Раціонально-інтуїтивний метод розв’язання конфлікту

Класична школа конфліктології завдання управління конфліктами бачить не в тому, щоб піти від конфлікту, а в тому, щоб розпізнати і контролювати його з метою отримання якнайкращого результату. Для реалізації цього завдання один з представників цієї школи доктор філософії Грехам Скотт запропонував раціонально-інтуїтивний метод розв’язання конфлікту. Він виходив з того, що потенційна можливість конфлікту виникає, якщо при вирішенні будь-якого питання в дію вступають не розум, а емоції, або якщо хоча б одна із сторін проявляє ворожість. Тому, перш ніж приступити до обговорення спірної проблеми, Грехам Скотт пропонує конфліктуючим сторонам і керівникові включити в роботу розум, свідомість, інтуїцію і погасити в собі негативні емоції. Після цього можливо розсудливо і раціонально оцінити обставини, характер, інтереси, потреби, можливості залучених в конфлікт людей, власні інтереси і можливості. І лише на основі такої неупередженої оцінки можна ухвалювати рішення відносно подальших дій в конфліктній ситуації. Даний метод можна вважати універсальним: він застосовний у будь-якій ситуації і можливий для будь-якої людини. Безумовно, його на озброєнні повинен мати кожний керівник і він повинен передувати вибору подальшої стратегії управління конфліктом, використовуванню тих або інших груп і стилів управління конфліктами, про які мова піде далі. З погляду етичної оцінки, цей метод набагато краще, ніж випліскування власних емоцій, те, що пропонує Шостромм, або маніпулювання і постійне уникнення конфліктів. Сам по собі підхід Грехама Скотта не новий, він відомий із старовини: «У терпеливого человека много разума, а раздражительный выказывает глупость» (Прит. 14:29) [5], «Благоразумие делает человека медленным на гнев, и слава для него - быть снисходительным к проступкам» (Прит. 19:11) [5], «Мудростью устроятся дом и разумом утверждается» (Прит. 24:3) - так говорить премудрий Соломон [5]. Проте, щоб розв’язання конфлікту мало морально-позитивну оцінку, окрім розуму і інтуїції, необхідно слухати голос совісті, спиратися на універсальні моральні норми, уміти оцінювати тільки вчинки конфліктуючих сторін, зберігаючи при цьому позитивну або хоча б нейтральну думку про конкретних людей, звичайно, про це сучасна конфліктологія мовчить. «Держись совета сердца твоего, ибо нет никого для тебя вернее его; душа человека иногда более скажет, нежели семь наблюдателей, сидящих на высоком месте для наблюдения. Но при всем этом молись Всевышнему, чтобы Он управил путь твой в истине. Начало всякого дела - размышление, а прежде всякого действия - совет» (Сир. 37:17-20) [5], «Рассуждение твое да будет с разумными, и всякая беседа твоя - в законе Вышнего»           (Сир. 9:20) [5]. Ці й інші мудрі поради в застосуванні до різних обставин і випадків життя людини дає нам стародавній автор        (III ст. до н.е. ) – Ісус, син Сираха, дуже освічена людина, яка багато подорожувала і вивчала вдачі людей [5].