Розділ 2. Поняття та ознаки спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності

Реформування сучасної доктрини кримінального права зумовлює активний розвиток інституту звільнення від кримінальної відповідальності. Чільне місце в структурі цього інституту посідають норми, що стосуються спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності, які за твердженням О.Ф. Ковітіді утворюють окремий субінститут звільнення від кримінальної відповідальності[26]. В контексті зазначеного актуальним стає питання юридичної природи зазначеного субінституту.

Вражаючою є динаміка розвитку заохочувальних приписів вітчизняного кримінального законодавства у сторіччі, що минуло. Якщо Кримінальні кодекси УРСР 1922 р. і 1927 р. мали лише по 1 заохочувальному припису, що передбачали звільнення від кримінальної відповідальності хабародавця (ч. 4 ст. 114 КК 1922 р. і примітка ст. 106 КК 1927 р.), Кримінальний кодекс УРСР 1960 р. містив 6 заохочувальних приписів, що передбачали звільнення від кримінальної відповідальності у ч. 2 ст. 56, ч.2 ст.57, ч. 3 ст. 170, ч.2 ст. 222, ст. 229-10, то чинне кримінальне законодавство України передбачило вже 17 заохочувальних приписів. Значне розширення спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності є характерною рисою Особливої частини КК. «Безумовно, що розвиток інституту заохочення в Особливій частині, – ґрунтовно підкреслює       В.В. Сташис, – відповідає ідеї гуманізації законодавства України про кримінальну відповідальність та має перспективу щодо його поширення»[27].

Поняття та ознаки спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності в юридичній літературі розглядали Ю.В. Баулін,              В.А. Єлеонський, О.О. Житний, О.Ф. Ковітіді, П.С. Матишевський,           О.В. Наден, П.Л. Фріс, М.А. Шулепов та ін.

Слово «спеціальний» – латинського походження, що означає особливий, призначений для будь-якої певної мети[28]. «Особливий» значить «окремий, незалежний від інших»[29]. Саме особливі умови звільнення від кримінальної відповідальності і передбачені у Особливій часті Кримінального кодексу.

Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності Особливої частини КК висловлюють специфічний метод правового регулювання кримінальних правовідносин – метод заохочення. Як зазначалося, вони регулюють кримінальні правовідносини, які породжуються не фактом вчинення злочину, а позитивними діями посткримінальної поведінки винної особи. Отже, спочатку необхідно довести, що особа вчинила злочин, і кримінальна відповідальність щодо цієї особи виникла, а потім лише вирішувати питання про її звільнення.

Т. Лесніевски-Костарева вважає, що спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності є найважливішим засобом кримінально-правового регулювання[30].

Для встановлення сутності спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності необхідно дослідити їх юридичну природу. У юридичній літературі не має єдності думок відносно даної проблеми. Раніше деякі фахівці зв’язували їх зі «спеціальними випадками добровільної відмови»[31]. Інші юристи вважали, що правова природа випадків спеціального звільнення єдина і віддзеркалює «не що інше, як дійове каяття»[32]. Інші дослідники заперечували як першу, так і другу точки зору і вказували, що вони є «єдиним інститутом звільнення, що спеціально вказаний у законі»[33].

Сучасні юристи поділилися у розумінні юридичної природи спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності. Так,        В.С. Єгоров – «спеціальними випадками дієвого каяття»[34]. І.Е. Звечаровський розглядає їх як позитивну посткримінальну поведінку особи, що усуває кримінальне обтяження[35]. Е.С. Тенчов – «спеціальними видами звільнення від кримінальної відповідальності»[36]. Л.В. Головко –«спеціальними підставами звільнення від кримінальної відповідальності»[37]. Ми вважаємо, що необхідно говорити саме про спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності. Оскільки вони мають спільні риси з загальними видами звільнення від кримінальної відповідальності (правові наслідки), однак вони стосуються конкретних складів злочинів.

Для застосування спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності необхідно обов’язково встановити передумови та підстави.

Передумовою спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності є вчинення особою певного злочину. Законодавець вдається до трьох технічних прийомів визначення передумов спеціальних видів звільнення. Прямо вказує на ті злочини, що є передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності, скажімо, за незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами, що передбачений ч. 3 ст.263 КК є вчинення одного зі злочинів, передбачених ч.1, ч. 2 ст. 263 КК (аналогічно – ч.4 ст. 212, ч. 4 ст. 212-1, ч. 2 ст. 255, ч.5 ст. 258, ч. 4 ст.289, ч. 4 ст. 309, ч. 4 ст. 401 КК), безпосередньо прописує зміст злочинних дій, що є передумовою звільнення від кримінальної відповідальності, наприклад у    ч. 2 ст. 111 КК передумовою звільнення вказано, якщо особа на виконання завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників ніяких дій не вчинила (аналогічно – ч. 3 ст. 175, ч. 3 ст. 369 КК) чи комбінує перший і другий варіанти, наприклад, за створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань або участь у їх діяльності, що передбачений ч. 6 ст. 260 КК та вчинення одного із злочинів, що передбачені ч. 1, ч. 2 ст. 260 КК (аналогічно – ч. 2 ст. 114, ч. 6 ст. 260, ч. 4 ст. 307, ч. 4  ст. 311)[38].

Підставою звільнення від кримінальної відповідальності є позитивна посткримінальна поведінка особи, що визначена у відповідних заохочувальних приписах. Вона є тим юридичним фактом, який змінює основне кримінально-правове відношення, що виникає між державою, у особі відповідних уповноважених органів, і особою, що вчинила злочин, який є передумовою звільнення від кримінальної відповідальності, на похідне, вторинне заохочувальне кримінально-правове відношення. Змістом останнього правовідношення є правомірна, соціально-схвальна поведінка у вигляді  «фрагментів» дійового каяття. Законодавець передбачив конкретний перелік соціально-корисних дій (бездіяльності), що утворюють юридичну підставу звільнення від кримінальної відповідальності. Наприклад, у ч. 3     ст. 175 КК зазначені такі підстави, як виплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам, у ч. 3 ст. 263 КК – добровільна здача органам влади зброї, бойових припасів, вибухових речовин або пристроїв, то у значній кількості заохочувальних приписів таких дій (бездіяльності)дві чи більше.

Необхідно розглянути співвідношення спеціальних та загальних видів звільнення від кримінальної відповідальності.

Так, оскільки спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності входять до інституту звільнення від кримінальної відповідальності, то вони мають спільні ознаки з цим інститутом. З огляду на зазначене, вони як і загальні види звільнення від кримінальної відповідальності за своїм змістом характеризується трьома моментами:

- здійснюються судом від імені держави;

- застосовуються до особи, яка вчинила злочин;

- полягають у незастосуванні чи відмові від офіційного осуду, кримінального покарання та судимості.

Окрім спільних рис, спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності мають особливі (відмінні від загальних) ознаки, які дають підстави називати зазначені види звільнення спеціальними.

Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності передбачені для вичерпного переліку злочинів (ст.ст. 111, 114, 175, 212, 212-1, 255, 258-3, 258-5, 260, 263, 289, 307, 309, 311, 321, 369, 401 КК України). У свою чергу, серед загальних видів звільнення немає жодного, який стосувався б конкретного злочину (конкретної статті, передбаченої Особливою частиною КК України), вони стосуються лише злочинів визначеного ступеня тяжкості – переважно це злочини невеликої або середньої тяжкості. З цього приводу О.Ф. Ковітіді зазначає, що спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності мають відношення лише до конкретних складів злочинів, можуть застосовуватися лише щодо осіб, які вчинили злочини, що точно вказані у відповідних нормах Особливої частини КК[39]. М.А. Шулепов правий у тому, що спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності можуть застосовуватися тільки при вчиненні діянь, що містять ознаки конкретних злочинів[40]. Слушно висловлюється й В.А. Єлеонський, який говорить про те, що специфічною ознакою заохочувальних норм Особливої частини КК є їх відношення лише до того злочину, про який йде мова в статті, що супроводжується не тільки кримінально-правовою санкцією, але й кримінально-правовим заохоченням[41]. О.О. Житний вважає, що спеціальні види звільнення може бути застосовано тільки в разі вчинення окремих злочинів, які точно й вичерпно названо у відповідних нормах Особливої частини КК України[42]. О.В. Наден вказує, що такі види звільнення стосуються конкретних складів злочинів[43].

Більшість спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності стосуються тяжких та особливо тяжких злочинів (ст.ст. 111, 114, 255, 258-3, 260, 263, 289, 307 КК України), тоді як більшість загальних – злочинів невеликої та середньої тяжкості (ст.ст. 45, 46, 47, 48 КК України).

Спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності містяться лише в нормах Особливої частини КК, а загальні – в нормах Загальної. Слушно з цього приводу зауважує О.Ф. Ковітіді, що поняття «спеціальні» види звільнення указує тут не на особливості кінцевого результату застосування норми про таке звільнення (він є однаковим у будь-якому випадку звільнення від кримінальної відповідальності – особа, яка вчинила злочин, позбавляється низки його негативних правових наслідків), а лише на відособлення деяких норм поза Загальною частиною КК[44].            М.А. Шулепов також підкреслює, що спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності врегульовані нормами Особливої частини КК України[45]. Аналогічних позицій дотримуються П.Л. Фріс та                         П.С. Матишевський[46].

Умови спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності завжди пов’язані з позитивною пістзлочинною поведінкою особи (добровільна здача заборонених законом предметів, добровільне повідомленні про злочин, активне сприяння його розкриттю), тоді як умови загальних видів звільнення можуть залежати від обставин об’єктивного характеру (закінчення строків давності, зміна обстановки).

Юридичні підстави спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності передбачені окремими частинами статей (наприклад ч. 2 ст. 255 КК України), в свою чергу юридичні підстави загальних видів звільнення передбачені окремими статтями (наприклад ст. 45 КК України).  

Таким чином, спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності мають такі особливості: передбачені для вичерпного переліку злочинів; містяться лише в нормах Особливої частини КК; умови їх застосування пов’язані з позитивною післязлочинною поведінкою особи; юридичні підстави спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності передбачені окремими частинами статей та в більшості випадків стосуються тяжких та особливо тяжких злочинів.

На відмінну від російської доктрини кримінального права, вітчизняні науковці мало уваги приділяють класифікації спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності. Вважаємо, що для зручності аналізу спеціальних видів звільнення від кримінальної відповідальності необхідно їх поділити в залежності від розділу, в якому вини передбачені, а саме:

1) звільнення від кримінальної відповідальності за злочини у сфері національної безпеки (ч. 2 ст. 112 – державна зрада, ч. 2 ст. 114 – (шпигунство));

2) звільнення від кримінальної відповідальності за злочини у сфері трудових прав і свободи людини (ч. 3 ст. 175 – невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших встановлених законом виплат);

3) звільнення від кримінальної відповідальності за злочини у сфері господарської діяльності (ч. 4 ст. 212 – ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів); ч. 4 ст. 212-1 – ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування);

4) звільнення від кримінальної відповідальності за злочини проти громадської безпеки (ч. 2 ст. 225 – створення злочинної організації; ч. 2 ст. 258-3 КК – створення терористичної групи чи терористичної організації; ч. 4 ст.258-5 КК – фінансування тероризму; ч. 6 ст. 260 КК – створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань; ч. 3 ст. 263 КК – незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами);

5) звільнення від кримінальної відповідальності за злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту (ч. 4 ст. 289 КК – незаконне заволодіння транспортним засобом);

6) звільнення від кримінальної відповідальності за злочини в сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів (ч. 4 ст. 307 КК – незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів; ч. 4 ст. 309 КК – незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту; ч. 4 ст. 311 КК – незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання прекурсорів; ч. 5 ст. 321 КК – незаконне виробництво, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту або збут отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів);

7) звільнення від кримінальної відповідальності за злочини у сфері службової діяльності (ч. 3 ст. 369 КК – давання хабара);

8) звільнення від кримінальної відповідальності за військові злочини (ч. 4 ст. 401 КК).  

У наступному розділи проаналізуємо передумови та підстави застосування кожного спеціального виду звільнення від кримінальної відповідальності.