Конкуренція і монополія в ринковій економіці.

В економічному розумінні конкуренція – це суперництво між суб’єктами господарювання за кращу реалізацію економічних інтересів. Необхідно зазначити, що конкурують не лише виробники, а й споживачі, бо споживання буває не тільки особисте, а й виробниче. Якщо існує тільки один суб’єкт виробничого споживання (фактично - виробник), що пред’являє одноосібний попит на певний ресурс, то це означає монопольний диктат ціни закупівлі товару. Крім того, звичайні покупці можуть об’єднуватися в спілки, товариства і в окремі періоди представляти досить впливову силу.

Відносно статичну підсистему конкуренції називають конкурентним середовищем, яке являє собою сукупність вихідних умов і факторів, в рамках яких здійснюється підприємницька діяльність; відносно динамічну підсистему конкуренції називають конкурентним механізмом, який являє собою сукупність форм, методів, інструментів, які використовує суб’єкт діяльності задля досягнення мети конкуренції. Об’єктивною основою конкурентного механізму є безмежність людських потреб за умови обмеженості наявних ресурсів їх задоволення, що рухає діями економічного суб’єкта, спрямовані на перерозподіл наявних можливостей. Рушійною силою такої діяльності виступає гедоністичний принцип, згідно якого вчинками суб’єкта керує економічний інтерес. Необхідними умовами для існування конкурентного механізму є: плюралізм суб’єктів, існування економічного інтересу та обмеженість економічних ресурсів. Суб’єктами конкурентного механізму можуть виступати: людина (особистість); підприємство (фірма); держава (уповноважені органи); міждержавні об’єднання (угруповання); людство в цілому. Об’єктами конкурентного механізму є наявні на даний момент ресурси, а саме: капітал як уособлення уречевленої праці, жива праця найманих робітників, ресурси планети (земля, повітря, вода, корисні копалини, клімат, рельєф), інформація, підприємницькі здібності, наука як специфічна форма людської діяльності, час.

Конкурентна боротьба продавців виступає в таких формах:

1) цінова конкуренція – здійснюється за допомогою зниження цін. З одного боку, виробники та продавці повинні бути зацікавлені у якомога вищих цінах для отримання більш високих прибутків, але в умовах конкуренції цей принцип модифікується. Наявність на ринку конкурентів змушує продавця зменшувати власні ціни, причому спостерігається залежність: чим більше продавців на ринку окремого товару, тим нижчі ціни, і навпаки;

2) нецінова конкуренція – включає всі інші інструменти конкурентної боротьби, які не суперечать законодавству (покращення якості продукції, реклама товару та послуги, кращі умови продажу товару).

Проте іноді цих методів конкурентної боротьби економічним суб’єктам не вистачає, і вони змушені обертатися до недобросовісної конкуренції, яка засуджується суспільством як нечесна і карається відповідно до конкуренційного законодавства. Вона включає: дезінформацію про власний товар (надання йому неіснуючих властивостей), незаконне використання чужих товарних знаків, компрометацію товарів конкурентів, тиск на постачальників та посередників конкурентів, промислове шпигунство, демпінг (продаж товару за ціною, нижчою за собівартість).

Залежно від кількості наявних продавців на ринку виділяють такі типи ринків:

- абсолютна конкуренція. Необхідними умовами її появи є: дуже велика чисельність виробників (більше 100); стандартизована (ідентична) продукція; однакові ціни (бо однакова продукція); вільний вхід та вихід з ринку, відсутність бар’єрів (технологічних, фінансових, законодавчих); абсолютна мобільність матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних ресурсів; як наслідок, жоден з учасників не в змозі вплинути на рішення інших щодо ціни чи кількості товарів, що пропонуються;

- монополістична конкуренція – ринкова ситуація, за якої чисельні продавці реалізують схожі товари, але відмінні один від одного. Більшість реально існуючих ринків наближаються до монополістично-конкурентних. Суттєвою відмінністю від абсолютно конкурентного ринку є наявність диференційованих продуктів, засобами диференціації виступають покращення якості продукту, зміна сприйняття споживачем продукту, зміна системи просування чи збуту товару на ринку, зміна супутніх послуг. Зберігаються відносно легкий вхід на ринок та вихід з нього, внаслідок неоднаковості товарів та численності виробників ринкова політика одного з конкурентів не впливає суттєво на стратегію іншого;

- олігополія - панування на ринку декількох фірм, що виробляють ідентичні або схожі товари. Внаслідок яких причин може утворитись така структура галузі? По-перше, внаслідок існування ефекту масштабу – коли ефективне (прибуткове) виробництво можливе лише за умови значних обсягів або існування обмеженої кількості фірм на ринку; по-друге, існують різноманітні перешкоди на шляху вступу в галузь (володіння патентами, значні фінансові витрати, значний рекламний бюджет, державне обмеження на вступ у галузь); по-третє, завжди на ринку існують суттєві мотиви до злиття чи поглинання фірм, якщо цьому не перешкоджає конкуренційне законодавство. Така структура галузі (декілька фірм, до 10) породжує взаємозалежність поведінки однієї фірми від іншої, що вимагає враховувати відповідні дії конкурентів на кожний хід в реалізації обраної стратегії;

- абсолютна монополія – ситуація на ринку, коли існує лише один продавець товару чи постачальник послуги. Монополія має як позитивні, так і негативні наслідки свого існування. По-перше, монополія блокує вхід в галузь, по-друге, монополія контролює повністю ціни на власні товари, по-третє, монополіст може диктувати умови співробітництва своїм контрагентам (постачальникам, посередникам, підрядним організаціям), по-четверте, монополія перешкоджає ефективному використанню ресурсів, по-п’яте, монополія породжує політичну небезпеку, бо в будь-якій країні політична влада підтримується економічним впливом, по-шосте, монополія спричиняє нерівність в розподілі доходів. До позитивних наслідків існування монополій слід віднести: по-перше, ефект масштабу – велике підприємство має можливість економити на постійних витратах, що здешевлює кінцеву продукцію; по-друге, багато економістів вважають, що монополіст в одній галузі одночасно є суб’єктом конкуренції на міжнародному рівні та суб’єктом міжгалузевої конкуренції; по-третє, дослідження окремих економістів доводять, що тільки монополісти здатні нагромадити достатні кошти для проведення фундаментальних наукових досліджень, що не під силу дрібним виробникам.

Окремим випадком виступає природна монополія – абсолютна монополія, існування якої визнається суспільством доцільним. Виникає вона тоді, коли ефект масштабу настільки великий, що одна фірма може забезпечувати продукцією весь ринок (кабельне телебачення, електроенергетика, стаціонарний телефон, газопостачання). Тут конкуренція є просто невигідною. Тому необхідне втручання держави, яка б гарантувала перерозподіл частини отримуваної економії на користь споживачів. Фактично це відображується у встановленні державою тарифів (цін) на послуги, які мають відшкодовувати витрати на виробництво товару і приносити “справедливий” дохід виробнику.

Монополія не знищує конкуренцію, а переводить її на вищий рівень.

Після отримання Україною незалежності у спадщину отримано було монополізовану структуру народного господарства, з якою задля побудови ринкової економіки необхідно було боротися, тобто проводити демонополізацію. Було прийняте конкурентне законодавство, що постійно вдосконалюється, засновано та організовано роботу Антимонопольного комітету України[8].