Франція у першій половині XV ст. Відновлення Столітньої війни. Жанна д’Арк.

Кінець XIV – поч. XV ст. був часом нової політичної кризи у Франції. Син Карла V Карл VІ(1380-1422) став королем ще неповнолітнім. На початку 90-х років він збожеволів і з того часу царював лише номінально. При дворі почалась боротьба феодальних клік, які очолювали принци королівського дому. Боротьба між 2 групами : група герцога Орлеанського, брата короля, підтримували Арманьяки; на чолі другої стояв герцог Бургундський, що доводився дядьком Карла VI.(арманьяки і бургіньйони).

1413 р. – повстання кабош’єнів. Початок 27 квітня з Парижа; очолював Сімон Кабош; придушення повстання.

1415 р. – англійський король Генріх 5 відновлює воєнні дії з Францією, осінь 1415 р. – битва під Азенкуром, поразка французів, завоювання Нормандії; 1420 р.- мир в Труа, за яким Англія і Франція об’єднувались в одне королівство зі спільним королем, яким після смерті Карла 6 повинен був стати Генріх 5, що одружився з дочкою Карла 6, принцесою Катериною. 1422р. – помер Генріх 5 помер, незабаром відійшов у інший світ і Карл 6. Англо-французька бургундська партія проголосила королем Англії та Франції сина Генріха 5 і Катерини – Генріха 6, якому було 10 місяців. «Національна» французька партія арманьяків проголосила королем дофіна Карла 7. Північ і південь – дві ворогуючі області, 1428р. – облога Орлеана.

Народні виступи, один з виступів очолила Жанна д’Арк, березень 1429р. – Карл 7 прийняв її.

5 травня 1429 р. – звільнення Орлеана; коронація Карла в Реймсі. 30 червня 1431 р.- спалення Жанни в Руані.  

Франція у другій половині XV ст. Завершення політичного об’єднання країни.

У другій поло­вині XV ст. королівська влада досягла у Франції найбільшої могутності, набуваючи вже рис абсолютної монархії. Найвидатнішим королем XV ст. був Людовік XI (1461—1483), якого називають першим абсолютним королем Франції. Більшу частину свого царювання він провів у нещадній боротьбі проти великих феодалів. Феодали організували проти нього союз під гучною назвою «Ліга суспільного блага». Головним вождем ліги був герцог Бургундський — Карл Сміливий. З лігою був також зв'язаний рідний брат Людовіка XI (на ім'я теж Карл, який незабаром помер).

Вдаючись до підкупів і всіляких інтриг, Людовік XI розладнав задуми ліги. Проти герцога Бургундського Людовік XI зумів під­няти лдтарінгських феодалів і швейцарські союзні кантони. В 1477 р.,у битві під Нансі Карл Сміливий зазнав поразки і заги­нув. Основна частина його володінь — герцогство Бургундське — перейшло до Людовіка XI. Фландрію та інші нідерландські воло­діння Карла Сміливого успадкувала його дочка Марія Бургунд­ська, яка вийшла заміж за австро-німецького принца Максиміліана Габсбурга. Розв'язавши бургундське питання, Людовік XI міг вільно розправитися із заколотними феодалами. їх один за одним заарештовували, катували, страчували. Зокрема, загинув весь дім Арманьяків.

З роками Людовік XI ставав дедалі більше підозріливим і не­довірливим. Він майже залишив Париж і здебільшого жив у своє­му укріпленому замку Плессі ле Тур під охороною шотландських і швейцарських стрільців. Побоюючись нових змов феодалів, Лю­довік XI намагався спертися на міста, проте і їм не довіряв, обме­жуючи всіляко міські вільності. Зате він багато робив для розвитку міської торгівлі і промисловості. Людовік XI старанно насаджу­вав шовкові мануфактури в Ліоні і організував там величезний ярмарок. Він уклав вигідний для північно-французьких купців договір з Англією і підтримував купців Лангедоку в їхній конку­ренції з венеціанцями. Особливо протегував король місту Бордо. До королівського домену за Людовіка XI були приєднані, крім герцогства Бургундського, інші великі області: Пікардія — на пів­ночі і Беррі — в центрі Франції , а також на півдні — графство Прованське. За Людовіка XI було скасовано частину внутрішніх мит, що сприяло значному пожвавленню внутрішньої торгівлі. Тор­говельно-промислова політика Людовіка XI була політикою так званого меркантилізму, який прагнув нагромадити в країні кош­товні метали встановленням «сприятливого балансу» в зовнішній торгівлі, коли вартість вивозу перевершує вартість ввозу. Одним з основних правил меркантильної системи була сувора заборона взагалі вивозити за кордон золото і срібло.

Страшний для феодалів, Людовік XI був своєю людиною для буржуа, яких він іноді фамільярно називав своїми «кумасиками» і приймав у себе запросто у палаці. Своєю зовнішністю — худий, сутулий, одягнений в потертий довгий камзол, постійно заклопота­ний і зайнятий справами — Людовік XI більше скидався на людину з «середнього класу», ніж на короля величезного і вже досить цен­тралізованого королівства, що починало наводити жах сусіднім менш централізованим або зовсім ще не централізованим держа­вам. Людовіка XI не любили й боялись в Європі, його порівнюва­ли з павуком, що снує тонку павутину різних дипломатичних інтриг, в яку він намагався заманити свого противника.

Син Людовіка XI, Карл VIII (1483—1498), приєднав герцогство Бретанське (в 1491 р.), яке залишалося до того ще самостійним. Так завершився тривалий процес політичної централізації Франції, який почався за Капетінгіз і закінчився при Валуа. На початок 'VI ст. Франція перетворилася на одне з найбільших централізо-ннних королівств у Європі.