Англія у 2пол.15ст.Війна білої та червоної рози.

У 1399 р. в Англії почала првити но ва династія Ланкастерів.

Останній представник династії Плантагенетів Король Річард II був скинутий своїм двоюрідним братом Генріхом, герцогом Ланкастреським, який прийняв ім'я Генріха IV (1399—1413). Щоб закріпитися на троні, нова династія запобігала перед аристократією і єпископами, чим викликала незадоволення народних мас.

Використовуючи ненависть народних мас до Ланкастерської династії, прихильники герцога йоркського намагались якнайшвидше захопити владу. У 1455 р. герцога Йоркського Річарда було проголошено регентом королівства в зв'язку з хворобою Генріха VI. Проте прихильники Ланкастерів, головним оплотом яких був відсталий захід і південний захід, незабаром усунули його з посади регента. У війні Ланкастерів з Йорками, спочатку перевага сил була на боці Ланкастерів. У 1460 р. Річарда Йоркського було вбито. На чолі йоркської партії став син убитого Едуард, який в 1461 р. двічі розбив ланкастерців, захопив Лондон і був проголошений королем під ім'ям Едуарда IV. Генріха VI було ув'язнено в Тауер.

В 1470—1471 рр. Ланкастери намагалися за допомогою великого феодала графа Уорвіка, відновити на престолі Генріха VI. Едуард швидко розбив коаліцію і відібрав престол. Генріха VI знову було ув'язнено в Тауері і там вбито. Едуард IV Йорк (1461—1483) правив деспотично. Він конфіскував усі володіння ланкастерської знаті, зосередивши в своїх руках величезний земельний фонд. Роздачею помість з цього фонду він створював собі нову, покірну знать, що походила здебільшого з середнього і дрібного дворянства. Заохочуючи розвиток англійської торгівлі, Едуард IV водночас безцеремонно вимагав у буржуазії великих грошей у вигляді «подарунків», «позик» тощо. Парламент Едуард IV скликав рідко і неохоче. Після смерті Едуарда IV владу захопив його брат Річард III, який убив двох своїх племінників — дітей Едуарда IV. Це стало приводом до розколу йоркської партії. Прихильники сім'ї Едуарда IV об'єдналися з рештками ланкастерської партії і скинули Річарда III.

Вирішальна битва відбулася поблизу містечка Босворт 22 серпня 1485 р. Річард III загинув в цій битві, а переможця,'"Генріха" Тюдора, далекого родича династії Ланкастерів, було тут же проголошено королем" під ім'ям Генріха VII. Він одружився з дочкою Р.дуарда IV Єлизаветою Йорк, об'єднавши, таким чином, обидва ворогуючі феодальні угруповання.

Папська область в 11-12ст.Арнольд  Брешианский

Папська держава в 11-13 ст. знаходилася на вершині своєї могутності. Головою державки був голова  католицької церкви. В XI—XII ст., коли в результаті успіхів боротьбі пап з імперією вдалося поширити територію держави за рахунок расширить частини Тоскани, Сполето і Веневента; в конці XII ст. підкорено Перуджу. В економічному відношенні Папская область відставала від Північної Італії та Тоскани. Містарозвивалися повільно, в селах консервувалося кріпосництво. Папство не надавало прав самоуправлнням ні Риму ні ішним містам. У самому Римі знаходилося бльзько 200 амків феодалів.

В 40-х годах XII в. В Римі загострилася боротьба за установление коммуны. В 1143 міщани та дрібни рицарі захопили Капітолій, проголосили республіку та вибрали сенат; керівники республіки вважали себе наступниками тардицій Давнього Риму. Великим впливом у створеній республіці користувався Арнольд Брешіанский. Раніше він уже очолював опозиційний рух в Брешії, направлений проти епископа та багатого духовенства. За це його вислали Італії. Кілька років він провів в Франції, де став пслідовником відомого філософа Абеляра. Арнольд Брешианский вимагав відмови церкви від земельних володінь, виступав проти світської влади, мріяв про могутність Риму та єдність Італії. Під впливом його проповідей римляни руйнували феодальні замки, папа був вимушений втікатиВ цей час в італію рушив Фрідріх I Барбаросса. Сподіваючись на його допомогу у боротьбі з папою, сенат Римскої республики запропонував йому імператорську корону. Але Фрідріх відмовив, вступив у Рим і приняв корону від папи Адріана IV. Насилля німецьких рицарів викликали обурення римлян, почалися сутички. Папа наклав інтердикт на Рим; у звязку з цим припинився потік паломників, в результаті чого місто позбулося прибутків. В сенаті Римскої республіки отримали гору помірні елементи; Арнольд Брешианский був вигнаний з міста, а потім за наказом Фрідріха схоплений та страчений  (1155). Римска республіка була ліквідована, а влада папи відновлена.

Зародження раньокапіталістичних відносин в Італії. Виникнення мануфактур.

В XIV в Півн. І Сер. Італії виникаютьрраньокапіталістичні відносини. На початку XIV цеховий устрій починає тормозитирозвиток ремесла. Виникає поділ цехів на старші і молдші посилюється соціальна нерівність у середині цехів, погіршення становища учнів і підмайстрів, які постпово перетворювалися в вічних підмайстрів, і фактично в найманих робітникіів. Другою умовою було особисте звільнення селян, що супроводжувалося х оезземеленням. Ці сеяни масово перехоили в міста, де згодом утворили прошарок найманих робітників.

Найперше ранньокапіталістичні відносини зароджуютьсяв Флоренції. Вже в 30-х роках XIV в. в Флоренції нараховувалося близько 200 тканиноробних майстерень. Використовуючи найману праю в рік вони виготовляи до 80 тис. кусків тканини, вартість яких в три рази перевищувала міський бюджет. В цих майтернях відбувався розпоіл праці, що є однією з головних рис мануфактури. Враховуючи той факт, що в цих майстернях використовувалася ручна праця, то фони отримали назву мануфактури (латинських рука і робити).

Розквіт мануфактурного призводив до збагачення міської верхівки. Багаті пополани вели активне будівництво палаців, церков. Робчий день робітників скалдав 14-16 год. Вони працювали під наглядо наглядача, якого запрошували з іншого міста, який слідкував що не створювалися незаконні союзи працівників. Якщо робітник не відпрацьовув аванс його могли увязнити чи піддати тілесним покаранням.

Але ранньокапіталістичні відносини торкнулися лише окремих міст Пів. І Сер. Італії і лише окремі галузі виробництва. В Папскій областй та на півдні панував фодалізм.