Діяння, пов’язане з ризиком

У сучасних умовах невід’ємною частиною забезпечення на­ціональної безпеки є стрімкий розвиток економіки, науки і тех­ніки. Заради досягнення цього доводиться йти на певний ризик завдання фізичної шкоди людям або суттєвої матеріальної шкоди.

Слово “ризик” походить від латинського гісіео, що означає “не звертати уваги”.

Стаття 42 КК регулює питання кримінальної відповідальності за діяння, пов’язані з ризиком, що потягли наслідки, характерні для конкретних злочинів.

Ця стаття сприяє прогресові в розвитку суспільства, звільняючи за певних умов експериментаторів усіх категорій від побоювання нести кримінальну відповідальність за завдану шкоду, вважаючи таку ситуацію вибачальною, тобто обставиною, що виключає злочин­ність діяння. З іншого боку, закон відповідними вимогами встанов­лює межі вчинення діянь, пов’язаних з ризиком, порушення яких тягне кримінальну відповідальність згідно з нормами КК.

Ризик можливий у будь-якій сфері професійної діяльності:

1)                                          науковий ризик (наукові експерименти); 2) виробничо-госпо­дарський ризик (впровадження нових технологій, виробництв, конструкцій, виробів); 3) комерційний ризик (заходи для досяг­нення максимального економічного ефекту в банківській, біржовій, інвестиційній, торгівельній та інших видах підприємни­цької діяльності).

Згідно з ч. 1 ст. 42, “не є злочином діяння (дія або бездіяль­ність), яке заподіяло шкоду правоохоронюваним інтересам, якщо це діяння було вчинено в умовах виправданого ризику для до­сягнення значної суспільно корисної мети”.

Треба зауважити, що досягнення мети діяння, пов’язаного з ризиком, чи її недосягнення, значення для розглядуваного питання не мають. “Ризик визнається виправданим, якщо мету, що була поставлена, не можна було досягти в даній обстановці дією (бездіяльністю), не поєднаною з ризиком, і особа, яка допус­тила ризик, обґрунтовано розраховувала, що вжиті нею заходи є достатніми для відвернення шкоди правоохоронюваним інтере­сам” (ч. 2 ст. 42 КК).

Отже, виправданість ризику вимагає щоб: 1) було намагання досягнути значної суспільно корисної мети (розробка й виготов­лення нових ліків, рішуче оновлення виробничої бази тощо);

2) досягнення поставленої мети було неможливим без ризику;

3) особа, яка допустила ризик, вжила заходів, достатніх для відвер­нення шкоди.

Не настає відповідальність також за ситуації, коли завдані шкідливі наслідки та механізм їх завдання не могли бути усві­домлені й, отже, передбачені.

“Ризик не визнається виправданим, якщо він завідомо ство­рював загрозу для життя інших людей або загрозу екологічної катастрофи чи інших надзвичайних подій” (ч. 3 ст. 42 КК).

Отже, кримінальна відповідальність настає в разі, коли діяння, пов’язані з ризиком, з очевидністю не забезпечували уникнення загрози для життя людей (але не самого експериментатора), еко­логічної катастрофи чи інших надзвичайних подій.

Скажімо, проведення повітряних випробувань літака без по­передніх випробувань на землі, зведення будівлі без необхідного дослідження ґрунту, на якому вона побудована. Найбільш харак­терним прикладом невиправданого ризику є експерименти, що призвели до Чорнобильської катастрофи.

Виконання спеціального завдання