Спеціальні підстави звільнення від кримінальної відповідальності за злочини у сфері національної безпеки

У розділі першому Особливої частини КК України передбачені злочини проти основ національної безпеки. Законодавець передбачив в даному розділі дві заохочувальні норми, в яких зазначені спеціальні підстави звільнення від кримінальної відповідальності, а саме ст. 111 (державна зрада) та ст. 114 ( шпигунство) КК України. При наявності всіх підстав, які зазначені у даних статях, суд зобов'язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за шпигунство або державну зраду.

Так, згідно ч. 2 ст. 111 КК України звільняється від кримінальної відповідальності громадянин України, якщо він на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників ніяких дій не вчинив і добровільно заявив органам державної влади про свій зв'язок з ними та про отримане завдання.

Передумовою звільнення громадянина від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 111 КК є вчинення ним такого злочину, як державна зрада, який передбачений у частині 1 цієї статті. Однак, ч. 2 ст. 111 передбачає звільнення не за всі форми державної зради, що передбачені у ч. 1 ст. 111, а лише за такі, що пов'язані з отриманням громадянином України злочинного завдання іноземної держави, іноземної орга­нізації або їх представників.

Із змісту диспозиції вбачається, що звільнення від кримінальної відповідальності можливо за наявності певних підстав:

1. Не вчинення громадянином України ніяких дій на виконання злочинного завдання;

2. Винний добровільно заявив органам влади України про свій зв'язок з іноземною державою, іноземною організацією або їх представниками та про отримане завдання.

Не вчинення громадянином України жодних дій на виконання злочинного завдання означає його повну бездіяльність після отримання такого злочинного завдання і надання згоди на його виконання. Якщо особа вже дала згоду, а потім вчинила будь-яке діяння на виконання цього завдання, наприклад, розробила план чи підшукала співучасників тощо, це свідчить про відсутність підстави для звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 111 КК[47].

Добровільність у ч. 2 ст. 111 КК означає, що особа не примушується до зазначеної заяви органами державної влади України, службовими особами, робить її не в результаті насильства чи примусу і не про людське око, і що вона має можливість і надалі певний (можливо, досить тривалий) час приховувати від них факт свого зв'язку з іноземною державою, іноземною організацією або їх представниками. Добровільною заява буде і тоді, коли особа зробила її під впливом своїх родичів чи близьких, у тому числі й тих, які є представниками компетентних органів влади України. Добровільність не матиме місця, якщо особа зізналась про зв'язок з іноземною державою, іноземною організацією або їх представниками після пред'явлення їй доказів такого зв'язку після початку проведення досудового розслідування у кримінальній справі[48].

Форма заяви може бути будь-яка (усна чи письмова), із використанням засобів зв'язку чи без такого використання тощо.

Зазначена заява повинна бути зроблена до вчинення будь-яких дій на виконання злочинного завдання іноземної держави, іноземної організації або їх представників.

Суб'єкт заяви – це громадянин України, який вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 111 КК; адресат, якому спрямована заява – відповідні компетентні органи державної влади, під якими, перш за все, слід розуміти органи Служби безпеки України, а також інші органи державної виконавчої та судової влади України за кордоном – дипломатичні представництва та консульські установи України в цій країні. У відповідних випадках зазначеними органами можуть виступати й органи місцевого самоврядування, службові особи яких зобов'язані передати „значену інформацію про зроблену заяву відповідним органам державної влади”.

У розділі першому Особливої частини КК України законодавець передбачив ще одну заохочувальну норму, а саме ч. 2 ст. 114 КК, яка встановлює підстави звільнення від кримінальної відповідальності за шпигунство. Так, „звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка припинила діяльність, передбачену частиною першою цієї статті, та добровільно повідомила органи державної влади про вчинене, якщо внаслідок цього і вжитих заходів було відвернено заподіяння шкоди інтересам України”.

Із змісту норми вбачається, що передумовою вказаного виду звільнення іноземця та особи без громадянства від кримінальної відповідальності за шпигунство є вчинення ними хоча б однієї із його форм, передбачених у ч. 1 ст. 114 КК, а саме: передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю, або збирання з метою передачі зазначених відомостей вказаним адресатам. При цьому мова йде саме про вчинення закінченого шпигунства, оскільки передача відомостей, що становлять державну таємницю, визнається закінченим злочином з моменту вручення (доведення до відома адресата хоча б частини таких відомостей, а збирання – з початку пошуку (накопичення) хоча б частини вказаних відомостей з метою їх передачі зазначеним адресатам.

Якщо іноземець або особа без громадянства лише готувалася до передачі чи збирання відомостей, що становлять державну таємницю, а потім добровільно відмовилася від продовження шпигунства, то вчинені дії можуть виступати передумовою добровільної відмови особи від доведення злочину до кінця (ст. 17 КК).[49]

Для застосування ч. 2 ст. 114 КК України необхідно встановити три підстави, із яких тільки дві повністю залежать від волі вказаної особи:

- припинення особою раніше розпочату шпигунську діяльність;

- особа добровільно повідомила органи державної влади України про вчинене нею на шкоду інтересам України;

- внаслідок виконання особою перших двох умов і вжитих органами державної влади України (можливо, за участю цієї ж особи) заходів було відвернено шкоду інтересам України.

Перші дві підстави залежать від волі особи і характеризують її посткримінальну поведінку.

Припинення злочинної діяльності, передбаченої ч. 1 ст. 114 КК, означає бездіяльність іноземця чи особи без громадянства щодо передачі іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю, або збирання таких відомостей з метою передачі їх зазначеним адресатам. Припинити таку діяльність можна лише у двох випадках: 1) якщо зазначена діяльність вже мала місце і ще планувалася здійснюватися протягом певного часу і 2) якщо передача чи збирання відомостей фактично вже закінчилося, наприклад, у разі їх одноразового характеру.

Добровільність повідомлення органам державної влади України про вчинене співпадає з ознаками добровільності, яке передбачено у ч. 2 ст. 111 КК України.

Третя підстава не залежить від поведінки винної особи – це відповідна діяльність органів державної влади, яка полягає у вжитті ними внаслідок отриманого повідомлення від зазначених вище осіб про припинення шпигунства відповідних заходів, наслідком яких стало відвернення заподіяння шкоди інтересам України. Дана підстава вказує на діяльність відповідних органів державної влади по відверненню шкоди інтересам України.

Відвернення заподіяння шкоди інтересам України може мати місце, наприклад, якщо компетентним органам вдалося перехопити відправлені особою поштою документи, що становлять державну таємницю. Або, наприклад, відвернення шкоди буде і тоді, коли частково зібрану особою інформацію підмінять, тим самим здійснюючи дезінформацію іноземної держави, іноземної організації чи їх представників, і шкода інтересам України не настає[50].

Зазначені спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності є обов’язковими та безумовними.