Р о з а і л 3. Фізична реабілітація

Рис. 3.18.Схема реакцій організму на застосуван­ня лікувальних фізичних чинників (за B.C. Ула-щиком, 1994)

акцій є не сам фізичний чинник, як такий, а продукти його взаємодії з різними тканинами. Доведено, що кожен з фізичних чинників має тільки притаманну йому специфічну вибіркову дію на тканини, що визначається його фізичними властивостями, а й здатність клітинних структур поглинати той чи інший вид енергії. Так, енергія електричного поля УВЧ сильніше поглинається тканина­ми з діелектричними властивостями (кісткова, жирова та ін.), а мікрохвиль — тканинами з великим вмістом води і електролітів (м'язи, кров, лімфа та ін.). Виходячи з цього, лікар призначає ті чи інші фізіотерапевтичні методи, визна­чає дозу, тривалість, кількість процедур і інтервал між ними, послідовність застосування і сумісність процедур у комплексі лікувальних засобів. Процеду­ри проводять, переважно, щоденно або через день. Курс фізіотерапії складаєть­ся у середньому з 12-15 процедур.

Фізіотерапія може бути протипоказана тимчасово чи постійно. Загаль­ними протипоказаннями для застосування фізіотерапії є: злоякісні новоутво­рення, загальний важкий стан хворого, кровотеча чи підозра на неї, активна

75

Фізична реабілітація

форма туберкульозу, системні захворювання крові, гострі та інфекційні захво­рювання, органічні захворювання нервової системи. Окрім названих є специ­фічні протипоказання до використання окремих лікувальних методів, а також індивідуальна несприятливість фізичного чинника. У наступному викладенні матеріалу, для уникнення повторень, будуть надаватися тільки специфічні про­типоказання для конкретного фізичного методу лікування.

3.3.2. Класифікація лікувальних фізичних чинників

Сучасна фізіотерапія у своєму арсеналі нараховує близько 80 лікувальних методів. Залежно від фізичних властивостей і біологічних дій розрізняють 10 груп штучно отриманих і природних лікувальних чинників.

I група.Електричні струми низької напруги (гальванізація, медикаментоз­
ний електрофорез, електростимуляція, діадинамотерапія, ампліпульсотерапія,
електросон).

II група.Електричні струми високої напруги (дарсонвалізація).

III група.Електричні та магнітні поля (індуктотермія, УВЧ-терапія,
мікрохвильова терапія, магнітотерапія).

IV група.Світло (інфрачервоне, видиме, ультрафіолетове і монохроматич­
не випромінювання).

V група.Механічні коливання (інфразвук, ультразвук).

VI група.Штучне повітряне середовище (аероіони, гідроаероіони, аеро­
золі, електроаерозолі).

VII група.Змінний атмосферний тиск (баротерапія).

VIII група.Радіоактивні чинники (радонова вода, альфа-аплікатори).

IX група.Водолікувальні чинники (гідротерапія, бальнеотерапія).

X група.Теплолікувальні чинники (пелоїди, глина, пісок, парафін,
озокерит).

3.3.3. Характеристика лікувальних фізичних чинників

І група. Електричні струми низької напруги.До цієї групи відносять гальванізацію і медикаментозний електрофорез, імпульсні струми постійного та змінного напрямку.

Гальванізація — лікування постійним струмом низької напруги і невеликої сили. Він викликає спрямоване переміщення позитивно і негативно зарядже­них іонів у тканинах і рідинах між двома електродами, накладеними на тіло па­цієнта. Це змінює фізико-хімічні властивості клітин, підвищує їх проникність, місцевий крово- і лімфообіг, ресорбційну здатність тканин, стимулює обмінно-трофічні процеси, секреторну функцію залоз, діє болезаспокійливо.

Медикаментозний електрофорез — введення через шкіру ліків за допомо­гою гальванізації. Якщо під електрод помістити розчин ліків, то вони проника-

76