Розділ 6. Витрати. Прибуток

Виробничі витрати, прибуток, його норма та маса.

Виражені у грошовій формі витрати ресурсів на здійснення підприємницької діяльності називаються витратами виробництва.

Процес виробництва завжди пов’язаний з використанням особистісних і речових факторів виробництва. Частина продукту, яка відтворює речові фактори виробництва, втілює уречевлену працю – засоби та предмети раці. Вони існують ще до початку процесу виробництв, а в його процесі по-різному переносять свою вартість конкретною працею на новостворений продукт у вигляді матеріальних витрат. Особистісний фактор під час свого функціонування, тобто жива праця, створює вартість, в тому числі додаткову, яка перевищує матеріальні витрати і втілюється у певних кількостях створеного продукту.

З позицій окремого підприємства витрати виробництва – це те, у що обходиться безпосередньо йому виготовлення товарів. Вони складаються з постійного і змінного капіталу: c+v

Але витрати підприємця і витрати суспільства на виробництво одного й того ж товару – це різні речі. Для суспільства вартість товару вимірюється витратами суспільної праці, тобто уречевленої (старої вартості) та живої (знову створеної вартості): c+(v+m).

Якщо позначити затрати підприємця через К=c+v, то у формулі вартості W=К+m джерело зростання вартості (джерело утворення додаткової вартості) завуальоване, здається, ніби додаткова вартість є результатом усього витраченого капіталу. Тут додаткова вартість набуває перетворюваної форми прибутку: W=К+р. Таким чином, прибуток – це додаткова вартість, зображена як результат усього авансованого капіталу.

Привласнення прибутку за капіталізму є основною метою і головним мотивом виробництва, а тому – найважливішим критерієм ефективності капіталістичного виробництва, підприємницької діяльності.

Кожен підприємець прагне одержати якомога більший прибуток. Але при цьому його цікавить не тільки його абсолютний розмір, а віддача кожної одиниці здійснених витрат. Для її визначення використовують норму прибутку, яка обчислюється як виражене у відсотках відношення маси прибутку до суми авансованих у виробництво коштів: p′=(p/K)*100%,  де р – маса прибутку, К - авансований капітал. У розвинутих країнах норма прибутку великих компаній за сприятливої кон’юнктури становить приблизно 12%. На норму прибутку впливають швидкість обороту капіталу (прямо пропорційно), норма додаткової вартості (прямо пропорційно), органічна будова капіталу (обернено пропорційно).

Тому норма прибутку також є показником доцільності капіталовкладень.

Прибуток утворюється в результаті міжгалузевої конкуренції з урахуванням процесу коливання попиту і пропозиції, переливання капіталу в ті галузі, виробництво товарів в яких не задовольняє потреби споживачів, з відповідним коливанням цін (їх зростання при незадоволеному платоспроможному попиті і зниження при перевищенні пропозиції над попитом). За рівноваги попиту і пропозиції формується ціна рівноваги.