Законодавство України про освіту

Конституція України, 1996 р. (ст. 53, що гарантує право на освіту)Закон України «Про освіту» (1991, 1996 рр.)

Закон України «Про загальну середню освіту» (1999)Закон України «Про дошкільну освіту» (2001)Закон України «Про вищу освіту» (2002)Положення про ступеневу систему освіти (1993)Національна доктрина розвитку освіти в Україні у ХХІ ст. (2002 р.)Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012-2021 рр. (2011 р.)

СТРУКТУРА ОСВІТИ

Дошкільну освіту. дитячі ясла, дитячі садки, дитячі ясла-садки, сімейні, прогулянкові, дошкільні заклади компенсуючого для дітей, які потребують корекції фізичного комбінованого типів з короткотривалим, денним, цілодобовим перебуванням дітей, а також дитячі садки інтернатного типу, дитячі будинки та інші.

Загальну середню освіту.цілеспрямований процес оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво, результатом якого є інтелектуальний , соціальний і фізичний розвиток особистості, що є основою для подальшої освіти і трудової діяльності.   

 Позашкільну освітуспрямовуються на розвиток здібностей, талантів у дітей, учнівської та студентської молоді, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному самовизначенні.

Професійно-технічну освітуПрофесійно-технічна освіта зорієнтована на здобуття професії, перепідготовку, підвищення професійної кваліфікації.

Вищу освіту.Вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації. Для вищих закладів освіти встановлено чотири рівні акредитації: І – технікум, училище, інші прирівняні до них вищі заклади освіти; ІІ – коледж, інші прирівняні до нього вищі заклади освіти; ІІІ і ІY рівні ( залежно від наслідків акредитації) – інститут, консерваторія, академія, університет.

Післядипломну освіту.Післядипломна освіта сприяє одержанню нової кваліфікації, нової спеціальності та професії на основі раніше здобутої у закладі освіти і досвіду практичної роботи, поглибленню професійних знань, умінь за спеціальністю, професією. До закладів післядипломної освіти належать: академії, інститути, (центри) підвищення кваліфікації, перепідготовки, вдосконалення, навчально-курсові комбінати; підрозділи вищих закладів освіти

самоосвіту. Для самоосвіти громадян державними органами, підприємствами, установами, організаціями, об’єднаннями громадян, громадянами створюються відкриті та народні університети, лекторії, бібліотеки, центри, клуби, теле-, радіо

Встановлені такі освітні рівні:

початкова загальна освіта, базова загальна середня освіта,

повна загальна середня освіта,

професійно-технічна освіта,

базова вища освіта,

повна вища освіта,

І освітньо-кваліфікаційні рівні

кваліфікований робітник,

молодший спеціаліст,

бакалавр,

спеціаліст,

магістр. 

ПОНЯТТЯ ПРО ОСОБИСТІСТЬ ТА ЇЇ СТРУКТУРУ. РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ: ВИДИ РОЗВИТКУ, ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ, РУШІЙНІ СИЛИ.

Індивід-людина як представик людської спільноти.Характерними для нього є- природні задатки набуті знання соціальний досвід.Особистість –соціально зумовлена система психічних якостей індивіда,що визначається замученістю людини до суспільних,культурних,історичних відносин. ю визначається з однієї сторони ступенем присвоєння суспільного досвіду, з другої – ступенем чи рівнем віддачу суспільству, посильного внеску у скарбницю матеріальних і духовних цінностей. Щоб стати особистістю, людина повинні в діяльності проявити активну позицію, розкрити свої внутрішні якості, закладені природою і сформовані в ній життям і вихованням. Індивідом народжуються, особистістю стають

В основі особистості лежить її структура. Скерованість-вибіркове ставлення до дійсності,можливості-здібності які забезпечують успіх,характер-псих.властивості які проявляються в діяльності.самоуправління  .Ознаки-Розумність,відповідальність,свобода,особиста гідність,індивідуальність.(зовнішні і внутрішні особливості людини)

Нижчим рівнем структури особистості виступають біологічно обумовлені характеристики: стать, конституція тіла, вроджені особливості типу нервової системи, темпераменту тощо.

Наступний рівень включає в себе індивідуальні особливості психічних процесів людини, тобто індивідуальні прояви пам»яті, мислення, сприймання, відчуття, які залежать як від вроджених факторів, так і від розвитку, вдосконалення, тренування цих рис.

Вищим рівнем особистості є її індивідуальний соціальний досвід, що включає в себе набуті людиною знання, уміння, навики. Формується переважно в процесі навчання і має соціальний характер.

найвищим рівнем особистості виступає її спрямованість, що включає в себе потреби, інтереси, мотиви, ідеали, переконання людини, її світогляд. Ця підструктура є найбільш соціально обумовленою, формується під впливом виховання в суспільстві, відображає ідеологію суспільства, в яку включена людина. Спрямованість особистості виступає об»єктом вивчення педагогом.

РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ-процес становлення особистості,вдосконалення фізичних та духовних сил,під впливом зовнішніх і внутрішніх,керованих і некерованих чинників.

Три види розвитку людини

1.Фізичний –передбачає ріст організму, певні кількісні і якісні зміни на основі біологічних процесів.

2.Психічний – розвиток психічних функцій і процесів (мислення: від емоційного, предметно-образного до абстрактного, сприймання, пам»яті, емоційної сфери тощо)3.Соціальний розвиток –оволодіння людиною соціальним досвідом.

Найбільш характерні особливості розвитку особистості

Рушійною силою розвитку є боротьба протиріч і суперечностей. Останні як вічний двигун дають невичерпну енергію для постійних перетворень.

Розрізняють

внутрішні суперечності (протиріччя на грунті «незгоди з собою»: у навчанні: суперечності між новими пізнавальними завданнями і наявними способами дій, між новими ситуаціями і попереднім досвідом учнів - такі розходження спонукають до активної діяльності, вироблення нових способів дій…)

зовнішні (викликані взаємодією людини із оточуючим світом: зміна природного, соціального середовища, обставин спонукає людину до перебудови, мобілізації своїх сил, ресурсів…)

загальні (універсальні): матеріальні і духовні потреби і реальні можливості їх задоволенніндивідуальні  (обумовлені ситуацією розвитку конкретної людини… прояв вольових і фізичних зусиль…