Лаболаторний і природній експеримент.

Основні види експерименту:

1.Константуючии експеримент першого порядку - з"ясування характеристик та властивостей досліджуваного явища.

2.Формуючий або перетворюючий. Створюється специфічна експериментальна ситуація, нові умови для розв'язання поставлених проблем.3.Констатуючий другого порядку-контрольне дослідження,фіксація показників.

 етапи:

1 .Передуючий експерименту етап

• формулювання проблеми, вибір теми дослідження• постановки мети і завдання

• формулювання гіпотези дослідження

II.    Підготовка до проведення експерименту

вибір необхідної кількості експериментальних об"єктів (число учнів, шкіл, класів)визначення необхідної тривалості проведення експерименту

вибір конкретних методик для вивчення початкового стану експериментального об"єкту перевірка доступності і ефективності методик на невеликому числі досліджуваних виділення ознак, за якими можна робити висновок про зміни в експериментальному об"єкті під впливом відповідних педагогічних впливів

III. Проведення експерименту

Інструктажздійснення, пропонованої автором системи заходів щодо вирішення експериментального завдання

IV.     Підведення підсумків експерименту

8. «ПОВЧАННЯ ДІТЯМ» ВОЛОДИМИРА МОНОМАХА, ЙОГО ОСВІТНЬО ВИХОВНЕ ЗНАЧЕННЯ  “Повчаннях...” Володимир Мономах.Від свого батька перейняв Володимир Мономах замилування до книжок до освіти.. Аналіз тексту показує, що твір був написаний десь у середині лютого – на початку великого посту 1117 р.

Основні ідеї:

1.Одним із головних засобів виховання В.Мономах вважав освіту. Звертаючись до дітей, говори «Не забувайте того доброго, що ви умієте, а чого не вмієте, тому навчайтеся».  закликає дітей феодальної знаті не обмежуватися елементарною грамотою, а прагнути до вищої освіти, вивчення іноземних мов.

2.Вперше у вітчизняній літературі висунув ідею зв»язку виховання з практичними потребами особистості і обгрунтував ідею діяльності. особливу увагу приділяв розвитку у дітей ініціативи і самодіяльності, привчанню до подолання різноманітних труднощів.

3.Виступав за системний підхід у виховні й роботі, вважав, що успіх виховання залежить не від окремих настанов, а від сукупності різноманітних виховних засобів, що включають етикет, манери, тон…

4Формулює ряд моральних правил і норм, які вважав критерієм істинної вихованості дітей: поважати старших, поважати рівних собі і молодших, приносити користь іншим; бути вірним даному слову; не дозволяти сильним ображати слабших; не лінуватися; співчувати горю інших; творити добро, пам»ятати про хворих.

5Розробляє струнку систему війського-фізичного виховання. Головне у фізичному вихованні – це тренування. Приходить до висновку: не можна виховати у юнаків відвагу і сміливість, не поставивши їх у такі умови, в яких вини могли б проявити ці якості.

9. Діяльність братських шкілУнікальним явищем в історії вітчизняної освіти була діяльність братських шкіл (80-ті роки XVI ст.), які організовували і утримували церковні братства з метою зміцнення православ'я. Серед них були як елементарні, так і школи підвищеного рівня. Найвідоміші — Львівська (перша школа, заснована Успенським братством у 1586 p.), Київська та Луцька школи. Притаманними їм рисами були:

1) демократичність. У школі мали право навчатися діти різних станів населення, статут школи зобов'язував учителя ставитись до всіх учнів однаково. Для сиріт та дітей з інших міст братства відкривали гуртожитки (бурси);

2) введення елементів класно-урочної системи навчання. В елементарних братських школах учнів поділяли на три групи залежно від набутих знань, умінь, навичок, а з XVII ст. у братських школах підвищеного типу встановилася класна система занять. Навчальний рік розпочинався з 1 вересня, було введено канікули, екзамени тощо;

3) налагоджений тісний зв'язок з батьками чи родичами учнів. Між батьками і школою укладалася письмова угода, де обумовлювались обов'язки сторін з виховання і навчання дітей;

4) чітка організація навчання: заборонялись пропуски занять, запізнення, існувала налагоджена система чергових;

5) ґрунтовність освіти, яка не поступалася західноєвропейській.

Високий рівень освіти забезпечували вчителі, які згодом стали відомими не лише в Україні, а й за її межами. Це — Іов Борецький, Стефан і Лаврентій Зизанії, Кирило Ставровецький Транквіліон, Мелетій Смотрицький, Памво Беринда, Єлисей Плетенецький,...

10.Києво-Могилянська академія виникла 1632року в результаті злиття Київської братської та Лаврської шкіл. Вона зберегла традиції кращих братських шкіл, але структурою, обсягом і рівнем знань відповідала вимогам, що ставились перед європейською вищою школою. Колегія мала свої особливості, вона не присвоювала своїм випускникам вчених звань, не ділилась на факультети. У різні часи її існування курс навчання не був однаковим. В колегії існував поділ на класи. Всього нараховувалось 8 класів:1. підготовчий (фара або аналогія),2.три молодші (інфіма, граматика, синтаксис),3. два середніх (поетика і риторика),4. два старших (філософія і богослов’я).Навчальний план передбачав вивчення "семи вільних мистецтв", слов’янської, грецької, латинської і польської мов. З кінця XVIII ст. вивчали німецьку, французьку і староєврейську мови. Викладання велося спочатку лише слов’янською мовою, а дещо пізніше філософію вивчали латинню. Оцінка знань у колегії була Невстигаючих з колегії не відраховували. Учень за власним бажанням міг залишатися в класі стільки, скільки сам хотів. Завершити навчання у колегії кожний студент міг за своїм бажанням у будь-який час. Після закінчення повного курсу навчання або будь-якого старшого класу студенти отримували відповідний атестат.Тут вчилися український філософ, поет і педагог Григорій Сковорода, російський вчений Михайло Ломоносов, радник Петра I з питань освіти Феофан Прокопович і ін. видатні діячі. У колегії працювали найкращі українські й іноземні викладачі. Серед них Є.Славинецький, С.Полоцький, М.Смотрицький ін. У вирішенні національних питань цей заклад був пасивним. До випускників зокрема належали Іван Мазепа, Пилип Орлик, Павло Полуботок, Іван Скоропадський та Іван Самойлович. Канцлер Російської імперії Олександр Безбородько п Степан Яворський, Феофан Прокопович і Дмитро Ростовський. Іван Григорович-Барський, композитор Артемій Ведель, філософ Григорій Сковорода та науковець Михайло Ломоносов. Після перетворення в Київську духовну академію навчальний заклад зберіг свою міжнародну репутацію як центр православної релігійної освіти.