Середній прибуток, ціна виробництва.

Найпоширенішим визначенням ціни є грошове вираження вартості товару. Це означає, що в основі ціни лежать затрати праці на виготовлення товару. З точки зору продавця (виробника), ціна є тією кількістю грошей, яку він хоче отримати за товар, щоб компенсувати витрати виробництва. З точки зору покупця, ціна є тією грошовою сумою, яку він вимушений віддати за товар, що становить для нього певну корисність.

За капіталістичного способу виробництва багато індивідуальних вартостей перетворюються на єдину суспільну або ринкову вартість (внаслідок внутрішньогалузевої конкуренції). Внутрішньогалузева конкуренція –  це конкуренція між виробниками однорідних товарів за їх збут та отримання додаткового прибутку. Внаслідок різних техніко-технологічних рівнів на окремих підприємствах утворюються різні індивідуальні затрати виробництва, але однакові товари продаються на ринку за однаковими цінами. Тому в результаті внутрішньогалузевої конкуренції в галузі утворюється ринкова ціна, яка є суспільною вартістю товару, і наближається до індивідуальних затрат виробника, що поставляє найбільшу масу товарів.

Ринкова вартість перетворюється на ціну виробництва внаслідок міжгалузевої конкуренції – конкуренції між виробниками абсолютно не пов’язаних товарів за гроші споживача. І холодильник, і м’ясо, і побутові послуги оплачуються з кишені споживача, а тому і виробник побутової техніки, і фермер, і газо-водопостачальна компанія зацікавлені у збуті власної продукції. При цьому виробники (постачальники) конкурують за більш прибуткове вкладання капіталу, бо їхні товари надходять на ринок не лише як носії певних споживчих вартостей, а й як продукти вкладеного капіталу. З цієї точки зору, підприємцю не важливо, в яку галузь вкладати капітал, його цікавить лише розмір прибутку та рівень ризику. Капітал постійно перебуває у русі, переливається з однієї галузі в іншу. При цьому спостерігається залежність: чим вища органічна будова капіталу, тим меншу норму прибутку отримує підприємець. Внаслідок припливу капіталу до галузі може виникнути ситуація, коли пропозиція перевищує платоспроможний попит. При надлишку товарів (профіцит) вони не реалізуються, що призводить до падіння ціни, і, відповідно, зменшення норми прибутку. З іншого боку, якщо в галузі залишилось замало капіталу, утворюється дефіцит товарів, споживачі згодні сплачувати за них більшу ціну, що призводить до зростання норми прибутку. Таке переливання капіталу відбувається постійно і призводить до вирівнювання норм прибутку, встановлення середньої норми прибутку:

Тобто, за капіталістичного товарного виробництва основою товарних цін є не тільки суспільно-необхідні затрати виробництва, а й співвідношення між попитом і пропозицією. Утворюється ціна виробника, що забезпечує середній прибуток: ЦВ=К+ . Ціна виробництва – це перетворювана форма вартості, яка відрізняється від вартості і сутнісно, і кількісно.

З виникненням монополій та олігополій процес ціноутворення ускладнюється, зокрема, виникають монопольно високі та монопольно низькі ціни. Внаслідок цього ціна перетворюється на монопольну ціну виробництва:

ЦВ_м=К+ +р_м, де К – капітал, - середній прибуток, р_м – монопольно високий прибуток.

Наведемо приклад. Нехай маємо три галузі з різною органічною будовою, але з однаковою нормою експлуатації (100%) та однаковим вкладеним капіталом.

Таблиця 2.

Розрахунок середнього прибутку

Галузь	с	v	К	c/v	m	W	р	р′=р/К	′	ЦВ
Виробництво побутової техніки	55	45	100	1,2	45	145	45	45%	51.6%	151,6
Виробництво м’яса	30	70	100	0,4	70	170	70	70%		151,6
Газопостачання	60	40	100	1,5	40	140	40	40%		151,6

Утворення компанії-монополіста, наприклад, на ринку м’яса, дозволяє одноосібному виробнику завищувати ціни і не тільки відшкодовувати затрати, мати середній прибуток на вкладений капітал, а й отримувати монопольно високий прибуток (ціна може бути встановлена на рівні 180 грн., в такому випадку монопольно високий прибуток становитиме 28,4 грн.)