Імунологічна реактивність, клітинні та гуморальні механізми.

Розлади функцій імунної системи можуть проявлятись гіпер-, дис- та гіпофункцією, зміною толерантності антигенів. Гіперфункція імунної системи розвивається при перенапруженні системи антигеном, спадковими змінами синтезу імуноглобулінів, зменшення регуляторних впливів гальмування всередині імунної системи – зниження функції супресорів, а також іззовні – недостатність функції гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи. При розвитку пухлин спостерігається гіперфункція імунної системи. При гіперфункції створюються умови для розвитку алергії. Дисфункція імунної системи розвивається при зниженні функції Т-лімфоцитів, що призводять до зниження стійкості організму проти інфекцій. При дефіциті Т-супрессорів, збільшена реакція В-лімфоцитів і вироблення антитіл (IgE) → алергічні реакції. Гіпофункція поділяється на імунодефіцитні (спадкові) і імунодепресивні (набуті). Види первинних імунодефіцитів: 1) пов’язані зі змінами в системі Т-лімфоцитів; 2) пов’язані зі змінами в системі В-лімфоцитів.

Вторинні імунодефіцити(імунодепресивні стани)-етіологія,патогенез.

Вториною називають набуту імунологічну недостатність.Причинами її можуть бути екзогенні фактори фізичного(іонізуюче випромінювання),хімічні речовини(речи вони,що мають цитотоксичну дію-імунодепресанти) і біологічного(віруси)походження.Ендогеними факторами,що сприяють розвитку вториних імунодефіцитів є старіння,інтоксикації9при уремії,опікова хвороба,злоякісні пухлини) порушення органогенезу імунної системи (в ембріональному періоді); - розлад формування і підтримання імунологічної толерантності (втрата толерантності до своїх антигенів чи набуття толерантності до чужорідних); - порушення ґенезу і функції імуноцитів, спричинені різними етіологічними факторами (канцерогенні, мутагенні, цитостатичні фактори, дефіцит білків та вітамінів, стрес, стероїдні гормони); - розлад внутрішньосистемної гормональної регуляції імунної системи (призводить до зміни стану та ґенезу імуноцитів і недостатності імунної відповіді); - автоімунні хвороби; - пухлина; - інфекційні хвороби; - СНІД.

СНІД.Етіологія,патогенез.

СНІД-інфекційне захворювання,що виникає в результаті ураження вірусом імунної і інших систем,внаслідок чого організм стає високочутливим до вториних інфекцій і злоякісним пухлинам.Причиною Сніда є лімфотропний ретровірус-вірус імунодефіцита людини(ВІЛ).Патогенез.ВІЛ уражає клітини,які на своїй поверхні плазматичної мембрани мають особливий білок СD4+.Цей білок виконує роль рецептора до білка-глікопротеїна вірусної оболонки gp-120.Найбільш чутливими до ВІлує СD4+ Т-лімфлцити.(Т-хелпери).Імунологічна недостатність в умовах Сніду характеризується перш за все недостатність Т-хелперів.В основі її лежать наступні механізми:1)Руйнування Т-хелперів вірусними частинками,що залишають клітину після репродукції;2)Утворення багатошарового синситія,в якому містяться ураженні вірусом Т-хелпери;30Знищення заражених Т-хелперів цитотоксичними Т-лімфоцитами(Т-кілерами);4)Знищення Т-кілерами незаражених Т-хелперві,до поверхні яких приєднуються вірусні білки.наслідком Недостатності Т-хелперів є:а)Зменшення утворення В-лімфоцитів у відповідь на дію тимусзалежних антигенів,б)порушення активації Т-кілерів,в)Порушення регуляції імуної відповіді в зв’язку зі зменшенням утворення лімфокінів(інтерлейкін-2)

Імунологічна толерантність.механізм формування.Наслідки порушення толерантності.

Імунологічна толерантність-це стан специфічної імунологічної ареактивності до даного антигену,обумовлена попереднім контактом з цим антигеном.При цьому властивість організма давати імуну відповідь на всі інші антигени збережена.Механізми імунологічної толерантності:1)Обумовлена антигеном елімінація і блокада антигенспецефічних клонів лімфоцитів(пасивна імунологічна толерантність)Цей механізм являє собою природню імунологічну толерантність до власних антигенів.2)активація антигенспецефічних Т-супресорів(активна толерантність).