Основні завдання та функції політології.

Політологія, як наука. Предмет Пол-гії.

Політологіяпоходить від грецьк. слів „politike”державні суспільні справи, „logos” вчення, це наука про політику, її взаємовідносини з людиною та суспільством.. Як наука вона має власні об’єкт, предмет, теорії, методи та інструменти дослідження.

П. = вивчає політичне життя суспільства, тенденції його розвитку, політ. процеси та політ. системи, проблеми внутрішньої політики та міжнародних відносин, глобальні проблеми людства, історію політичних вчень.

П. = вивчає історію і теорію політики, виробляє методологію її пізнання; = вивчає теорію політичних систем, механізм існування політичної влади, політичну свідомість та поведінку тощо.

Відрізняється від політики тим, що є знанням про сутність політичних явищ та законів, яким підпорядковуються виникнення та існування політики, держави, влади. Існує над партійними поглядами і підпорядковується інтересам істини.

Існують різні погляди науковців на визначення предмета П. Одні вважають таким предметом владу, другі — політичну систему, треті — демократію, четверті — політичну культуру.

П. у„широкому значенні” – комплексна наука про політику в усіх її проявах

П.у „вузькому значенні” – загальна теорія політики, яка досліджує політику як єдиний і основний об’єкт, а також групу властивих лише політиці закономірностей владних відносин.

Найбільш загальне та системне визначення предмета П. у „вужчому” значенні це специфічні закономірності відносин соціальних суб’єктів з приводу становлення, функціонування та зміни політичної влади в усіх їх виявах.

Виділяють структурні елементи П.: держава та її органи; партії, громадські об'єднання, організації і рухи; ЗМІ; політична діяльність усередині країни і на міжнародній арені; особа як об'єкт і суб'єкт політичної діяльності

Категорії та закономірності політології як закономірності.

П. спирається на певні закони політичного життя та має свою систему закономірностей - тенденцій розвитку і використання політичної влади, які можна розділити на групи:

= політико-економічні (співвідношення між економічним базисом і політ.владою - „економічні інтереси є соціальною причиною політичних дій”),

=політико-соціальні (розвиток політичної влади як особливої соціальної системи – „основною політ. влади є зміцнення стабільності”, залучення широких мас до політичних процесів, демократизація політичних відносин),

=політико-психологічними (взаємовідносини між особистістю і владою – „досягнення і утримання влади політичним лідером”)

Категорії – загальні поняття, що відображають найсуттєвіші властивості і відносини процесів і явищ політичного життя суспільства. Розкривають різні сторони процесу здійснення влади у суспільстві. Категорії П. поділяють на групи:

1. Загальні: держава; громадянське суспільство; політика, політ. влада, демократія, свобода, національна ідея, менталітет...

2.Структурні - політична система, політична організація, політ.партія, громадсько-політ.рух, політ. ідеологія, політ.культура..

3.Функціональні – політ.відносини, політ.діяльність, політ.процес, політ.конфлікт, політ. боротьба ..

4.Розвитку – політ.революція, контрреволюція, еволюція ..

Система методів політологічного пізнання.

Метод – спосіб, підхід. Інструмент, яким користується наука для дослідження закономірностей і категорій, що становлять її предмет.

П-гія використовує практично всі методи суспільно-гуманітарних наук: діалектико-матеріалістичні, правові, соціологічні, історичні, математичні, загальнологічні (аналіз і синтез, абстрагування, узагальнення, індукція і дедукція, аналогія і моделювання), порівняльні, культурологічні тощо

Найпоширеніші є такі методи:

= інституціональний – аналізує офіційні структури та формальні правила прийняття рішень;

= історичний – вивчає становлення та розвиток політичних відносин, явищ та норм в єдиному зв’язку минулого, сучасного та майбутнього (у часі та просторі)

= соціологічний – досліджує сфери інтересів і потреб різноманітних соціальних груп

= біхевіористський (поведінковий) – аналізує мотиви політичної поведінки індивідів

= психологічний – досліджує психічні чинники та індивідуальні риси характеру, що впливають на політичну поведінку

= системно-функціональний – вивчає взаємозв’язки політики з іншими функціональними системами суспільства та зовнішнім середовищем, у т.ч. способи розподілу ресурсів між інститутами влади

= конвент-аналіз – аналізує політичну інформацію, правові акти, партійні програми, інструкції...

= спостереження за подіями – збирає емпіричні дані безпосередньо під час політичних подій

Місце політології в системі суспільно-гуманітарних наук.

П-гія =маєтісну взаємодію з іншими науками, всі вивчають спільний об’єкт - політичне життя суспільства З одного боку - використовує вже існуючі знання і методологію інших наук про політику (ідеї, гіпотези, концепції, теорії,...), з іншого - дає поштовх для їх розвитку.

П-гія -комплексна цілісна, міждисциплінарна наука про політику, що вивчає політику як цілісний об’єкт, а також різні її аспекти ( політ.філософію та етику, п.історію, п.економіку, п.психологію, п.географію, п.соціологію, п.антропологію, політ. астрологію. П-гія взаємодіє з демографією, етнографією, біологією.., використовує дані формальних наук -логіки, теорії систем, статистики, кібернетики.

Політ. історія досліджує події в хронологічній послідовності і взаємозв’язку, від конкретних фактів до теорій, а П-гія використовує існуючі теорії - при аналізі конкретних явищ. Знання історії країни, її політ.інститутів, та політ. боротьби дозволяє зрозуміти специфіку сучасних політичних відносин. Економ. теорія, - обґрунтовує політ. процеси, боротьбу за реалізацію економ. інтересів. Політекономія - розробляє методи державної політики, основи і напрями екон.стратегії і тактики.

Теорія держави і права вивчає механізми політичних рішень, без системи політичної влади соціальні норми і відносини не мають загальнообов'язкового, правового характеру. Соціологія дає дані про суспільство в цілому, групи, особистості, класові, національні, загальнолюдські інтереси. В її системі виділяють; соціол. політики, соц. держави, соц. влади, соц. політ. відносин Використовуючи свої методи й засоби дослідження (анкетування, інтерв'ю...) вона виступає як соціологія політики. Політична психологія досліджує роль переконань, очікувань, мотивацій, сприйняття у політичній поведінці людей, що особливо важливо при вивченні громадської думки, політичних конфліктів, електоральної поведінки тощо. 

Основні завдання та функції політології.

Завдання П виражені в її функціях.

Функції П. – завдання, які вона виконує у суспільстві, до основних з них належать:

Теоретична – створення політичних теорій (концепцій, гіпотез, ідей, категорій, понять)про суттєві зв’язки та закономірності політичних явищ

Ідеологічна – обґрунтування та пропаганда політичних ідеалів, цінностей і цілей, що відповідають інтересам певних соціальних спільностей

Прогностична – передбачення, прогнозувати перспектив розвитку політичних процесів, найближчі й віддалені наслідки прийняття і виконання політичних рішень. Передбачає моделювання політичних процесів і відносин, завчасне проведення наукових експертиз найвагоміших політичних рішень на предмет реальності очікуваного від них ефекту.

Світоглядна – розкриває значення політичного в системі уявлень людини про світ, суспільство та місце людини в системі суспільних відносин

Пізнавальна – є засобом пізнання навколишньої політичної дійсності

Практична – вирішує конкретні практичні політичні завдання чи проблеми (прикладна політологія - розробляє різні політичні технології).

Виховна – формує світогляд особи, її політичну соціалізацію, дає знання про політичну сферу суспільного життя, політичні інститути, права, свободи та обов'язки громадянина, політичну культуру.