Педагогічна система Коменського.

фундатор педагогіки як окремої науки. Він першим у світі теоретично обґрунтував весь комплекс основних питань, які в сукупності визначають педагогіку як науку був активним діячем релігійної організації і в той же час устремління Коменського — і наукові, і практичні — були спрямовані в реальний світ і на покращення життя в ньому. З поєднання всіх цих чинників Коменський прагнув виробити власну філософію.

У «Великій дидактиці», вперше у світі педагогічна теорія набула якості науки. Тут розглянуті всі найважливіші питання педагогічної науки. Коменський прямо не дає дефініцій головних понять педагогіки. Коменський ніде не дає визначення педагогіки як науки, але зі змісту його праць ясно, що педагогіку він розуміє як науку про виховання дитини; «Велика дидактика» (1632) послідовно і систематично висвітлює майже всі основні проблеми навчання і виховання.

Єдиним доцільним засобом реформування суспільства він називає зразкове виховання молоді. “Людина робиться людиною тільки завдяки вихованню“.Золоте правило дидактики- Початок пізнання завжди випливає з відчуттів, тому навчання починати не із словесного тлумачення про речі, а з реального спостереження за ними“. Основним завданням наочного навчання Коменський вважав не лише полегшення свідомого, осмисленого засвоєння знань учнями, але й розвиток у них різних здібностей, а в зв’язку з цим — органів чуття. Принцип послідовності і систематичності.Навчання повинно вестись послідовно.-встановлення точного порядку в часі; відповідність навчання рівню знань учнів; вивчення всього послідовно від початку і до завершення, звідси випливають такі дидактичні положення: а) основи повинні бути глибокими; б) все наступне повинно ґрунтуватись на попередньому; в) все повинно йти в неперервній послідовності, щоб сьогоднішнє закріплювало вчорашнє і прокладало шлях завтрашньому; показ детермінованості того чи іншого явища чи речі.

19.Педагогічні погляди Ж.-Ж.Руссо. Жан-Жак Руссо (1712-1778) у Женеві, Руссо написав твір “Чи сприяв прогрес у науці і мистецтві поліпшенню або погіршенню моралі". Діжонська академія за цей твір нагородила Ж.-Ж.Руссо першою премією. В 1754 році з'явилась друга робота Ж.-Ж.Руссо "Про походження нерівності між людьми", а потім (1762) - "Суспільний договір", де він різко критикує тиранію, гніт експлуататорів і розвиває договірну теорію Дж. Локка, доводить, що влада, яка не відповідає інтересам народу, не є законною. Вона порушила суспільний договір, за яким люди добровільно передали частину всіх прав виб­раним представникам влади, що повинні були служити народу. Звідси висновок: якщо влада не задовольняє вимогам народу, то її слід усунути. У 1762 році роман-трактат "Еміль, або про виховання", який викликав велике незадоволення серед королів сбкої влади і духовенства. В цей час (1767) він написав чудовий автобіографічнийтвір"Сповідь". В 1778 році Ж.-Ж.Руссо помер. В основу виховання ("Еміль або про виховання"), , повинен лягати принцип слідування за вказівками при­роди,відповідно з яким: а) кожному віковому періоду повинні відповідати особливі форми виховання і навчання; б) виховання мас бути трудовим і сприяти розвитку самодіяльності та ініціативи учнів; в) інтелектуальному вихованню повинні передувати вправи для розвитку фізичних сил і органів чуття вихованців. О системі виховання,.велика увага приділялась особистості дитини. Це був протест проти станового виховання, характерного для феодалізму. Він прагнув показати, що правильне виховання є засобом розв'язання корінних соціальних проблем. Лише шляхом виховання можна перебудувати світ. Влада й багатство створили нерівність, людина втратила свободу і стала зіпсованою, а зіпсоване суспільство сприяє створенню зіпсованих людей. Тому дитину (Еміля) слід виховувати поза феодальним суспільством відповідно з природою (природовідпові-дно). Навчати природовідповідно - значить дотримуватись законів розпитку організму дитини та її здібностей. Розглянемо вікову періодизацію і зміст виховання, а) під народження до двох років, коли особливу увагу слід звертати на фізичне виховання; б) від двох до дванадцяти років - період "сну розуму", коли потрібно розвивати "зовнішні відчуття", в) під 12 до 15 років (розумове виховання); д) від 15 до повноліття (період морального і статевого виховання). Ж.-Ж. Руссо охарактеризував всі періоди, визначаючи зміст, форми і методи навчання та виховання в кожному з них. Руссо намічає три види виховання і три типи вчителя: Природа, Люди і Предмети. Усі вони беруть участь у вихованні людини: природа внутрішньо розвиває наші задатки й органи, люди допомагають використовувати цей розвиток, предмети діють на нас і дають досвід. Природне виховання не залежить від нас, а діє самостійно. Предметне виховання частково залежить від нас. Роль вихователя для Руссо полягає в тому, щоб навчати дітей і дати їм одне єдине ремесло – життя. Як заявляє вихователь Еміля, з його рук не вийде ні судовий чиновник, ні військовий, ні священик, - насамперед це буде людина, що зможе бути і тим, і тим.

20.Внесок.Й.Песталоцці.і А.Ф.Дістервега в теорію і практику навчання і виховання.Освіту та виховання Песталоцці розглядав як основний засіб перебудови суспільства на розумних і справедливих началах. Він одним із перших серед педагогів звернувся до питання всенародної загальної освіти. Спрямувавши свої зусилля на покращання життя селян.Народну школу Песталоцці бачив, як трудову. Підготовку дітей до праці він мислив собі у тісному поєднанні з їх фізичним, моральним і розумовим розвитком. Песталоцці висунув ідею поєднання навчання дітей з їх продуктивною працею. Головним методологічним положенням виступає його твердження, що моральні, розумові та фізичні сили людської природи. Виховання ж покликане допомогти саморозвитку і спрямувати його Основним у вихованні Песталоцці називає принцип природовідповідності. Властиві кожній дитині від народження задатки сил і здібностей треба розвивати, вправляючи їх у тій послідовності, яка відповідає природному порядку та законам розвитку дитини, тобто починати з найпростішого і поступово підніматися до дедалі складнішого. теорію “елементарної освіти“,. Спираючись на принцип природовідповідності, виділив три найпростіші елементи, з яких повинно починатися будь-яке навчання: число (одиниця), форма (пряма лінія), слово (звук). Елементарне навчання у нього зводиться, передусім, до вміння вимірювати, рахувати i володіти мовою. Песталоцці намагається здійснити навчання через розроблену ним систему спеціальних вправ. Процес навчання повинен будуватися на принципі послідовного і повного переходу від частини до цілого, від простого і легкого до більш складного і важчого.Оволодіння знаннями необхідно поєднувати з розвитком у дітей уміння користуватися ними..аснував методику початкового навчання. Він відкинув книжне початкове навчання,і вимагав щоб дитина з ранніх років сама вела спостереження і розвивала свої здібності. Для навчання дітей рахунку, вимірюванню, засвоєнню дробів, а також написання елементів букв, Песталоцці використовував квадрат “арифметичний ящик“Фізичне виховання Песталоцці називає найпершим видом розумного впливу дорослих на дитину. Його основою є природне прагнення дитини до руху. Здійснювати фізичне виховання потрібно через систему вправ, що спираються на найпростіші рухи, коли дитина ходить, бігає, їсть, п’є, піднімає тощо. Песталоцці був одним із перших педагогів, які звернулись до розробки проблеми взаємозв’язку сім’ї і школи у вихованні дітей. А.Дістервег (1790-1866) німецький педагог послідовників Песталоцці. виступив на захист ідеї загальнолюдського виховання. У людей потрібно виховувати в єдності любов до всього людства i до свого народу.Як і Песталоцці, Дістервег вважав, що людська природа проявляє себе у задатках. Але, на відміну від свого попередника, він писав, що цим “задаткам дана лише можливість до розвитку й освіти“. Головну мету виховання він вбачаву гармонійному розвитку всіх можливих задатків людини Дістервег вважав, що правильно і розумно організоване виховання повинно будуватися з урахуванням трьох принципів: природовiдповiдностi, культуровiдповiдностi та самодіяльності.Принцип культуровiдповiдностi означає, що природовідповідне виховання треба узгоджувати ще й з конкретними соціально-історичними умовами життя дитини. Принцип самодіяльності полягає у необхідності розвитку дитячої творчої активності, ініціативності, що передбачає вільне самовизначення особистості, сприяє розвитку всіх задатків дитини. Спираючись на ці принципи, Дiстервег створив дидактику розвиваючого навчанняУ своєму “Керівництві для освіти німецьких вчителів“ Дістервег сформулював цілу систему дидактичних принципів та правил, які відображують в цілому його погляди на розумову освіту школярів…запропонував і обґрунтував розвиваючий метод навчання, орієнтований на активність і самостійність учнів. При такому методі вчитель веде заняття у діалогічній формі, Цей метод вчить дитину вільно мислити. Серед дидактичних методів, як стверджує, добрі ті, які спонукають учнів до самодіяльності. Щоб знання учнів були ґрунтовними, Дістервег радить частіше звертатися до вже вивченого і його повторення. Значну увагу він також приділяє свідомому навчанню.

21. ОСНОВНІ ЗАСАДИ ОСВІТНЬОЇ ПОЛІТИКИ У СУЧАСНОМУ СВІТІ. ОСНОВНІ ІДЕЇ БОЛОНСЬКОГО ПРОЦЕСУ.У контексті європейської освітньої інтеграції з огляду на масштабність і перспективність ключове місце посідає так званий Болонський процес –реформи на зламі століть у європейській вищій освіті. Започаткований у травні 1998 р. під час святкування 800-річчя Сорбониміністрами освіти Франції, Великобританії, Німеччини та Італії та офіційно оформлений керівниками освітніх відомств 29 європейських країн у червні 1999 р. у колисці європейської вищої освіти – італійському місті Болоньї, Болонський процес поставив за кінцеву мету створення до 2010 року загальноєвропейського простору вищої освіти, у межах якого мають діятиєдині вимоги до визнання дипломів про освіту, де викладачі та студенти зможуть безперешкодно пересуватися, а їхні кваліфікації визнаватимуться.. Станом на 2010 р. членами Болонського процесу є 46 країн. У цілому зміст завдань і пропозицій, які виконуються в рамкахБолонського процесу зводиться, до таких шести ключових позицій:1. Уведення системи двохетапної вищої освіти: базової (бакалаврат) і повної (магістратура). 2. Запровадження системи кредитних одиниць. 3. Розвиток європейської співпраці у сфері контролю якості вищої освіти. 4. Розширення мобільності. 5. Забезпечення працевлаштування випускників університетів на європейському ринку праці6. Забезпечення привабливості європейської вищої системи освіти. Україна з приєдналася до Болонського процесу в травні 2005 року у норвезькому місті Бергені.

 22. СИСТЕМА ОСВІТИ УКРАЇНИ: СУЧАСНИЙ СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ СИСТЕМИ ОСВІТИ, ЇЇ СТРУКТУРА. ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ ПРО ОСВІТУ.  

Система освіти – сукупність навчальних і навчально-виховних закладів, які відповідно до законів забезпечують загальну середню і вищу освіту, здобуття спеціальності або кваліфікації, підготовку і перепідготовку для народного господарства і культури.