Та зарахування строку попереднього ув’язнення

В судовій практиці часто трапляється ситуація, при якій до­водиться за сукупністю злочинів чи вироків складати різнорідні основні й додаткові покарання для визначення покарання оста­точного. Скажімо, особа за один злочин засуджена до виправних робіт, а за другий — до позбавлення волі.

Правила складання покарань регламентує ст. 72 КК. Її за­гальним положенням є те, що менш суворий вид покарання зав­жди переводиться в більш суворий вид, а не навпаки. Складання покарань іншим чином об’єктивно приводило б до невиправда­ного їх пом’якшення. Тому, скажімо, виправні роботи, призна­чені за один злочин, мають бути переведені у позбавлення волі, якщо воно призначене за інший злочин.

Але переведення менш суворих видів покарання у більш су­ворі із збереженням строку, на який вони були призначені, було б невиправданим посиленням покарання. Саме тому в ч. 1 ст. 72 КК дається співвідношення різних видів покарання за їх суво­рістю у перерахунку на дні:

1) одному дню позбавлення волі відповідають: а) один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту; б) два дні обмеження волі; в) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт; г) вісім годин громадських робіт.

2) одному дню тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту відповідають: а) два дні обме­ження волі; б) три дні службового обмеження для військово­службовців або три дні виправних робіт;

3) одному дню обмеження волі відповідають три дні службо­вого обмеження для військовослужбовців або три дні виправ­них робіт;

4) одному дню обмеження волі або арешту відповідають вісім годин громадських робіт.

При призначенні покарання за сукупністю злочинів або ви­років у виді виправних робіт або службових обмежень для військовослужбовців складанню підлягають тільки строки цих покарань. Розміри відрахувань із заробітку засудженого скла­данню не підлягають і обчислюються за кожним вироком само­стійно (ч. 2 ст. 72). Скажімо, особа була засуджена до одного року виправних робіт із відрахуванням в дохід держави із суми її заробітку десяти відсотків. Після відбуття шести місяців по­карання особа вчиняє новий злочин, за який засуджується до одного року виправних робіт із відрахуванням в дохід держави із суми її заробітку двадцяти відсотків. Строки покарань скла­даються і остаточний строк визначається у півтора роки виправ­них робіт, що ж до розмірів відрахувань, то вони не складаються і обчислюються самостійно (шість місяців, що залишилися від першого вироку — десять відсотків, і рік за новим вироком — двадцять відсотків).

Не мають еквівалентів і завжди виконуються окремо основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, коли вони призначені за сукупністю злочинів чи вироків. Що ж до додаткових покарань різних видів, то вони у всіх випадках виконуються само­стійно.

Серед запобіжних заходів у ст. 149, 155 КПК передбачено взяття під варту (попереднє ув’язнення). Воно не є покаранням, але за своєю суттю не відрізняється від позбавлення волі. Тому ч. 5 ст. 72 КК зазначає, що попереднє ув’язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день

Якщо ж суд призначить особі, що знаходилася у попередньо­му ув’язненні, інший вид покарання, то таке ув’язнення зарахо­вується у строк покарання за правилами, передбаченими у ч. 1 ст. 72 КК: за один день попереднього ув’язнення: а) один день тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або арешту; б) два дні обмеження волі; в) три дні службового обмеження для військовослужбовців або три дні виправних робіт; ґ) вісім годин громадських робіт.

При призначенні покарань, не вказаних вище (штраф, позбав­лення права обіймати певні посади або займатися певною діяль­ністю), суд, враховуючи попереднє ув’язнення (в першу чергу — його строк), може пом’якшити покарання (скажімо, призначивши штраф у 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд, враховуючи, що особа знаходилась місяць у попередньому ув’язненні, пом’якшує покарання до штрафу у 100 неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян) або повністю звільнити засудженого від його відбування.

Інші види запобіжних заходів, крім взяття під варту, при призначенні покарання не враховуються.

Згідно зі ст. 73 КК строки покарання обчислюються відпо­відно в роках, місяцях та годинах. Це означає, що строкові види покарань можуть призначатися у роках і місяцях (2 роки по­збавлення волі, 1 рік і 6 місяців виправних робіт тощо). Не може бути призначено покарання, скажімо, 3 роки, 4 місяці і 5 днів. Громадські роботи можуть призначатися в годинах, з урахуван­ням того, що вони відбуваються не більше як чотири години на день. Але при заміні покарань (наприклад, штрафу виправними роботами в порядку ч. 4 ст. 53 КК) або при складанні покарань, а також у разі зарахування попереднього ув’язнення допускається обчислення строків покарання у днях. Це пов’язано із необхід­ністю не допустити безпідставного збільшення строку, який має відбувати засуджений. Скажімо, особа знаходилася до вироку суду у попередньому ув’язненні п’ятдесят днів. Призначаючи покарання у виді двох років позбавлення волі, суд зараховує відбу­тий строк попереднього ув’язнення, встановлюючи остаточний строк покарання: 1 рік, 10 місяців і 10 днів.

Контрольні питання

1. Що таке загальні засади призначення покарання?

2. Дайте характеристику першої загальної засади призначення по­карання.

3. Дайте характеристику другої загальної засади призначення пока­рання.

4. Дайте характеристику третьої загальної засади призначення по­карання.

5. Що таке обставини, що пом’якшують або обтяжують покарання, і як вони враховуються при його призначенні?

6. Які чинники враховуються судом при призначенні покарання за незакінчений злочин та за злочин, вчинений у співучасті?

7. Що означає призначення більш м’якого покарання, ніж передба­чено законом?

8. Які правила і межі призначення покарання за сукупністю зло­чинів?

9. Які правила і межі призначення покарання за сукупністю вироків?

10. Які правила складання різнорідних покарань за сукупністю зло­чинів та сукупністю вироків?

11. Як вирішується питання про зарахування строку попереднього ув’язнення?

12. Як обчислюються строки покарання?

Розділ XVI

ЗВІЛЬНЕННЯ ВІД ПОКАРАННЯ

ТА ЙОГО відбувАння

16.1. Поняття і види звільнення від покарання та його відбування

16.2. Звільнення від покарання у зв’язку із втратою особою суспільної небезпеки

16 3. Звільнення від відбування покарання з випробуванням

16.4. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років

16.5. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку

16.6. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

16.7. Заміна невідбутої частини покарання більш м’яким

16.8. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років

16.9. Звільнення від покарання за хворобою

16.10. Амністія

16.11. Помилування

Поняття і види звільнення