Розвиток господарства Англії наприкінці XIX - початку XX ст. і формування неокласичного напряму економічної думки. А.Маршалл.

Господарство: Відбувається розвиток с/г, за допомогою встановлення високого мита на імпорт хліба, худоби та м’яса, а також прийняття закону про осілість населення для забезпечення с/г робочою силою та встановлення премії на експорт хліба. Після аграрної революції другої половини 18ст., коли проводилось масове обезземелення селян, відбулося швидке виникнення та зростання буржуазної земельної власності, створювалися великі скотарські та землеробські госп., зорієнтовані на ринок. Проводилась протекціонізська політика, була направлена на заохочення й підтримку національної промисловості та торгівлі, й сприяла розвитку мануфактурного виробництва. В другій половині 18 ст. відбувся промисловий переворот, за якого новою формою господарства стала фабрика. Фабрика підвищила продуктивність праці, прискорила темпи ЕК. Зростання та істотно збільшила , порівняно з мануфактурою, випуск товарної продукції. Англія стає найбагатшою країною світу та світовим банкіром.

Основа неокласичного напрямку - принцип невтручання держави в ек-ку. Прихильники цього напрямку вважа­ють, що вільна ринкова ек-ка («досконалий» ринок) без будь-якого зовнішнього втручання досягає ефективної алокації ресурсів. Можливість вільного вступу в обмінні відносини забезпечує досяг­нення на ринку стану рівноваги, тобто такої ситуації, коли за існую­чих у кожний конкретний момент цін величина попиту на кожний із створюваних в ек-ці товарів = величині його пропози­ції. Ця рівновага хар-ся тим, що жоден з агентів уже не може виграти в рез-ті нових обмінних операцій (на конкурентному ринку в повній мірі реалізується потенціал відно­син вільного обміну і кінцева ринкова рівновага є ефективною) Втру­чання ж держави у відносини, що формуються на засаді вільної рин­кової взаємодії ек-них суб'єктів, може спричинити порушення рівноваги, зниження ек-ної ефективності. Тому неокласики ви­ступають за свободу приватного під-тва, ринкових сил.

Класична і неокласична теорії протягом тривалого часу продовжують користуватися поняттям досконалої конкуренції. А.Маршаллдосконалу конкуренцію трактує як ситуацію на ринку, за якої існує велика к-ть продавців (покупців) і кожен продає (купує) визначену й обмежену частину однорідного продукту. Ні продавець, ні покупець не можуть диктувати ціни на ринку, вони можуть тільки пристосовуватись до них. Продавці змагаються між собою за покупців, а покупці – за кращого продавця товарів, за якісніший товар. Конкуре-нція також є характерною рисою взаємовідносин між продавцями і покупцями. Досконала конкуренція за класичною теорією виконує кілька ф-цій: ціноутворюючу, стимулює скорочення граничних витрат, сприяє безперебійному руху капіталів, їхньому переливаню із галузі в галузь, раціоналізує структуру, урівноважує й регулює розв-к сус-ної ек-ки.

Роль реформ 1848 р. та 1861р. у становленні ринкових відносин в Україні. Українська економічна думка про необхідність та труднощі реформування національного господарства.

18 березня 1848 р. угорський сейм видав закон про скасування панщини в країні. У тому числі і в Закарпатті. 17 квітня 1848 р. цей закон було поширено на Буковину. 22 квітня 1848 р. на Великдень було проголошено про його звільнення. 7 вересня 1848 р. віденський парламент ліквідував примусову закупівля селянами горілки.

- Селяни ставали власниками землі ;

- пани з державної скарбниці одержали компенсацію за ліквідацію панщини;

- пани звільнилися від обов’язків опіки над селянами;

- держава звільнила поміщиків від окремих податків;

- за панами залишились сервітутні володіння (ліси, пасовища, луки).

Російський цар Олександр ІІ вперше заявив про скасування кріпосного права у 1857 році, почали створюватися особливі губернаторські комітети для розроблення програми селянської реформи, яку цар Олександр ІІ підписав 19 лютого1861 року.

В результаті реформи селяни одержали особисту свободу але в економічному плані вона була здирницькою (як її охарактеризували передові люди того часу).

- реформа повністю зберегла поміщицьке землеволодіння;

- селянські земельні наділи зменшились з 15% загальної площі землі селяни втратили 94% колишніх поміщицьких селян одержали наділи менші 5 десятин, тобто менше норми середнього прожиткового мінімуму;

- селянам поміщики виділяли гірші землі, а іноді й взагалі непридатні для хліборобства;

- селянський наділ роздрібнювався на декілька ділянок і різних місцях;

- земельні наділи селян повинні були протягом 49 років викупити у поміщиків за цінами, які значно перевищували тодішні ринкові ціни на землю.

- пани поміщики оформляли уставні грамоти розмірів земельних наділів селян, останні перебували у становищі тимчасово зобов’язаних. Вони змушені були впродовж двох років відбувати панщину або платити оброк;

- державні селяни (50%) мали право викупити свій наділ у відповідності до спеціального закону про поземельний устрій від 1866 року, а до того вони сплачували щорічний державний податок.

Разом з тим реформа сприяла господарському піднесенню, завершенню промислового перевороту і здійсненню індустріалізації; земля стала об’єктом купівлі-продажу, розвивалося сільське підприємництво, розширювались ринкові відносини.

Таким чином, Україна у своєму індустріальному розвитку в останній третині XIX ст. зробила значний крок уперед. Певне ж відставання Росії, і в її складі України, від передових країн світу на даному етапі мало не тільки негативні прояви. Воно принесло па­ралельно й позитивні результати, як-от: можливість скористатися досвідом західноєвропейських держав у здійсненні промислового перевороту, організації виробництва та запровадженні нової техні­ки та технології; залучити іноземні інвестиції для проведення влас­них індустріальних перетворень. Це, у свою чергу, впливало на темпи економічного зростання, модернізацію промислового вироб­ництва, сприяло розвитку економіки на підприємницьких засадах, хоча цей розвиток, як зазначалося вище, носив незрівноважений характер та мали місце деформації структури економіки (доміну­вання галузей важкої промисловості, незавершений цикл виробни­цтва, відсталість сільського господарства тощо).