Зміст неоінституційної теорії фінансування.

Серед численних концепцій неоінституційної теорії виокремимо дві основні: -теорія агентських відносин; - теорія фінансового посередництва.

Теорія агентських відносин.Предметом дослідження теорії агентських відносин є форми коопераційних зв'язків між окремими економічними суб'єктами, які прагнуть якомога краще реалізувати свої (власні) інтереси . Проблема полягає в тому, що, досягаючи своїх цілей, одні групи інтересів вступають у протиріччя з іншими групами. Діючі економічні суб'єкти вважаються агентами, а суб 'єкти, досягнення цілей яких безпосередньо залежать від указаної діяльності, — принципалами.

Головна мета неоінституційпої теорії — узгодити фінансові відносини та умови відповідних договорів таким чином, щоб забезпечити баланс інтересів принципала та агента. Теорія агентських відносин досліджує принципал-агент-конфлікт між капіталодавцем (інвестором, кредитором) та капіталоодержувачем (об'єктом інвестицій, боржником, менеджерами), який може виникнути в результаті асиметрії в інформаційному забезпеченні. Наслідком інформаційної асиметрії і зумовленої нею проблеми відносин принципала та агента є виникнення так званихагентських витрат, до яких належать:

• витрати на контроль за діяльністю агента з боку капіталодавця, так звані витрати на моніторинг і контроль (діяльність ревізійної комісії, супроводження кредитних договорів, призначення тимчасової адміністрації тощо);

• гарантійні витрати агента, що виникають у процесі переконання принципала в доцільності вкладення коштів у підприємство та доведення принципалу, що агент свою діяльність підпорядковуватиме інтересам принципала (витрати на санаційний аудит, оцінку кредитоспроможності та кредитного забезпечення тощо);

• часткові збитки принципала, зумовлені відхиленням результатів діяльності агента від парето-оптимальних (можуть виникнути в результаті дії як об'єктивних, так і суб'єктивних чинників).

Висновки теорії агентських відносин стосовно мінімізації зазначених витрат пов'язані із заходами щодо підвищення рівня кооперації агента та принципала з метою досягнення ефекту зменшення дефіцитів в інформаційному забезпеченні. При цьому розрізняють три типи інформаційної асиметрії: невизначеність в якісних характеристиках агента; моральний ризик  та можливі зловживання агента.

З метою зменшення ризиків, зумовлених принципал-агент-конфліктом під час кредитування підприємств, неоінституційний підхід передбачає використання таких інструментів:

• оцінка кредитоспроможності та санаційний аудит;

• призначення представників кредиторів у виконавчі органи підприємства;

• постійний моніторинг діяльності об'єкта інвестування;

• надійне кредитне забезпечення;

• спеціальні фінансові застереження у кредитних договорах.

Теорія фінансового посередництва. В основу цієї теорії покладено дослідження ролі та механізму функціонування фінансових посередників, що розглядаються як проміжна ланка в русі капіталів між безпосередніми капіталодавцями (приватними інвесторами) та капіталоодержувачами (підприємствами). Концепція фінансового посередництва вивчає можливості зменшення операційних витрат, фінансових та інвестиційних ризиків, дефіцитів в інформаційному забезпеченні учасників недосконалого ринку капіталів шляхом активізації діяльності фінансових посередників (банківських установ, інвестиційних фондів, торговців цінними паперами та ін.).

Зміст, форми та напрямки правового регулювання фінансової діяльності суб’єктів господарювання.

Рег-ся ЗУ Про п-ва, Про госп тов-ва, Про під-цтво.

Держ регул-ня ФД субєктів госп-ня являє собою процес нормативно-правового реглам-ня умов форм-ня зовн та внут фін відносин і здій-ня осн видів фін-х операцій. Осн напрямками правового регулювання є: -регулювання фін-х аспектів створення підпр-в різних орг-но-правових форм -рег-ня порядку форм-ня інф-ї бази упр-ня -податкове рег-ня -рег-ня порядку і форм аморт-ї ОЗ і немат активів -рег-ня кред-х операцій -гр обороту -валютне регулювання -інвестиц-х операцій -ринку ЦП -операцій страх-ня -порядку і форм санацій Напрямки та форми держ-го регул-ня ФД разом з розвитком ек-ки визн-ть хар-р внутр-го фін-го середовища. Внутр-нє фін-ве середовище хар-ся системою діючих в країні правових і екон-х умов існування ФД . Напрямки та форми держ-го рег-ня ФД носять ціленаправлений хар-р . Осн цілями є: забезп-ня направленості форм і методів держ-го рег-ня ; упорядкування форм і умов зов-х і внутр-х фін-х відносин.