Особливості господарського розвитку та економ думки Давнього Китаю.

З усіх існуючих у наш час народностей китайська — одна з найдавніших. До початку нашої ери Китай уже був могутньою державою — серединною імперією. Чисельність насе­лення та економічна могутність дозволяли відчувати власну безпеку. Щоб захиститися від нападів кочовиків, було зведено Велику китайську стіну. А відносно безпе­чне географічне положення, чудові ґрунтові, водні, клі­матичні умови давали можливість вирішувати питання не тільки сьогодення, а й майбутнього.Китайська цивілізація виникає в зоні так званого пшеничного поясу, в долині річки Хуанхе, а процес ко­лонізації прямував на південь. Розвивається поливне зе­млеробство, що стає панівним завдяки будівництву ве­ликих зрошувальних систем. Давньокитайське рільництво не потребувало зро­шування. Однак з часом природні умови середньокитайської рів­нини змінювалися — стало значно сухіше і холодніше. І тільки зрошування уможливило землеробство. Збіднення природ­них умов життєзабезпечення необхідно було компенсувати за ра­хунок продуктивного антропогенного фактора. Як уже зазначалося, китайська цивілізація бере свій початок у долині річки Хуанхе. Тут відбувалося ви­рубування лісів, що призвело до руйнування ґрунтового багатст­ва. Постала загроза екологічної кризи, тому колонізація півдня, перехід до поливного рільництва та лесового господарства бу­ли життєвою необхідністю.У давньому Китаї поважають науку, знання, мудрість. Населення поділяється на верстви: чиновники і народ. Останній, своєю чер­гою— на вчених, рільників, ремісників і торгівців. Службова пі­раміда складалася з 9 рангів і 31 щабля. Щоб обійняти посаду вищу за 5-й ранг, необхідне погодження імператорського двору..Платню як громадські, так і військові чиновники отримують зерном. Тут достатньо розвинені торгівля, міське ремесло, але, як і в Римі, ринково-грошові відносини в аграрній галузі замирають. Панує державне регулювання зерна. Земля — власність держави в особі імператора.

Специфічною рисою релігійного життя Китаю є існування трьох інституціоналізованих релігій — даосизму, релігійно-філо­софського конфуціанства та буддизму.Для створення сприятливих умов стабільності господарського устрою потрібні закони й релігія, сформовані звичаями. Величез­ний вплив на формування звичаїв, традицій раціонального мис­лення мав Конфуцій (551—478 рр. до н. є.).Конфуцій проповідує первісні засади: багатий народ — багата держава; він заперечує розкіш, виступає за помірність споживан­ня, збереження ритуалів, за серединний шлях, суворе і чесне вико­нання обов'язків, самовдосконалення.Ринкові відносини — торгівля, лихварство — підривали родо­племінний устрій і общину. Приватна власність не повинна бути культом — на перше місце Конфуцій ставить доброчинність, етику. Кожен має виконувати свої обов'язки.Великого значення конфуціанство надає родині, тому вини­кають родинний капіталізм, сімейний підряд.

Господарська діяльність у первісній історії України.Трипільська культура.

Витоки процесу раннього цивілізаційного розвитку та ознак господарської діяльності людських спільнот, що дістали своє відоб­раження в археологічних і писемних джерелах мали свої прояви в період Давньої історії України.Як свідчать археологічні дані, на території сучасної України були виявлені пам'ятки буття найдавніших людей, що з'явилися в Європі близько 1 млн років тому. Ці залишки виявлено на Закар­патті, Наддніпрянщині, Житомирщині та в Криму. На українських землях знайшли відображення фактично всіх Археологічних періодів. Пам'ятки палеоліту були знайдені у так званих стоянках, що свідчило вже про тривалий час перебування в них людей, які вміли виготовляти кам'яні знаряддя праці, зокре ма крем'яні кожі, скребачки, ікла мамонтів, покриті орнаментом Формою соціальної та господарської організації виступала переважно родова громада.У період неоліту виникає принципово нива форма діяльно-'сті— відтворювальна, передусім землеробство та скотарство. Лю­ди переходять до осілих форм життя. Удосконалюються знаряд-:дя праці, будуються добротні оселі та господарські приміщення, ^з'являється глиняний посуд, використовуються пряслиці, що свідчило про початки ткацтва. Основою людських спільнот виступає вже не лише родова община, а й сусідська. Особливе місце в господарській еволюції українських земель посідає Трипільська культура (VII—III тисячолітті до н.е.). Пер­шим дослідником цієї культури був чеський археолог В. Хвойка, Життя і наукова діяльність якого була пов'язана з Києвом. На по­чатку XX ст. в селі Трипіллі на Київщині він проводить розкопки і виявляє пам'ятки стародавньої культури, що отримала назву «трипільська». Господарський простір людської спільноти, яка сформувала цю культуру, охоплював велику територію від Сло­бідської України до Словаччини, від Чернігівщини до Чорного моря та Балканського півострова.Трипільське суспільство було суспільством землеробів і досяг-ло високого рівня розвитку та стояло на порозі цивілізації. Трипільці стояли на порозі винайдення письма. Отже, протоміста та протописемність дають підстави вважати Трипілля протоцивілізашєю, що зароджувалася паралель­но з найдавнішими містами-державами Близького Сходу. Однак досягти рівня цивілізації трипільцям так і не вдалося через певні вади економіки та природні негаразди, що спіткали суспільство наприкінці IV тисячоліття до н.е.

Екстенсивна перелогова система орного землеробства зумови­ла спочатку заселення, а згодом виснаження трипільцями усіх придатних для господарської системи чорноземів Правобережної України. Природні зміни, зокрема, посушливість клімату сприяли занепаду трипільського землеробського господарства. Екстенсив­не землеробство сприяло і знищенню лісів на значних обширах, які перетворилися на потенційні пасовиська. Це створило умови для заселення нащадками трипільців Полісся, заплав Дніпра та чорноморських степів. Ці події, що сталися близько 5 тис. років тому, знаменували занепад і зникнення трипільської культури.