Неповнолітніх від покарання та його відбування

Загальна норма, що регулює цей вид звільнення від покаран­ня, знаходиться у ст. 80 КК. Нею має керуватися суд, вирі­шуючи питання й стосовно осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років. Але строки давності звільнення від від­бування покарання за обвинувальним вироком для осіб цієї категорії значно менші, ніж для осіб, що вчинили злочин, бу­дучи дорослими.

Щодо осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, встановлені такі строки виконання обвинувального вироку:

1) два роки — у разі засудження до покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, а також при засудженні до покарання у виді позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості;

2) п’ять років — у разі засудження до покарання у виді поз­бавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засуд­женні до покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років за тяжкий злочин;

3) сім років — у разі засудження до покарання у виді позбав­лення волі на строк більше п’яти років за тяжкий злочин;

4) десять років — у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин (ч. 3 ст. 106 КК).

г) Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Умовно-дострокове звільнення осіб, які відбувають покарання за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, регулюється ст. 107 КК. Порівняно із загальною нормою (ст. 81 КК), ст. 107 КК має певні особливості. Так, як критерій матеріальної підстави умов­но-дострокового звільнення, крім визначених у ст. 81 КК (сумлінні поведінка та ставлення до праці), тут зафіксована ще вимога сумлінного ставлення до навчання. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, можливе тільки стосовно позбавлен­ня волі. Виправні роботи, що можуть бути призначені неповно­літньому як покарання, мають нетривалий характер, інші види покарань, від відбування яких можливе умовно-дострокове звільнення згідно зі ст. 81 КК, до неповнолітніх не застосову­ються.

Нарешті, строки, по закінченню яких можливе умовно-до­строкове звільнення осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнад­цяти років (формально-юридична підстава), значно коротші, ніж зазначені у ст. 81 КК.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване до засуджених за злочин, вчинений у віці до вісімнадцяти років, після фактичного відбуття:

1) не менше третини призначеного строку покарання у виді позбавлення волі за злочин невеликої або середньої тяжкості і за необережний тяжкий злочин;

2) не менше половини строку покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необе­режний особливо тяжкий, а також якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до пога­шення або зняття судимості знову вчинила у віці до вісімнад­цяти років новий умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі;

3) не менше двох третин строку покарання у виді позбавлен­ня волі, призначеного судом за умисний особливо тяжкий зло­чин, а також, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі і була умовно-достроково звільнена від відбу­вання покарання, але до закінчення невідбутої частини пока­рання та до досягнення вісімнадцятирічного віку знову вчинила умисний злочин, за який вона засуджена до позбавлення волі ( ч . 3 ст. 107 КК).

У разі вчинення особою, щодо якої застосоване умовно-до­строкове звільнення від відбування покарання, протягом невід-бутої частини покарання нового злочину, суд призначає їй по­карання за правилами, передбаченими у статтях 71 і 72 КК (ч. 5 ст. 107 КК).

До неповнолітніх заміна невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням не застосовується (ч. 4 ст. 107 КК).