Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності за злочини в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів

Вітчизняне законодавство у сфері протидії незаконному обігу наркотичних засобів традиційно дотримується підходу “загальної заборони”. Кримінальним кодексом України 2001 року криміналізовано практично всі дії, пов’язані з незаконним обігом наркотичних засобів, і встановлено досить сурові покарання за їх вчинення. Разом з тим, КК України передбачає й можливість звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які вчинили злочини у сфері обігу наркотичних засобів, в разі їх подальшої позитивної посткримінальної поведінки. Така можливість передбачена, зокрема, ч. 4    ст. 307, ч. 4 ст. 309, ч. 4 ст. 311 та ч. 5 ст. 321 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 307 „особа, яка добровільно здала наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги і вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочинів, пов'язаних з їх незаконним обігом, звільняється від кримінальної відповідальності за незаконне їх виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання (ч. 1 цієї статті, ч. 1 ст. 309 цього Кодексу”.

Згідно ч. 4 ст. 309 КК України „особа, яка добровільно звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування від наркоманії, звільняється від кримінальної відповідальності за дії, передбачені ч. 1 цієї статті”.

Відповідно до ч. 4 ст. 311 КК України „особа, яка добровільно здала прекурсори, що призначалися для виробництва або виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин, і вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочинів, пов'язаних із незаконним обігом прекурсорів, наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, звільняється від кримінальної відповідальності за незаконні їх виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання (ч. 1 цієї статті)”.

Згідно ч. 5 ст. 321 КК України «особа, яка добровільно здала отруйні чи сильнодіючі речовини, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, або отруйні чи сильнодіючі лікарські засоби та вказала джерело їх придбання або сприяла розкриттю злочинів, пов'язаних з їх незаконним обігом, звільняється від кримінальної відповідальності за незаконне виробництво, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання отруйних чи сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів, а також за вчинення таких дій без спеціального на те дозволу (ч. 1 цієї статті) щодо обладнання, призначеного для виробництва чи виготовлення отруйних чи сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів».

Із змісту даних норм вбачається, що передумови їх застосування є різними, однак підстави застосування ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 311, а також ч. 5   ст. 321 співпадають, відмінність тільки у предметі. Тому доцільно розглянути їх у взаємозв’язку.

Так, передумовою звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 307 КК України є вчинення певних дій, які передбачені у ч. 1 даної статті, а саме: незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.

Передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 309 КК України є вчинення особою хоча б одного із злочинних діянь, передбачених ч. 1 ст. 309, а саме: незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересипання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту.Перелік зазначених дій є вичерпним. У разі, якщо особа вчинила такі дії при наявності обтяжуючих чи особливо обтяжуючих обставин, передбачених ч. 2 або ч. 3 ст. 309 КК, передумова такого звільнення відсутня.

Передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 311 є вчинення нею хоча б однієї злочинної дії, передбаченої ч. 1 ст. 311, а саме: незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання прекурсорів з метою їх використання для виробництва або виготовлення наркотичних засобів чи психотропних речовин.

Передумовою застосування ч. 5 ст. 321 КК України є вчинення таких дій: незаконне виробництво, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту, збут отруйних або сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів, а також здійснення таких дій щодо обладнання, призначеного для виробництва чи виготовлення отруйних або сильнодіючих речовин, або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів, вчинені без спеціального на те дозволу.

Зазначені передумови всіх заохочувальних норм, які передбачені у розділі ХІІІ Особливої частини КК співпадають за деякими об’єктивними ознаками. Тобто застосування вказаних видів звільнення від кримінальної відповідальності можливо при вчиненні таких дій: незаконне виробництво, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання, а в деяких випадках також збут ( ч. 4. ст. 307 і ч. 5 ст. 321 КК).

Основна відмінність зазначених передумов у предметі злочину відносно, яких вчинюються вказані злочинні діяння. Так, в ст. 307 та 309 КК України предметом виступають: наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги. Для звільнення за 4 ст. 311 КК необхідно встановити, що вказані дії були вчиненні відносно прекурсорів. Із змісту ст. 321 КК предметом злочину може виступати отруйні чи сильнодіючі речовини, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, або отруйні чи сильнодіючі лікарські засоби.

Поряд з передумовами необхідно виділяти підстави звільнення від кримінальної відповідальності за злочини в сфері обігу наркотичних засобів психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Підставами звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 311 та ч. 5 ст. 321 КК України є:

- добровільна здача наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів (ч. 4 ст. 307 КК), прекурсорів (ч. 4 ст. 311 КК), отруйних чи сильнодіючих речовин, що не є наркотичними або психотропними чи їх аналогами, або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів;

- вказання на джерело придбання зазначених предметів;

- сприяння розкриттю пов’язаних з ними злочинів[91].

Необхідно зазначити, що перший елемент такої поведінки є обов'язковим у будь-якому разі, тобто – добровільна здача предметів. Два других елемента посткримінальної поведінки є альтернативним: особа повинна або вказати джерело придбання предметів або сприяти розкриттю злочинів, пов'язаних із незаконним обігом прекурсорів, наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів тощо[92].

Добровільною здачею наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів слід вважати вчинену за власною волею особи, якій вони фактично належать, нею особисто або з використанням третіх осіб передачу їх у повному обсязі будь-яким способом під контроль публічної влади при усвідомленні такою особою можливості подальшого незаконного володіння такими речовинами[93].

Добровільність виключається, якщо особа здає предмети, коли про злочинні дії стало відомо представникам відповідних правоохоронних органів і передаються вони саме з метою запобігти неминучому викриттю злочину, наприклад, при обшуку в квартирі, гаражі та інших місцях. Проте добровільність може мати місце за умови, коли правоохоронним органам хоча і стало відомо про незаконне зберігання прекурсорів, наркотичних речовин, однак вони самі не можуть вилучити їх з місця схованки, а особа з власної волі видає такі засоби чи речовини.

Вказання особою джерела придбання предметів – це правдиве повідомлення даною особою правоохоронним органам про всі обставини їх придбання. Це може виражатись у повідомленні достовірної інформації про особу, яка реалізовує ці засоби ( речовини), або де само були придбані вони. Обсяг інформації має бути достатнім для встановлення джерела збуту вказаних предметів.

Сприяння розкриттю злочинів, пов'язаних із незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин прекурсорів тощо, – це добровільне надання органу кримінального переслідування відомостей, які можуть бути використані к докази у справах про злочини, що передбачені статтями 305 – 321 КК України.

Беручи до уваги висновок Конституційного Суду України від 27 жовтня 1999 р. у справі про депутатську недоторканність, особа може бути звільнення від кримінальної відповідальності незалежно від того, коли вона вчинила дії , які дають для підстави для звільнення, але до моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду.

Так, можна навести наступний приклад із судової практиці. Овруцьким районним судом Житомирської області ОСОБА_1 була звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 307 КК України. Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1, в кінці серпня 2008 року в каналі, який знаходиться біля АДРЕСА_1, незаконно придбав без мети збуту - знайшов сухі коробочки маку з ломаними стеблами світло-коричневого кольору, що мають анатомо-морфологічні ознаки рослини мак снотворний, містять наркотичні алкалоїди опію - морфін, кодеїн і є особливо небезпечним наркотичним засобом - маковою соломою, маса якого в перерахунку на суху речовину становить 464,45 г. В подальшому ОСОБА_1 вищевказаний наркотичний засіб переніс до господарського приміщення за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, де незаконно зберігав до 14 лютого 2009 року, а потім він добровільно здав наркотичні засоби, вказав джерело їх придбання. Суд встановивши всі підстави та передумови звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ч. 4 ст. 307 КК України.[94]

Підставою звільнення особи від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 1 ст. 309, є її посткримінальна поведінка, яка складається із двох елементів, а саме:

- добровільного звернення цієї особи до лікувального закладу;

- початком її лікування від наркоманії.

Особою, хворою на наркоманію, визнається така особа, якій у встановленому порядку медичним закладом встановлено діагноз «наркоманія». Під наркоманія розуміють психічний розлад, зумовлений залежністю від наркотичного засобу або психотропної речовини внаслідок зловживання цим засобом або цією речовиною[95].

Обов’язковою умовою є саме добровільне зверненням по медичну допомогу – це вчинене особою на власний розсуд особисто чи через третіх осіб звернення будь-яким способом до лікувального закладу чи окремого лікаря з проханням провести лікування її від наркоманії при усвідомленні такою особою можливості подальшого не лікування цієї хвороби.

Вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності з цієї підстави, необхідно з'ясувати, чи дійсно особа страждала на наркоманію і потребувала лікування від неї, чи дійсно вона звернулася до лікувального закладу і розпочала лікування добровільно, а не вимушено, і чи дійсно ставить за мету вилікуватися від наркоманії, а не ухилитись в такий спосіб від кримінальної відповідальності за вчинений злочин[96].

Другою підставою є початок лікування від наркоманії. Так, початком лікування від наркоманії, за загальним правилом, слід вважати початок здійснення невідкладних лікувальних заходів для усунення залежності особи від наркотичних речовин. У тих же випадках, коли вжиття таких заходів не є необхідним, початком лікування від наркоманії слід вважати момент поставлення особи під нагляд наркотичного закладу чи початок здійснення амбулаторних лікувальних процедур.

Якщо особа добровільно звернулася до лікувального закладу з проханням про лікування від наркоманії, але з будь-яких причин (наприклад, через відсутність вільних ліжко-місць у лікарні або відсутність ліків чи належних спеціалістів тощо) все ж таки не розпочала таке лікування, то підстава для звільнення її від кримінальної відповідальності, передбаченої   ч. 3 ст. 309 КК, відсутня. Про це свідчить і судова практика.

Так, Ф. страждав на опійну наркоманію. В суді було встановлено, що він до порушення кримінальної справи протягом літа неодноразово добровільно звертався до лікарів з проханням про надання йому наркологічної допомоги. У зв'язку з обмеженими можливостями Київської міськнаркослужби, браком ліжко-місць Ф. був поставлений на чергу. Після цього він систематично звертавшись до працівників Київського об'єднання «Соціотерапія» за інформацією про його просування по черзі, шукав можливостей госпіталізації. Самостійно він не був спроможним позбутися захворювання і у зв'язку з небезпекою розвитку абстинентних проявів не міг утриматися від вживання наркотиків. В силу обставин Ф. був змушений шукати та купувати наркотики і підтримувати себе ними. Ф. було засуджено за ч. 2 ст. 309 (за ознакою вчинення злочину повторно), звільнено від відбування покарання з випробуванням і направлено на стаціонарне лікування від наркоманії[97].

На підставі викладеного приходимо до висновку, що спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності за злочини в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів передбачені у ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309, ч. 4 ст. 311, а також у ч. 5 ст. 321 КК України, відносяться до імперативних та безумовних.