Критерії прийняття рішення про вибір правової форми організації бізнесу.

Правильний вибір форми організації бізнесу має для подальшої діяльності суб'єкта господарювання стратегічне значення. Основні критерії та чинники, які слід проаналізувати, приймаючи рішення щодо вибору форми організації бізнесу.

1. Рівень відповідальності власників та їх кількість. Роз­різняють форми підприємницької діяльності з обмеженою від­повідальністю власників за зобов'язаннями підприємства, з не­обмеженою відповідальністю, а також змішані форми. У сві­товій практиці спостерігається чітка тенденція до вибору форм організації бізнесу з обмеженою відповідальністю, що поясню­ється прагненням власників суб'єктів господарювання обмежи­ти свої ризики величиною вкладів у власний капітал. До таких форм належать насамперед капітальні товариства (ТОВ та АТ).

2. Можливості участі в управлінні справами суб'єкта гос­подарювання та контролю за ним. Залежно від того, який обсяг капіталу планує інвестувати потенційний власник у бізнесову діяльність, його бачення свого місця в управлінні бізнесом, обирається та чи інша форма органі­зації підприємницької діяльності.

3. Можливості фінансування. Форма організації бізнесу ви­значає також можливості та умови залучення власного і позичко­вого капіталу. Можливості використання різних інструментів фінансування залежать також від правових обме­жень і рівня доступу суб'єкта господарювання до ринку капіта­лів, зокрема:

• відкриті АТ можуть залучати кошти шляхом емісії акцій та облігацій;

• ТОВ можуть залучати лише вклади учасників та шляхом емісії облігацій.

• Партнерства не можуть залучати кошти шляхом емісії облі­гацій чи акцій.

4. Умови передачі права власності та правонаступництво.Якщо кор­поративні права підприємств мають вільний обіг на фондовій бі­ржі чи іншому організованому ринку капіталів, то процедура пе­редачі права власності є спрощеною. Якщо ж йдеться про під­приємства із замкненим колом можливих власників, то процеду­ра є дещо ускладненою і супро­воджується підвищеними накладними витратами.

5. Умови оподаткування суб'єктів господарювання різних форм організації бізнесу. В цілому для всіх видів підприємств встановлені однакові умови оподаткування. Особливості перед­бачені для приватних підприємців, які здійснюють свою діяль­ність без створення юридичної особи; для підприємств, які за встановленими критеріями належать до малого бізнесу; для під­приємств з іноземними інвестиціями (при репатріації доходів).

6. Накладні витрати, зумовлені окремими формами органі­зації бізнесу. Для різних форм організації бізнесу характерний різ­ний рівень накладних витрат як при заснуванні, так і при здійснен­ні поточної фінансово-господарської діяльності. Також слід враховувати законодавчі вимоги щодо мінімального розміру стату­тного капіталу для різних форм бізнесової діяльності.

7. Законодавчі вимоги щодо відповідності виду діяльності певним формам організації бізнесу. Наприклад, банки можутьстворюватися лише у формі АТ чи ТОВ, страховики — юридичні особи — у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, ломбарди — у фо­рмі повних товариств.

Фінансова діяльність суб’єктів господарювання без створення юридичної особи.

Суб'єкт підприємницької діяльності без створення юридичної особи має право відкрити рахунок у будь-якому банку України та інших державах за згодою цих банків у порядку, встановленому НБУ. Підставою для відкриття рахунка є свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та копія доку­мента, що підтверджує взяття його на облік у державному подат­ковому органі.

Фінансування. Власний капітал приватного підприємця фор­мується виключно за рахунок його приватного майна. Основним джерелом його збільшення є внутрішнє фінансування, зокрема невикористаний для споживання прибуток. Відповідальність і банкрутство. Приватний підприємець відповідає за боргами суб'єкта господарювання, власником якого він є, всім своїм майном, окрім майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством не може бути звернено стягнення. Оподаткування. Законодавством передбачено кілька альтерна­тивних способів оподаткування доходів приватних підприємців:

1. За традиційного оподаткування такому підлягають дохо­ди громадян, одержані протягом календарного року від здійснен­ня підприємницької діяльності без створення юридичної особи. Переваги традиційної системи оподаткування здебільшого зво­дяться до такого: розмір сплачуваних податків залежить від розміру одержаних доходів (якщо не має доходу від своєї діяльності, то відповідні податки він платити не буде); на відміну від системи оподаткування за фіксованим податком або за спрощеною системою практично відсутні обмеження щодо виду діяльності.

2. Фіксований податок (патент). Одним із варіантів опода­ткування доходів фізичних осіб — суб'єктів підп ді­я-ті є сплата фіксованого розміру прибуткового податку шляхом придбання патенту. Обов'язковою умовою придбання патенту на право здійснення підприємницької діяльності є сплата фіксованого податку. Документ, що засвідчує сплату фіксованого податку, слугує підставою для видачі податковим органом за мі­сцем проживання підприємця патенту. Законодавче визначено максимальні та мінімальні розміри фіксованого податку — 20 і 100 грн за ка­лендарний місяць. Якщо під­приємницька діяльність здійснюється з використанням найманої праці або із залученням до неї членів сім'ї підприємця, розмір фіксованого податку збільшується на 50 % за кожну особу.

3. Єдиний податок. Приватний підприємець може стати плат­ником єдиного податку і перейти на спрощену систему обліку та звітності. Ставки єдиного податку встановлюються місцевими органами влади за місцем державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності залежно від виду діяльності і не можуть становити ме­нше ніж 20 грн і більше ніж 200 грн за календарний місяць. Якщо приватний підприємець здійснює кілька видів діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, він придбаває одне свідоцтво і сплачує єдиний податок за цими видами діяль­ності за більшою ставкою. У разі використання підприємцем праці найманих працівників або членів сім'ї (далі — наймані працівники) ставка єдиного податку збільшується на 50 % за кожного працівника.

Завдяки переходу на спрощену систему оподаткування та зві­тності приватні підприємці мають суттєву економію на наклад­них витратах, оскільки не є обов'язковим використання електро­нно-касового апарата (ЕККА), набагато спрощеним є ведення книги обліку доходів і витрат та значно скорочено щокварталь­ний звіт.