Спеціальні підстави звільнення від кримінальної відповідальності за злочини проти громадської безпеки

Розділ ІХ „Злочини проти громадської безпеки” містить чотири заохочувальних норми, які передбачають спеціальні підстави звільнення від кримінальної відповідальності за такі злочини: створення злочинної організації (ч. 2 ст. 255 КК), створення терористичної групи чи терористичної організації (ч. 2 ст. 258-3 КК), фінансування терроризму (ст. 258-5 КК), створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань (ч. 6 ст. 260 КК), незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами ( ч. 3 ст.263 КК). Перші три норми передбачають передумови та підстави звільнення від кримінальної відповідальності за діяльність стійких злочинних об'єднань.

В Україні, як і в багатьох інших країнах, серед правових заходів протидії злочинності, у тому числі й створенню та діяльності стійких злочинних об'єднань, найголовніше міс­це відводиться кримінально-правовим заходам. У вітчизняному законодавстві знайшов місце принцип повної криміналізації практично будь-яких дій, що пов'язані зі створенням та діяльністю зазначених угруповань. Однак, законодавець передбачив випадки, коли за певних умов держава, в особі її компетентних органів і посадових осіб, відмовляється від реалізації свого виключного права подальшого провадження криміналь­ного переслідування осіб, що вчинили відповідні злочини, і звільняє їх від кримінальної відповідальності. Розглянемо детально всі види звільнення від кримінальної відповідальності за діяльність стійких злочинних об’єднань. 

Так, згідно ч. 2 ст. 255 КК України „звільняється від кримінальної відповідальності особа, крім організатора або керівника злочинної організації, за вчинення злочину, передбаченого частиною першою цієї статті, якщо вона добровільно заявила про створення злочинної організації або участь у ній та активно сприяла її розкриттю”[64].

Проблемні питання, застосування вказаної норми висвітлювались у наукових працях таких вчених: В.П. Альошин, Ю.В. Баулін, В.І. Борисова, О.В. Бура, Н.О. Гуторова, О. Єрмак, Г.П. Жаровська, О.О. Кваша,              В.О. Меркулова та інші.

Для застосування ч. 2 ст. 255 КК України необхідно встановити певні передумови та підстави.

Передумовою звільнення від кримінальної відповідальності за створення злочинної організації є вчинення дій, які передбачені у диспозиції ч. 1 ст. 255 КК України, а саме: 1) створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, а також 2) керівництво такою організацією або 3) участь в ній, або 4) участь у злочинах, вчинюваних такою організацією, а також 5) організацію, 6) керівництво чи 7) сприяння зустрічі (сходці) представників злочинних організацій або організованих груп для розроблення планів і умов спільного вчинення злочинів, матеріального забезпечення злочинної діяльності чи координації дій об'єднань злочинних організацій або організованих груп.

Однак, як вказує Ю.В. Баулін, не всі форми діяння, які зазначені в даній статті можуть виступати передмовою. До них він відносить тільки вчинення одного з двох альтернативних злочинних діянь, а саме: 1) створення злочинної організації з метою вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину та 2) участь в такій злочинній організації[65].

До підстав звільнення від кримінальної відповідальності за створення злочинної організації необхідно віднести:

- наявність добровільної заяви такої особи про створення злочинної організації або участь у ній;

- активне сприяння розкриттю злочинної організації;

- а також те, що ця особа не є організатором або керівником злочинної організації.

Добровільна заява передбачає повідомлення, вчинене за власною волею винної особи, з будь-яких мотивів, у будь-який спосіб, відповідним органам влади про сам процес створення або про існування такої організації та про участь у ній. При цьому не має значення, чи відомо про дану злочину організацію органам влади і чи знає про таку їх поінформованість винний. Повідомлення має бути достатньо повним, стосуватися не лише фактів створення організації, а й інших обставин, пов'язаних із організованою злочинною діяльністю, – про місцезнаходження, склад учасників, керівництво, методи діяльності, прийоми конспірації, зв'язки, свою роль в ній, вчинені злочини тощо.

Активне сприяння розкриттю злочинної організації полягає у наданні допомоги працівникам правоохоронних органів у проведенні слідчих, оперативно-розшукових, організаційних та криміналістичних дій по виявленню та фіксаціїдоказів про злочин, передбачений ч. 1 ст. 255 КК. Закон, як відомо, не встановив, а практика не виробила критеріїврозмежування звичайного та активного сприяння особи розкриттю злочину. Тому слід погодитися з тим, що добровільне надання будь-якої допомоги особою в розкритті злочину є активним сприянням розкриттю цього злочину[66].

Законодавець обмежив коло осіб, які при наявності вказаних передумов і підстав можуть бути звільненні від кримінальної відповідальності за створення злочинної організації. Згідно ч. 2 ст. 255 КК України керівник і організатор злочинної організації не можуть бути звільнені від відповідальності на підставі вказаної статті. Однак деякі автори не згодні з використанням терміну „керівник” і вказують на необхідність внесення змін в КК України. Наприклад, О.О. Кваша пропонує звернути увагу на використання терміна «керівник» у Особливій частині КК України, яке не передбачено, як вид співучасника злочину у ст. 27 Загальної частини КК України. Отже, він вважає, що потрібно усунути таку термінологічну невідповідність, закріпивши поняття «керівник злочину» у ч. 3 ст. 27 КК України[67].

Звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 255 КК України застосовується незалежно від того, чи припинена компетентними державними органами діяльність злочинної організації, про яку повідомила особа, або чи відвернуте зібрання представників злочинних організацій або організованих груп. Адже вирішення питань, які визначають правовий статус конкретної особи, не може ставитися у залежність від ефективності роботи державних органів, їх окремих працівників. Наявність умов, передбачених   ч. 2 ст. 255 КК України, не виключає звільнення від кримінальної відповідальності на підставі норм Загальної частини КК, зокрема у зв’язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності або на підставі закону про амністію. Норма ч. 2 ст. 255 не застосовується у випадку вчинення особою інших злочинів, пов’язаних з діяльністю злочинних організацій, зокрема бандитизму. Ця правова норма також не поширюється на окремі злочини, вчинені учасниками злочинних організацій, проти життя та здоров’я особи, проти власності тощо, тобто звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 255 КК України не означає автоматичного звільнення від відповідальності за посягання, передбачені іншими статтями Особливої частини КК України[68].

Законодавець у ч. 2 ст. 258-3 КК України передбачив спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності члена терористичної групи чи терористичної організації. Так, згідно з даною нормою «звільняється від кримінальної відповідальності за діяння, передбачене ч. 1 ст. 258-3 КК України особа, крім, організатора і керівника терористичної групи чи терористичної організації, яка добровільно повідомила правоохоронний орган про відповідну терористичну діяльність, сприяла її припиненню або розкриттю злочинів, вчинених у зв'язку із створенням або діяльністю такої групи чи організації, якщо в її діях немає складу іншого злочину»[69]. Даний вид звільнення має схожі риси з попереднім видом.

Передумовою застосування ч. 2 ст. 258-3 КК України є вчинення таких дій, як участь в терористичній групі чи терористичній організації або сприяння їх створенню або діяльності.

До підстав звільнення від кримінальної відповідальності необхідно віднести:

1) добровільне повідомлення особою правоохоронного органу про відповідну терористичну діяльність. Ця підстава має аналогічні ознаки з добровільністю, яке передбачено у ч. 2 ст. 255 КК Ураїни, що було розглянуте вище, тому нема необхідності зупинятись на ньому детально. Однак, необхідно зазначити, що повідомлення може бути викладено в будь-якій формі і повинно містити повні відомості про всі вчинені даною особою злочинні діяння (наприклад, її роль у створенні терористичної групи чи організації, в чому полягала участь зазначеної особи у цих злочинних об'єднаннях, яке саме сприяння вона здійснювала при створенні чи діяльності терористичної групи або організації тощо). Приховування відомостей про вчинені злочинні діяння виключає можливість звільнення даної особи від кримінальної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 258-3 КК України. Адресатом повідомлення можуть виступати правоохоронні органи. Однак, повідомлення про вчинені нею злочинних діяння, передбачених ч. 2 ст. 258-3 КК, не правоохоронному, а іншому державному органу чи органу місцевого самоврядування, це не виключає можливості звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 258-3, оскільки зазначені органи та їх службові особи зобов'язані передати зроблене повідомлення до відповідних правоохоронних органів.

2) сприяння з боку особи припиненню існування або діяльності терористичної групи чи терористичної організації або сприяння розкриттю злочинів, вчинених у зв'язку із створенням або діяльністю такої групи чи організації. Сприяння припиненню існування або діяльності терористичної групи чи терористичної організації – це надання даною особою відомостей відповідному правоохоронному органу, на підставі яких останній має реальну можливість нейтралізувати існуючу терористичну групу чи організацію, які в даний час не здійснюють і нечинної діяльності, або припинити їх злочинну діяльність на стадії готування до злочину чи замаху на вчинення злочину, або навіть припинити таку діяльність після вчинення злочину. Сприяння розкриттю злочинів, вчинених у зв'язку із створенням або діяльністю терористичної групи чи терористичної організації – це надання даною особою допомоги в отриманні доказів щодо тих злочинів, які були вчинені іншими особами у процесі створення або в період існування та діяльності терористичної групи чи терористичної організації.

3) відсутність в діях особи іншого злочину. У науковій літературі виникають певні дискусії відносно віділення законодавцем даної підстави для застосування ч. 2 ст. 258-3 КК України. Так, наприклад, особа не є організатором або керівником терористичної групи чи терористичної організації[70].

При наявності всіх вказаних підстав та передумов особа підлягає імперативному і безумовному звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 258-3 КК України.

Існує думка, що спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності за дії, що передбачені ч. 1 ст. 258-3 КК України суперечить загальним засадам кримінального права і дає можливість активним учасникам та організаторам терористичних актів безпідставно уникнути відповідальності. Крім того, зазначається, що умови звільнення від кримінальної відповідальності роблять можливими провокації такого злочину. Також відмічається неприпустимим у цьому випадку звільнення не на стадії незакінченого злочину (добровільна відмова від його вчинення), як це визначено ст. 17 КК України, а на стадії закінченого злочину, коли щире каяття може розглядатися судом тільки як обставина, що пом'якшує покарання[71]. Проте, це питання є дискусійним, оскільки законодавча практика деяких іноземних країн свідчить про те, що у світі простежується тенденція до розширення кола заохочувальних кримінально-правових норм, спрямованих на боротьбу з організованими формами злочинності, не оминуло це й Україну.

Наступний вид спеціального звільнення від кримінальної відповідальності передбачений у ч. 6 ст. 260 КК України. Так, „звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка знаходилась у складі вказаних у цій статті формувань, за діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вона добровільно вийшла з такого формування і повідомила про його існування органам державної влади або органам місцевого самоврядування”[72].

Передумовою звільнення особи від кримінальної відповідальності за   ч. 6 ст. 260 є вчинення нею злочинних дій, передбачених ч. 1 або ч. 2 ст. 260, а саме:

1) створення не передбачених законами України воєнізованих формувань або участь в їх діяльності або

2) створення не передбачених законом збройних формувань чи участь у їх діяльності.

Під воєнізованими слід розуміти формування, які мають організаційну структуру військового типу, а саме: єдиноначальність, підпорядкованість та дисципліну, і в яких проводиться військова або стройова чи фізична підготовка.

Під збройними формуваннями слід розуміти воєнізовані групи, які незаконно мають на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову чи іншу зброю[73].

Можна виокремити наступні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст.260 КК України, а саме:

- добровільний вихід особи зі складу вказаних угруповань. Добровільність виходу означає свідоме волевиявлення особи щодо припинення будь-яких зв'язків з діяльністю цих об'єднань без будь-якого примусу з боку інших осіб. Причому таке припинення повинно бути безповоротним. Мотиви, якими керувалася особа при виході зі складу, не повинні впливати на застосування цієї норми;

- добровільне повідомлення органів державної влади або органів місцевого самоврядування про існування зазначених формувань. Добровільність повідомлення полягає у діях зазначеної особи, спрямованих на інформування відповідних органів про існування та діяльність об'єднань. Слід зауважити, що це повідомлення повинно містити не лише заяву про існування того чи іншого об'єднання, а й іншу достовірну інформацію (структурну характеристику, мету діяльності, способи діяльності, шляхи фінансування, постачання їм зброї, боєприпасів, вибухових речовин чи військової техніки тощо). Органами державної влади є органи законодавчої, виконавчої та судової влади, а також відповідні державні органи на місцях. Органами місцевого самоврядування є відповідні ради з їх виконавчими органами, що представляють інтереси певної громади. Мотиви, які спонукали особу до такої заяви, не повинні враховуватися при застосуванні цієї заохочувальної норми[74].

Для застосування ч. 6 ст. 260 КК України закон вимагає наявності сукупності зазначених підстав в діях особи. Підстави, передбачені ч. 6 ст. 260 КК України відносяться до обов'язкових (імперативних) та безумовних.

Необхідно зауважити на тому, що дискусійним є питання відносно особи, яка підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у разі наявності підстав, передбачених зазначеною вище нормою. На думку окремих дослідників суб'єктами звільнення можуть являтися будь-які особи, тобто, як члени, так і керівники або організатори зазначених угруповань[75]. На думку інших, ними можуть являтися лише члени цих об'єднань, керівники, організатори або особи, які фінансували зазначені об'єднання або поставляли ним зброю, не можуть бути звільненні від відповідальності на підставі ч. 6  ст. 260 КК України[76].

На нашу думку, з огляду положень інших норм, що передбачають умови звільнення осіб від кримінальної відповідальності за діяння, що являють собою форми діяльності стійких злочинних об'єднань більш обґрунтованою є остання точка зору.

У розділі ІХ Особливої частини КК України також встановлюються спеціальні підстави звільнення від кримінальної відповідальності за незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами ( ч. 3 ст. 263 КК). 

Передумовою даного виду звільнення від кримінальної відповідальності є вчинення наступних дій:

- носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу;

- носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу.

Підстава звільнення особи від кримінальної відповідальності за злочин, передбачений ч. 1 або ч. 2 ст. 263, являє собою посткримінальну поведінку цієї особи, яка повинна виражатися в добровільній здачі органам влади зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв.

Здача зазначених предметів – це передача їх даною особою органам влади. Така передача може здійснюватися як особисто цією особою в приміщенні відповідних органів влади, так і іншим способом (наприклад, повідомлення органів влади про знаходження складу зброї і вказівка цього місця тощо)[77].

Включаючи в норму таку ознаку, як добровільність, законодавець тим самим підкреслює кримінально-правове значення свободи волі винного, який сам, самостійно вибирає відповідну лінію поведінки. Саме добровільність і є одним з ознак діяльного каяття.

Добровільність здачі предметів злочину означає, що винна особа з власної волі указує місце, в якому знаходяться ці предмети, або безпосередньо сам передає їх правоохоронним органам. Добровільність здачі зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв, передбачає усвідомлення особою фактичної можливості продовження володіння та розпорядження ними, незалежно від того, чи існувала в дійсності така можливість. Якщо особа, помилково вважала, що може і надалі незаконно володіти зброєю, але все ж таки здає її, то це також вважається добровільною здачею зброї. Але здача зброї не може визнаватися добровільною, якщо особа переконаласяв тому, що приховувати її стало неможливим.

Добровільність здачі зброї оцінюється стосовно конкретних обставин справи. При цьому слід мати на увазі, що закон не пов'язує видачу з мотивом поведінки особи, а також з обставинами, які передували їй чи вплинули на прийняте рішення.

Мотиви добровільної здачі, як вже зазначалося, значення не мають. Особа може діяти через страх відповідальності, за порадою родичів, друзів, знайомих, з інших спонукань. Самі предмети, які зберігалися у громадянина, могли бути придбані ним, знайдені, залишилися на «пам'ять» про війну і т.п.[78]

Таким чином, під добровільною здачею зброї слід розуміти повну, за своєю волею, з різних мотивів здачу зброї, коли особа усвідомлює фактичну можливість подальшого незаконного володіння нею[79].

Для звільнення від кримінальної відповідальності потрібно, щоб особа здала всі зазначені предмети. Здача лише частини цих предметів не становить передумови звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Необхідно зазначити, що у судовій практиці активно застосовується положення вказаної норми. Так, постановою Тульчинського районного суду   Вінницької області ОСОБУ_1 було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ч. 3 ст. 263 КК України. Із матеріалів справи вбачається, що вказана особа 24.01.2008 року о 10 год. 00 хв. в м. Тульчині, незаконно придбала, знайшовши на першому поверсі недобудованого будинку АДРЕСА_2 набоїв калібру 5, 6 мм., які згідно довідки балістичного дослідження №10 від 25.01.2008 року та висновку експерта № 5 від 28.01.2008 року являються бойовими припасами до нарізної вогнепальної зброї - малокаліберними спортивно-мисливськими патронами кільцевого запалення, заводського виготовлення, калібру 5, 6 мм. Призначеними для стрільби із цілого ряду спортивно-мисливської зброї, малокаліберних гвинтівок моделей ТОЗ-8, ТОЗ-8М, ТОЗ-11, ТОЗ-16, ТОЗ-17, ТОЗ-18 та інших калібру 5, 6 мм., і дані патрони придатні до стрільби та мають достатню вражаючу здатність. Однак 24.01.2008 року ОСОБА_1 дані набої в кількості 17 шт. добровільно видав працівникам міліції.[80] Суд приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 добровільно відмовився від скоєння злочину і придбані ним боєприпаси, добровільно видав працівникам міліції суд зобов’язаний був звільнити дану особу від кримінальної відповідальності.