 с — у холодну (15-20 °С), повто­рюючи такі зміни 4-5 разів. Ефект контрастних ванн складається з дії води від­повідної температури на органи і системи організму, процеси обміну і термо­регуляції і, особливо, на нервову систему і судинні реакції. Тому їх застосову­ють при вегетосудинних дистоніях, пітливості, акорціанозі, варикозних розши­реннях вен, з метою загартовування.

Ванни з поступовим підвищенням температури води (за Гауффе) почина­ються з 37-38 °С, яку протягом 15-20 хв підвищують доливанням гарячої води до 41^42 °С. При місцевих ваннах для рук і ніг або для всіх кінцівок пацієнта обгортають простирадлом і на голову йому кладуть рушник, змочений холод­ною водою. Поступово протягом 10 хв додають гарячу воду у ванни і початко­ву температуру води в них підвищують до 44-45 °С, а після появи поту на об­личчі продовжують процедуру ще 10-15 хв.

Після процедури людину витирають, загортають у нагріте простирадло і вкладають на 30-40 хв. Ці ванни діють подібно загальним, але переносяться по­рівняно легко, тому що значна частина тіла не контактує з гарячою водою і піт випаровується з поверхні без будь-яких перешкод, що позитивно впливає на процес терморегуляції і загальний стан організму. Ванни зменшують кількість серцевих скорочень, регулюють функцію серця, знижують артеріальний тиск, сприяють обміну речовин. Показані вони при гіпертонічній хворобі І—II стадій, розладах мозкового кровообігу та кровообігу нижніх кінцівок, початкових про­явах атеросклерозу. Ножні ванни показані при приливах крові до голови, голов­ному болю, безсонні, гострих простудних захворюваннях дихальних шляхів, бронхіальній астмі, стенокардії.

Парові ванни з температурою водяної пари 45-65 °С і вище застосовують для лікування хронічних травм опорно-рухового апарату переважно у спорт­сменів, а також для підсилення окисно-відновних процесів після тренувань та для релаксації м'язів. Перевага цієї процедури перед парною лазнею чи сау­ною в тому, що на голову пацієнта не діє безпосередньо пара, тому що вона знаходиться поза ванною і людина не зазнає утруднень при диханні.

91





















Фізична реабілітація

Парова (російська) і сухоповітряна (фінська, сауна) лазні є потужними во­долікувальними процедурами. Різняться вони між собою тим, що перша має відносно невисоку температуру повітря до 45-70 °С і високу вологість — до 90-100 %. Сухоповітряна лазня характеризується високою температурою по­вітря до 90-140 °С і відносно низькою вологістю — 10-15 %. У багатогранній дії на організм їх об'єднують реакція на дію тепла, води, пари і багаторазові різкі зміни жару і охолодження тіла.

Все це активізує фізичну терморегуляцію, стимулює потовиділення і вод­но-сольовий обмін, виведення продуктів обміну речовин; очищує шкіру від злущених і старих клітин, що підвищує її тонус і еластичність. Лазня тренує серцево-судинну і дихальну системи, підсилює процеси гальмування у ЦНС і активізує діяльність вегетативної нервової і ендокринної систем, підвищує ре­активність організму, діє протизапально.

Слід підкреслити, що парова лазня справляє більше навантаження на ос­новні системи організму і процеси терморегуляції, ніж сауна. Тому вона підхо­дить для загартованих і фізично міцних людей, а сауна — для осіб похилого ві­ку, дітей і хворих з хронічними застудними захворюваннями, порушеннями пе­риферичного кровообігу, хронічними розладами шлунково-кишкового тракту і жирового обміну, дегенеративними і хронічними запальними захворюваннями опорно-рухового апарату, психосоматичними дисфункціями.

Користуватись лазнею частіше одного разу на тиждень не бажано. При не­вірному застосуванні парової і сухоповітряної лазні з'являються ознаки їх не­гативного впливу: безсоння, дратівливість, зниження апетиту, головний біль, млявість і, у деяких випадках, можлива непритомність чи тепловий удар. Протипоказана лазня при інфекційних і паразитарних захворюваннях, вираженій гіпертонії, тромбофлебіті, епілепсії, психозах.

Медикаментозні ванни — до прісної води додають лікарські препарати, трави та інші, часто ароматичні речовини, рослинного походження. Вони ді­ють на організм своїми складниками, подразнюючи рецептори шкіри і можуть проникати через неї в організм. Ароматичні леткі речовини впливають на ана­лізатор нюху і разом з іншими чинниками підвищують настрій і обумовлюють позитивний психотерапевтичний ефект. Найчастіше застосовують хвойні, з шавлії, скипидарні і гірчичні ванни, рідше — содові, крохмальні, марганцеві, галунові та ін.

Хвойні ванни (35-37 °С) мають приємний запах хвої і колір води. Вони ді­ють заспокійливо і рекомендуються при неврозах з підвищеною дратівливістю і втомою, поганому сні, початкових стадіях гіпертонічної хвороби.

Ванни з шавлії (35-37 °С) стимулюють трофічні процеси, мають протиза­пальну і болезаспокійливу властивість. Показані при запальних і дегене­ративно-дистрофічних захворюваннях суглобів, пошкодженнях м'язів і сумко­во-зв'язкового апарату, травмах периферичних нервів, деяких гінекологічних захворюваннях.

Скипидарні ванни (37-39 °С) збуджують рецепторний апарат шкіри, пок­ращують периферичний кровообіг, впливають на судинний тонус, діють знебо­лююче, протизапально, стимулюють трофічні процеси. Показані ванни

92










Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 268.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...