Умови, структура, функції, інфраструктура ринку.

Увесь хід розвитку людської цивілізації доводить, що людству поки що не вдалося знайти більш ефективної системи господарювання, ніж ринкова. Виявляється, що саме ринкова економіка створює сильні стимули до самореалізації людини, підвищення її господарської активності, значно прискорює НТП, найкраще координує діяльність господарюючих суб’єктів, забезпечує раціональне використання ресурсів, збалансованість народного господарства.

Існує багато визначень ринку. Історично ринок виник з появою економічно відокремлених виробників як результату суспільного поділу праці, який забезпечив зростання продуктивності праці, появу постійного надлишку продукції, який необхідно було обмінювати на інші товари. Тобто спочатку це було місце, де зустрічалися продавці і покупці для продажу-купівлі товарів. Але сьогодні ринок – це складне багаторівневе явище, тому ми приймаємо таке визначення ринку: Ринок – це сукупність соціально-економічних відносин у сфері обміну, де відбувається реалізація товарів і визнання суспільством втіленої в них праці.

Елементами ринкового механізму  виступають: попит, пропозиція і ціна. Суб’єктами ринку можуть бути: 

- домогосподарства – приходять на ринок як власники економічних ресурсів (факторів виробництва), отримують доходи від їх продажу і використовують ці доходи на придбання споживчих товарів та послуг для задоволення особистих потреб;

- підприємства (фірми) – пред’являють попит на ресурси, виробляють з них товари і послуги, пропонують їх на ринку та інвестують частину отриманих доходів;

- держава - виступає як підприємець (а тому пред’являє попит на економічні ресурси і пропонує вироблені за їх допомогою товари і послуги на ринку), пред’являє попит на товари і послуги для задоволення суспільних потреб, пропонує гроші та пред’являє попит на гроші, а також здійснює регулювання ринкової економіки.

До умов, необхідних для виникнення та нормального функціонування ринку, необхідно віднести:

1) наявність у суспільстві плюралізму (множинності) форм власності, рівність усіх форм власності перед законом та однакова їх захищеність;

2) свобода вибору, яка включає: свободу власника ресурсів розпоряджатися ними, свободу власника грошей (споживача) – вільно купувати товари і послуги, свободу підприємництва – право господарюючого суб’єкта обирати будь-яку форму діяльності, не заборонену законом;

3) активна конкуренція, яка передбачає наявність на ринку достатньої кількості продавців і покупців, жоден з яких не в змозі суттєво впливати на ринкову ціну чи обсяг товарів; конкуренція передбачає постійний і жорсткий контроль з боку держави за процесом конкуренції та монополізації виробництва та обігу, неухильне дотримання конкуренційного законодавства;

4) здійснення державою регулювання тих сфер діяльності, де ринок (підприємці) не може або не хоче ефективно забезпечувати споживачів необхідними товарами чи послугами - грошова, кредитна, структурна, соціальна політика, оподаткування, охорона навколишнього середовища;

5) наявність розвинутої структури та інфраструктури ринку;

6) соціальні умови, насамперед – готовність населення і підприємців до запровадження ринкових механізмів.

Структура ринку – це сукупність взаємопов’язаних елементів ринку, які зображені на схемі (рис.1).

Рис. 1. Елементи структури ринку

Ринкова інфраструктура – це комплекс інститутів, служб, підприємств, організацій, які забезпечують нормальний режим безперебійного функціонування ринку.

Ринок як суспільно-економічний інститут виконує низку функцій, до найважливіших з яких відносяться:

1) регулююча – ринок регулює процеси виробництва, обміну, розподілу та споживання, визначаючи пропорції і напрями розподілу економічних ресурсів за рахунок розширення або звуження попиту чи пропозиції;

2) стимулююча – ринок спонукає виробників товарів і послуг до зниження витрат, підвищення якості товарів, створює дієвий механізм мотивації праці, стимулює підвищення ефективності економіки та впровадження досягнень НТП;

3) розподільча – через ціни диференціюються доходи виробників і споживачів, спричиняючи соціальне розшарування суспільства;

4) сануюча – через конкуренцію ринок очищує економічне середовище від неефективних виробництв, неконкурентоспроможних товарів і послуг і підтримує найефективніші;

5) алокаційна – ринок забезпечує виробництво оптимальної комбінації товарів і послуг з мінімальними затратами ресурсів, тобто з оптимальною комбінацією ресурсів;

6) інформативна – через ціни ринок інформує виробника, торговця і споживача про те, що вигідно виробляти і купувати;

7) інтеграційна - ринок об’єднує суб’єктів економічної системи в одне ціле, сприяючи формуванню єдиного економічного простору в межах світової економіки.

Рис. 2. Елементи інфраструктури ринку

8. 2. Попит і пропозиція. Ринкова рівновага.

Нашим завданням в даному параграфі є з’ясування механізму взаємодії ринкових суб’єктів, важелів використання ринкової системи, законів ринкової економіки. Перш за все, необхідно з’ясувати сутність таких елементів ринкового механізму, як попит і пропозиція.

Попит – це платоспроможна потреба; тобто це той обсяг продукції, який споживачі хочуть і можуть придбати за існуючого рівня цін. Закон попиту визначає обернену залежність між ціною товару та обсягом попиту на нього, тобто: чим вища ціна, тим менший попит. Графічно крива попиту має вигляд (рис.3).

Як бачимо, крива попиту характеризує залежність обсягу попиту тільки від ціни товару. До нецінових факторів попиту, які зміщують криву попиту вправо чи вліво, належать:

- кількість покупців (при збільшенні кількості покупців сукупний попит на ринку зростає);

- доходи споживачів (чим більші доходи, тим більший попит на товари і послуги);

- очікування споживачів (якщо споживачі очікують зростання цін у майбутньому, це збільшує їхній поточний попит);

- ціни на супутні товари (якщо зростає ціна на товар-замінник, то попит на нього знижується, а на супутній товар – зростає, наприклад, масло та маргарин; якщо зростає ціна на товар-комплемент, то зменшується попит на обидва товари, наприклад, фотоапарат і плівка до нього);

- сезонність (наприклад, влітку зростає попит на морозиво, надувні іграшки, купальники, холодильники і т.д., а взимку зростає попит на обігрівачі, м’ясо, хутро);

- зміни споживацьких смаків (особливо під впливом реклами).

Рис. 3. Криві попиту та пропозиції

Пропозиція - це обсяг товарів, який виробники хочуть і можуть поставити на ринок за певною ціною. Закон пропозиції проголошує пряму залежність між обсягом товарів (послуг) та цінами на них, тобто: чим більша ціна, тим більша пропозиція товару. Графічне зображення кривої пропозиції наведено вище.

Як бачимо, крива показує пряму залежність між ціною та обсягом виробництва товарів. Водночас існують нецінові чинники, які спричиняють зсув кривої вправо чи вліво. До них відносять:

- технологічний прогрес (спричиняє розширення пропозиції, зсув кривої праворуч);

- зміна цін на ресурси (зростання цін на окремі ресурси означає зростання витрат на виробництво товару та скорочення пропозиції);

- зміни в оподаткуванні (збільшення податкового пресу примушує виробників скорочувати виробництво, принаймні в короткостроковому періоді);

- очікування підприємців (оптимістичні – зрушують криву праворуч, песимістичні - ліворуч);

- зміна цін на споріднені товари.

Водночас попит (пропозиція) різних товарів неоднаково реагують на зміну ціни цього товару. Ступінь цієї реакції визначають за допомогою коефіцієнта еластичності. Еластичність попиту за ціною показує, на скільки відсотків зменшиться обсяг попиту, якщо ціна зросте на 1%. Коефіцієнт еластичності розраховують як відношення відсоткової зміни попиту до відсоткової зміни ціни:

       E_Dp=(DQ_D/Q_D)/( DP/P)

Якщо коефіцієнт еластичності більший 1, то попит вважається еластичним. До таких товарів належать більшість пропонованих на ринку товарів і особливо послуги.

Якщо коефіцієнт еластичності менший 1, то попит вважається нееластичним. До таких товарів належать товари першої необхідності (сіль, хліб, картопля, електрична енергія) та товари розкоші (діаманти, твори мистецтва).

Якщо коефіцієнт еластичності дорівнює 1, це означає, що зростання ціни на 1% спричиняє зменшення попиту на 1%, попит називається одинично еластичним.

Такі самі коефіцієнти розраховуються і для пропозиції.

Точка перетину кривих попиту та пропозиції називається точкою рівноваги, їй відповідають рівноважна ціна – така ціна, за якої продавці готові купити стільки товарів, скільки продавці готові поставити на ринок, і рівноважний обсяг продукції.

Рис. 4. Точка ринкової рівноваги

А.Маршаллом були розроблені три види рівноваги:

1) миттєва рівновага – якщо внаслідок нецінових факторів попит суттєво зрушується вправо чи вліво, то пропозиція не встигає відреагувати на це, обсяг пропозиції залишається фіксованим, а ціна зростає;

2) короткострокова рівновага - у відповідь на зростання попиту збільшується обсяг виробництва за рахунок збільшення кількості робочих змін, збільшення чисельності робочої сили, при цьому виробничі площі та кількість використовуваного обладнання не змінюються;

3) довгострокова рівновага - у відповідь на зростання попиту внаслідок нецінових факторів виробники збільшують обсяг виробництва за рахунок закупівлі нового обладнання, модернізації старого обладнання, введення нових виробничих площ, виникнення нових підприємств і т.д.