Рух за реформу церкви в Англіі. Джон Вікліф, лолларди.

Уїкліф і лоларди. Повстання 1381 р. мало і певну ідеологічну Підготовку. У роки перед повстанням в англійському селі з'явили­ся проповідники, які називали себе «бідними священиками». Це були учні знаменитого англійського церковного реформатора Джона Уїкліфа. Джон Уїкліф (1320—1384), священик і професор Окс­фордського університету, виступив у 60—70-х роках XIV ст. з ви­могою реформи церкви. Він відкидав вчення середньовічного ка­толицизму про те, що церква не може існувати без папи і що папська влада вища за королівську. Уїкліф доводив, що папа не має ніяких прав на одержання данини з Англії. Він виступав також проти величезних земельних багатств церкви і рекомендував урядові провести секуляризацію церковних земель. Уїкліф виступав проти пишного обрядового культу, рекомендував посилити в богослужінні момент проповіді. Він переклав Біблію англійською мовою і вважав за необхідне правити в церкві також національною, англійською мовою (а не латинською, як це було заведено скрізь в Європі в середні віки).

Виступи Уїкліфа мали велике ідеологічне значення. Він був одним з попередників європейської Реформації, яка відбулася в Кпропі в XVI ст. Та його трактати відіграли також і велику політичну роль. Відносини між Англією і папством стали дуже ворожими під час Столітньої війни, коли авіньйонські папи під впли­вом французьких королів всіляко допомагали французькому уря­ду в його діях проти Англії. Проповіді і літературні твори Уїкліфа проти папства були тому особливо актуальні. В середині ХІV ст.,за Едуарда III, було ухвалено спеціальний парламентський статут,в якому заборонялось звертатися до папи з апеляцією в судово-церковних справах. У 70-х роках англійський уряд відмовився платити данину папі, яку виплачували Римові з часів Іоанна Безземельного. Маючи потребу в коштах для ведення війни, уряд ладен був поставити питання і про секуляризацію церковних земель. Дворянство — і лорди,  і рицарі — давно вже із заздрістю дивилися на величезні земельні володіння англійської церкви, які становили приблизно третину всіх земель королівства. Реформа Уїкліфа була по­пулярна і серед лондонських городян, його заклики до спро­щення і здешевлення церковно­го культу і перетворення церк­ви в строго національну органі­зацію, незалежну від будь-якої зовнішньої, іноземної сили, за­безпечили йому велику групу послідовників як у Лондоні, так і в інших місцях, особливо на високорозвиненому півдні та південному сході Англії. Послідовників Уїкліфа в Англії називали лолардами. Найбільш демократично наст­роєні з його учнів, так звані«бідні священники», ще за життя Уїкліфа надали його рефор­маторському вченню більш радикального, революційного характе­ру. Зокрема, вони гостро виступали проти кріпацтва. Йдучи від села до села, вони вели пропаганду серед селян. Кидаючи вогнем-блискавицею на адресу багатого вищого духовенства, а також Світських феодалів — лордів, проповідники зміцнювали переконан­ня селянської бідноти в тому, що земля повинна належати всім, бо «бог створив усіх людей рівними». По селах часто повторювали вираз, що став крилатим: «Коли Адам орав, а Єва пряла, хто ж тоді був дворянином?». Один з таких народних проповідників, Джон Болл, особливо відзначився своїми гострими нападками на феодалів. «Мої любі друзі,— говорив Болл, звертаючись до се­лян,— справи в Англії ніколи не підуть добре доти, доки все не стане спільним, коли не буде ні васала, ні лорда і всяка різниця між людьми буде знищена, коли лорди перестануть бути панами над нами».

З наказу архієпископа Кентерберійського Джона Болла було ув'язнено. Повсталі в 1381 р. селяни звільнили його. Джон Болл став одним з вождів повстання.