СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЯК МЕТОД НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОГО  ДОСЛІДЖЕННЯ: ОСНОВНІ ВИДИ, МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ.

ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІКИ

Ранній етап – етап народної мудрості, народної педагогіки.нагромадження значного фонду емпіричного матеріалу у вигляді окремих розрізнених педагогічних відомостей, які фіксувалися у формі вірувань, правил, вимог, традицій, звичаїв, обрядів. Розвиток педагогіки як частини філософії. теоретичне осмислення навчально-виховного досвіду у філософських трактатах, виникненням і закріпленням у користуванні ряду педагогічних понять. Конфуцій – перша вища школа,трактат (“Міркування і бесіди) Древньогрецькі філософи: Демокріт (“Фрагменти про виховання”: Виховання і навчання не тільки облагороджують людину, розвивають її розум, але і роблять людину щасливою”), Аристотель, Платон, Сократ, Квінтіліан (започаткував учительську професію). Спартанська та афінська системи виховання.

Формування педагогіки як самостійної науки. Концептуальний етап. Кінець  ХУІ – поч. ХХ ст.. .створення окремих теоретичних концепцій виховання й освіти. Формування педагогіки як самостійної науки. на поч..Френсіс Бекон у 1623 р. видав свій трактат «Про гідність та збільшення наук», де намагається здійснити класифікацію існуючих на той час наук і як окрему галузь наукових заннь виділив педагогіку під назвою «керівництво читанням». Проте народження педагогіки як окремої самостійної науки пов»язують з Ян Амос Коменський(1592-1670 рр.). “Велика дидактика”, видана у Амстердамі у 1654 р. є першою фундаментальною науково-педагогічною працею. Принципи, форми, методи, систему шкіл...

 Період системний триває з поч.ХХ ст..високий рівь узагальнення, систематизації та структурування пед.. знань, створенням науково-обгрунтованих систем організації навчально-виховного процесу, становленням педагогіки як наукової системи.

Структура педагогіки:

як наука:має свої закони, закономірності

як практика:вказує практичне застосування теоретичних положень

як мистецтво: Складність педагогічної науки у тому, що застосування законів , закономірностей залежить від особистих якостей вихователя, його майстерності, тобто мова йде про елементи мистецтва в педагогіці. Народна педагогіка-емпіричні педагогічні знання і досвід народу у справі виховання і навчання. Цілі, завдання і засоби народної педагогіки відображені у а також іграх і танцях, прикладному мистецтві, музиці, святкових обрядах. Вперше у науковий обіг увели і К.Ушинський і О.Духнович.

Етнопедагогіка– емпіричні педагогічні знання конкретної етнічної спільноти.

Козацька педагогіка– част. Укр. етнопедагогіки, яка ставила за мету формування в сім»ї, школі, громадському житті козака-лицаря, мужнього громадянина з яскраво вираженою українською національною свідомістю і самосвідомістю.

ОСНОВНІ ПЕДАГОГІЧНІ КАТЕГОРІЇ.

Виховання – це процес формування моделі поведінки в навколишньому середовищі.

А)  в широкому соціальному розуміння -виховний вплив всього суспільства і всієї дійсності, Б) у широкому педагогічному розумінні -процес і результат цілеспрямованого і систематичного впливу на розвиток і формування особистості що здійснюється у системі навчально-виховних установ.В) у вузькому педагогічному розумінні – спеціальна виховна робота педагога, спрямована на формув. системи певних якостей, поглядів, переконань.

Самовиховання –процес цілеспрямованої роботи над розвитком ісамовдосконаленням людини. Основні сфери самовдосконалення: інтелектуальна, духовно-культурна, морально-вольова, фізично-гігієнічна

Самопізнання (вивчення себе як особистості)

Самоутримування від негативних думок, дій, вчинків, способів поведінки

Саморегуляція (само примушування) до здійснення позитивних дій, кроків, добрих справ.

1.2.Перевиховання –система певних дій, спрямованих на усунення у вчинках, способі життя людини негативних звичок, вад характеру і поступову заміну їх на позитивні риси і якості..

2. Навчання- процес засвоєння інформації у вигляді знань, умінь і навичок..Процес взаємодіїучителя і учнів, в ході здійснюється засвоєння інформації

Освіта – це результат навчання. Це процес і результат оволодіння людиною певної системи знань, умінь і навичок, на основі яких формується світогляд, ціннісні орієнтації людини.

Головне в освітньому процесі – формування потреби у власних знаннях, а не у запам”ятовуванні чужих.Освічену людину сьогодні характеризують наступні якості:

Гнучкість, розвинене критичне мислення, здатність швидко реагувати на швидкозмінюючі соціальні і економічні потреби:Готовність до постійної самоосвіти і самовдосконалення

Соціальне, психічне і фізичне здоров”я, здатність витримувати темп і насиченість сучасного способу життя:

толерантність, уміння розуміти і приймати інших людей, інші культури:

Духовна довершеність, уміння гармонізувати свої відносини з оточуючим соціальним і природним середовищем.

4. Розвиток – це процес і результат кількісних і якісних змін, що відбуваються в організмі людини під впливом всіх соціальних і природніх факторів, в числі яких цілеспрямоване навчання і виховання відіграють провідну роль. Виховання- спрямоване на вироблення певних норм поведінки.Освіта-формує світогляд.Навчання-процес здобуття освіти.

5. Формування людини- це процес становлення людини як соціальної істоти..

СИСТЕМА ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК.ЗВ’ЯЗОК ПЕДАГОГІКИ З ІНШИМИ НАУКАМИ.

1. Загальна педагогіка –базова наукова дисципліна, яка вивчає загальні закономірності навчання і виховання:.Включає дидактику, теорію і методику виховання і школознавство.

2. Історія педагогікививчає розвиток педагогічної думки на різних історичних етапах розвитку людського суспільства.

3. Вікова педагогіка (пренетальна) –закономірності виховання в різному віці.Дошкільна педагогіка і і педагогіка загальноосвітньої школи.4.Спеціальна, корекційна, дефектологія… ( сурд –о..., тифло..., олігофрено..., лого..., пенітенціарна) Ширше розуміння: спеціальна освіта повинна задовільнити     потреби  усіх дітей - дітей з вадами, обдарованих і талановитих.. 

Інклюзивна освіта

Інклюзивність ( 90-х рр.. ХХ ст..) стверджує, що всі учні з унікальними та особливими потребами мають рівні можливості навчатися в середовищі, в якому вони могли б вчитися якби не їх особливий стан.6. Професійна педагогіка – підготовка фахівців до різних галузей народного госпдарства7. Галузева педагогіка (спортивна, педагогіка туризму… інженерна…

Історія педагогіки.7.Методи викладання окремих предметів.

Андрагогіка (андрос-чоловік, людина). Функціональна грамотність (грамотно, кваліфіковано діяти, функціонувати у всіх сферах людської діяльності).

Соціальна педагогіка (особистість у взаємодії із соціальним середовищем). Філософія-закономісрності людського буття і мислення.Психологія-закономірності розвитку психіки людини.Анатомія і фізіологія.Економіка.Етнологія-нац.особливості людей.Соціологія-пізнання суспільних систем.(сімя,школа)

СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЯК МЕТОД НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОГО  ДОСЛІДЖЕННЯ: ОСНОВНІ ВИДИ, МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ.

Методами педагогічного дослідження сукупність прийомів і операцій, направлених на вивчення педагогічних явищ, вирішення різноманітних науково-педагогічних проблем.

1.Метод педагогічного спостереження- цілеспрямоване, систематичне вивчення дослідником пед.явищ і процесів у природніх умовах. Завдання – нагромадження фактів та науково-педагогічний аналіз їх.. Головна перевага: дозволяє побачити реальну картину педагогічної дійсності.Приклади: поведінка учня, характер спілкування, відносин, особливості мовлення, мислення та ін. вимоги

чіткість (наявність плану, де визначається мета, завдання спостереження, час,тривалість, очікувані результати та ін.);систематичність і різнобічність;

достатня кількість зафіксованих фактів;

своєчасніть, правильність, об'єктивність фіксації;простота та економність техніки запису;вдумливе, копітке опрацювання зібраного матеріалу;урахування всіх впливів на перебіг досліджуваних явищ;

виділення істотних, стійких,повторюваних фактів і відокремлення від другорядних,
випадкових елементів;відсутність упередженості в тлумаченні матеріалу; в оцінюванні фактів і висновків щодо них.

 Осн. умова – не порушувати нормалн, природнього ходу пед.процесу.

пряме спостереження (безпосереднє) - між об"єктом і його дослідником встановлюються прямі відносини. Дослідник бере участь у процесі.

опосередковане - не передбачає безпосередньої участі дослідника у процесі Здійснюється через уповноважених осіб, які працюють за програмою і з авданнями дослідника.

самоспостереження (інтроспекція) - унікальний метод "проникнення" усередину психічних процесів та явищ.

Методика проведення спостереження:

1.Вибір ситуації чи об"єкту, постановки мета.

2.Побудова програми спостереження.

З.Опис способу обробки отриманих даних.