Загальна формула капіталу та її суперечності.

Рух капіталу, зазначав К.Маркс, завжди починається з грошей. Однак гроші самі по собі не є капіталом, а стають ним лише у тому разі, коли використовуються з метою отримання прибутку. Інакше кажучи, гроші мають самозростати, тобто приносити додаткову вартість.

Процес суспільного виробництва включає 4 фази: процес безпосереднього виробництва, процес розподілу, обміну, споживання (В-Р-О-С). Головною з них є фаза безпосереднього виробництва.

В простому товарному виробництві виробник метою продажу товарів має придбання інших товарів для власного споживання, тобто: Т-Г-Т′, гроші тут виступають лише як посередник при обміні споживчих вартостей. Але з розвитком товарного виробництва всі продукти праці стають товарами, а метою виробника є отримання прибутку, або додаткової вартості. Формула приймає вигляд: Г-Т-Г′; Г′=Г+Dг,де Dг – додаткова вартість: це надлишок вартості над початковим капіталом; називається загальною формулою капіталу, загальною вона є тому, що рух будь-якого капіталу – торгового, промислового, земельного – можна описати за допомогою цієї формули. Загальна формула капіталу породжує суперечності:

1) На перший погляд, здається, що порушується вимога закону вартості про еквівалентний обмін товарів. Але це не так. Навіть якщо окремий продавець встановлює ціну вищу за вартість, він може отримати приріст вартості. Але покупець на таку ж суму отримує збиток. Тому відхилення цін від вартості взаємно компенсується, суспільство в цілому отримати приріст вартості у сфері обігу не може.

2) Приріст вартості не може з’явитися зі сфери обігу, оскільки обіг є обміном еквівалентів, але також приріст вартості не може відбутися без сфери обігу, оскільки саме там підприємець отримує приріст вартості у вигляді грошей (додаткової вартості). Тому приріст вартості з’являється не зі сфери обігу, а за допомогою сфери обігу.

Висновок: повинен з’явитися такий товар, саме споживання якого одночасно повинно стати процесом зростання вартості. За капіталізму таким товаром стає робоча сила.

Робоча сила як товар, її властивості.

Робоча сила – це здатність людини до праці, або сукупність фізичних, духовних, інтелектуальних, організаторських здібностей, які використовуються у процесі виробництва матеріальних благ та послуг.

Робоча сила стає товаром за умови юридичної свободи та свободи від засобів виробництва, що примушує її найматися до капіталіста і отримувати заробітну плату за застосування своєї здатності до праці.

Робоча сила як товар має споживчу вартість і вартість. Водночас вона є специфічним товаром і відрізняється від більшості інших, його своєрідність зумовлена унікальністю самої людини. З погляду споживчої вартості специфіка робочої сили полягає в тому, що в процесі споживання цього товару вона не зникає, а створює нову вартість, причому більшу від вартості самого товару робоча сила. Саме споживча вартість робочої сили є джерелом додаткової вартості.

Специфіка вартості товару робоча сила полягає в тому, що її величину визначають не лише суспільно-необхідні затрати на її відтворення, а й необхідність відтворення сім’ї робітника та витрати на його освіту.

Фактори, що впливають на зниження вартості робочої сили:

1. Знижує вартість робочої сили зростання суспільної продуктивності праці, насамперед у галузях, де виробляються предмети особистого споживання, оскільки при цьому стає меншою вартість життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили найманого працівника та членів його сім’ї.

2. Застосування жіночої та дитячої праці, праці мігрантів (особливо з менш розвинутих країн до більш розвинутих).

3. Зниження якості праці.

Фактори, що викликають зростання вартості робочої сили:

1. Зростають потреби людини з розвитком суспільства, таким чином розширюється коло предметів споживання, необхідних для відтворення робочої сили.

2. З розвитком капіталізму зростає інтенсивність праці, що потребує більше предметів споживання для відтворення робочої сили.

3. Ускладнення робочої сили, тобто зростання її загальноосвітнього і кваліфікаційного рівнів, що викликає підвищення якості праці.

4. Погіршення стану навколишнього середовища, подорожчання послуг у сфері охорони здоров’я.

Інтегральна тенденція полягає в тому, що вартість робочої сили зростає.

З поняттям робочої сили тісно пов’язане поняття експлуатації – безоплатне привласнення власниками засобів виробництва додаткового продукту, виготовленого безпосереднім працівником шляхом економічного та позаекономічного примусу[6].