ПЕДАГОГІЧНІ ЗДІБНОСТІ: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА.

 1) Комунікативність— професійна здатність педагога, що характеризується потре бою у спілкуванні, готовністю легко вступати в контакт, викликати позитивні емоції у співрозмовника й відчувати задоволення від спілкування;

2) перцептивні здібності —професійна проникливість, пильність, педагогічна інтуїція, здатність сприймати і розуміти іншу людину.

3) динамізм особистості— здатність активно впливати на іншу особистість;

4) емоційна стабільність— здатність володіти собою, зберігати самоконтроль, здійснювати саморегуляцію за будь-якої ситуації, незалежно від сили зовнішніх чинни­ків, що провокують емоційний зрив;

5) оптимістичне прогнозування— прогнозування розвитку особистості з орієнтацією на позитивне в ній і перетворення всієї структури особистості через вплив на позитивні якості;

 6) Креативність(лат. сreatio — створення) — здатність людини до творчості, спроможність генерувати нові ідеї. 

Найважливіші якості вчителя, що сприяють успішній творчій діяльності:

здатність до нестандартного рішення;

пошуково-проблемний стиль мислення;

уміння створювати проблемні, нестандартні навчальні і виховні ситуації;

оригінальність у всіх сферах своєї діяльності;

творча фантазія, розвинена уява;

специфічні особистісні якості (сміливість, готовність до ризику, винахідливість, цілеспрямованість, оптимізм, ентузіазм, настирливість,

29. Педагогічне спілкування — система соціально-психологічної взаємодії між учителем та учнем, спрямована на створення оптимальних соціально-психологічних умов для обопільної діяльності. Для цього педагогові потрібно уміти: оперативно і правильно орієнтуватися в постійно змінюваних умовах спілкування, знаходити відповідні комунікативні засоби, які відповідали б його індивідуальності, обставинам спілкування та індивідуальним особливостям учня, постійно відчувати і підтримувати зворотний зв'язок у спілкуванні. За своїм змістом і сферою функціонування воно може бути професійним і непрофесійним. За статусом педагог і учні діють з різних позицій: учитель організовує взаємодію, а учень сприймає, залучається до неї. Для того, щоб учень став активним співучасником педагогічного процесу, необхідно забезпечити суб'єкт-суб'єктний характер педагогічних стосунків.Головними ознаками педагогічного спілкування на суб'єкт-суб'єктному рівні є: здатність бачити і розуміти співрозмовника, рівність психологічних позицій співрозмовників, проникнення у світ почуттів і переживань, готовність прийняти точку зору співрозмовника, нестандартні прийоми спілкування .Складові пед..спілкування-1.інформаційний аспект—вербальне і невербальне.2.парцептивний аспект.3.інтеракційна сторона.

30. СТРУКТУРА ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ. ТИПОВІ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ БАР’ЄРИ У СПІЛКУВАННІ. СТИЛІ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ. Професійне педагогічне спілкування є складною системою, яка у своєму ставленні і розвитку долає такі етапи: 1. Моделювання педагогом майбутнього спілкування (прогностичний етап). У цей час окреслюються контури майбутньої взаємодії: планування і прогнозування змісту, структури, засобів спілкування.

 2. “Комунікативна атака” — завоювання ініціативи, встановлення емоційного і ділового контакту. Ефективність “комунікативної атаки” залежить від розвиненості професійного  мислення, мовлення педагога, його професійно-лексичного запасу, вміння визначати комунікативну структуру уроку (комунікації),. 3. Керування спілкуванням — свідома й цілеспрямована організація взаємодії з коригуванням процесу спілкування відповідно до його мети. На цьому етапі відбувається обмін інформацією, оцінками її, взаємооцінка співрозмовників 4. Аналіз спілкування — порівняння мети, засобів взаємодії з її результатами, які демонструють змістовий і емоційний (виражається в поведінці вихованців, загальній атмосфері діяльності) зворотний зв'язок, моделювання подальшого спілкування (етап самокоригування).

ТИПОВІ БАР»ЄРИ У СПІЛКУВАННІ

Бар'єри спілкування — перешкоди, що спричиняють опір партнера впливові співрозмовника. Серед чинників, що впливають на особливості взаємодії між учителем і учнем, велике значення мають соціальний, психологічний, фізичний і смисловий (когнітивний). Відповідно до цього розрізняють бар'єри у спілкуванні.

Соціальний бар'єр зумовлений переважанням рольової позиції вчителя в системі педагогічної взаємодії. Учитель навмисно демонструє свою перевагу над учнем і свій соціальний статус. Фізичний бар'єрпов'язаний з організацією фізичного простору під час взаємодії. Неправильно організований простір призводить до ізольованості вчителя, який неначе віддаляє себе від учнів, намагаючись сховатися за стіл, стілець тощо. Смисловий бар'єр пов'язаний з неадаптованим до рівня сприйняття школярів мовленням учителя, яке занадто насичене незрозумілими словами, науковими термінами, які він використовує без коментарів. Естетичний бар'єр зумовлений несприйняттям співрозмовником зовнішнього вигляду, особливостей міміки. Усувають шляхом самоконтролю поведінки.Емоційний бар'єр з'являється за невідповідності настрою, негативних емоцій, що деформують сприймання. Долають його за допомогою усмішки, чуйного ставлення до співрозмовника.Психологічний бар'єр виявляється як негативна установка, сформована на підставі попереднього досвіду, неспівпадіння інтересів партнерів комунікації тощо

СТИЛІ ПЕДАГОГІЧНОГО СПІЛКУВАННЯ

усталена система способів і прийомів, які застосовує вчитель під час взаємодії.Стиль спілкування залежить передусім від ставлення до дитини і може бути авторитарним, демократичним або ліберальним.Авторитарному стилеві спілкування притаманний диктат, який перетворює одного з учасників комунікативної взаємодії на пасивного виконавця, пригнічує його самостійність та ініціативу. Авторитарний учитель самочинно визначає спрямованість діяльності, нетерпимий до заперечень учнів, що гальмує ініціативу, пригнічує їх. Головними формами взаємодії за такого стилю спілкування є наказ, вказівка, інструкція, догана.
Демократичний стиль спілкування ґрунтується на повазі, довірі, орієнтації на самоорганізацію, самоуправління особистості та колективу. Базується він на прагненні донести мету діяльності до свідомості учнів, залучити їх до участі в спільній діяльності. Основними способами взаємодії є заохочення, порада, інформування, координація, що розвиває в учнів упевненість, ініціативність.
За ліберального стилю спілкування позиція вчителя виявляється в невтручанні, низькому рівні вимог до учнів. Форми його роботи зовні начебто демократичні, але через пасивність і незацікавленість, нечіткість програми й брак відповідальності комунікативний процес стає некерованим.