Порівняльний аналіз мотивів поведінки людини, які пропонуються різними ученими

Які ж мотиви поведінки (потреби, бажання, що мотивують поведінку) людей виділяють сучасні вчені в галузі психології, менеджменту, філософії (зокрема, З. Фрейд, Д. Дьюї [37],                   А. Маслоу [62], Д. Мак-Клелланд [65], Ф. Герцберг [35], а також Д. Карнегі [40], книжки якого користуються великою популярністю, але самого автора важко віднести до вчених)?   Для якісного аналізу, як це прийнято в психології і християнській антропології, розділимо всі бажання на дві групи: перша - це бажання, мотивовані страхом втратити життя, благополуччя, здоров'я; друга - це бажання отримати задоволення, а потім розіб'ємо їх за рівнями життєдіяльності людини: духовно-розумовий, душевно-емоційний і тілесно-природний. Скористаємося класифікаційною таблицею, запропонованою             прот. М.Дроновим, [28, с.202], доповнюючи її (див. табл. 7.3).

Таблиця 7.3

Співвідношення деяких мотивів поведінки людини, запропонованих різними авторами

Рівні життєдіяльності людини	Причини брехні, за аввою Дорофієм	Основні бажання людини, за Д. Карнегі	Мотиви, що лежать в основі всіх вчинків людей, за З.Фрейдом	Якнайглибше прагнення людської природи, за А. Дьюї	Потреби, що мотивують поведінку людини, за    А. Маслоу	Потреби, що мотивують поведінку людини, за Д. Мак Клелландом	Потреби, що мотивують поведінку людини, за Ф. Герцбергом
	Бажання, мотивовані страхом втратити: життя, благополуччя, здоров'я
Духовно-розумовий рівень		Життя в замогильному світі
Душевно-емоційний рівень		Благополуччя своїх дітей			Потреба упевненості в майбутньому
Тілесно-природний рівень		Здоров'я і збереження життя;			Потреба в безпеці
	Бажання отримати задоволення
Тілесно-природний рівень	Ласолюбство	Сну, їжі; сексуального задоволення	Сексуальний потяг		Фізіологічні потреби (їжа, житло, відпочинок, ін.)
Душевно-емоційний рівень	Сріблолюбство	Грошей і речей, які можна придбати за гроші			Соціальні потреби (потреби причетності)	Потреби причетності
Духовно-розумовий рівень	Славолюбство	Усвідомлення власної значущості	Бажання стати великим	Бажання стати значним	Потреби самоповаги; потреби самовираження	Потреба в успіху, у владі	Досягнення мети, визнання, просування по службі

Фундаментальна наука і християнська аскетика, як це відзначає прот. М. Дронов, не вважають бажання, мотивовані страхом, основними, такими, що дійсно керують поведінкою людей. Та і саме реальне життя показує, що коли виникає колізія між ними і бажаннями задоволення, люди легко приносять їх у жертву останнім. Тому всі автори, за винятком Д. Карнегі говорять про бажання, мотивовані задоволеннями.

Крім того, з таблиці видно, що всі вищеперелічені автори однозначно виділяють «славолюбство» як один з головних мотивів поведінки людини (дана характеристика може звучати як «усвідомлення власної значущості» або інакше, але, по суті, означає те саме славолюбство). Про те, що бажання задовольняти фізіологічні потреби лежать в основі вчинків людини (ласолюбство, за аввою Дорофієм), говорять А. Маслоу, З.Фрейд, Д. Карнегі. Сріблолюбство як мотив виділяють Б. Райзберг і                Д. Карнегі.

Таким чином, автори немовби погоджуються з аввою Дорофієм. Істотна різниця полягає в тому, що авва Дорофій називає мотиви брехні, а решта авторів говорять про мотиви всіх вчинків людини, тим самим,, зводячи людину до рівня якоїсь розумної, керованої ззовні тварини.

В християнській антропології і психології існує зовсім інша точка зору на потреби, що мотивують вчинки людини.

Так, за висловом св. Миколи Сербського, «Существует пять основных импульсов, движущих людьми: 1) личная прибыль и собственные удовольствия;2) семейные и кровные узы;3)общественные законы;4)совесть;5) чувство присутствия живого Бога. Пятый импульс – первая линия обороны, если человек не удержит ее, отступает на вторую (четвертый импульс); не удержав вторую, отступает на третью (третий импульс) и так далее до первого. Так происходит деградация человека, деградация и гибель. Гибель, ибо и последнюю линию обороны может потерять человек. И тогда ему уже не остается ничего, кроме тупого безразличия ко всему, отчаяния и – самоубийства» [цит. за 4, с.340].

Отже, ми бачимо, що вся ієрархія потреб А. Маслоу може бути поміщена в нижню клітинку християнської ієрархії, там, де панує одне велике егоїстичне «Я». Зрозуміло, що такі різні думки про людину і мотиви її поведінки породжуватимуть абсолютно різні думки відносно управління міжособистісними і внутрішньоособистісними конфліктами. На цьому ми закінчуємо перший етап нашого дослідження, що відноситься до порівняльного аналізу причин конфліктів. Він допоможе нам зрозуміти методи (способи) управління конфліктами, пропоновані різними авторами.

Підводячи підсумки, необхідно зробити наступні висновки. Ми спробували відобразити погляди на причини конфлікту представників основних напрямів класичної психології, погляди достатньо широкого кола сучасних світських психологів, фахівців у галузі конфліктології, менеджменту, економічної психології. В кожному напрямі дослідження подана своя феноменологія конфлікту, яка сама по собі є далеко не повною, іноді суперечливою і відображає лише певний аспект цього складного явища, який потрібно брати до уваги, щоб скласти цілісну думку про нього. Думку світських вчених можна порівняти з баченням лише однієї грані діаманта, а не цілого каменя: кожний по-своєму правильно бачить проблему, але лише зі свого боку. Це відбувається тому, що їх дослідження пов'язані з таким спірним для світської науки питанням, як природа людини і її багатогранний прояв у житті. Як багатогранна у своєму прояві людина, так багато сторін для дослідження конфлікту. Думки багатьох світських вчених, як ми відзначали, містять в собі деякі позиції, схожі з уявленнями християнської психології.

На відміну від світського світогляду релігійний, а саме ортодоксальний християнський має достатньо цілісне уявлення про людину, таке, що висуває одну першопричину конфлікту – спотворення людської природи після гріхопадіння, в результаті якого людина у своїх думках, бажаннях, вчинках стала керуватися пристрастями, на перше місце поставила себе, а не Бога і ближнього. Наслідком стало спотворення взаємостосунків між людьми, всієї діяльності людини, у тому числі у сфері виробничо-господарських відносин. Проте світська психологія, заперечуючи гріховну природу людини, все-таки описує її прояви, як причини конфлікту. Таким чином, наслідок стає причиною. Тому ми і спостерігаємо, з одного боку, суперечність, а з іншого - обмежену правильність різних думок, які потрібно брати до уваги сучасному керівникові. Але оскільки питання природи людини - це питання світогляду і віри, в якому кожний вільний мати свій вибір, дана стаття явно має дискусійний характер і автор не переслідує мету переконати когось у своїй точці зору. Проте необхідно розуміти, що, зрештою, від світоглядної позиції залежить не тільки схема логічних побудов, але і поведінка людини, зокрема в конфліктній ситуації, способи управління конфліктом. А значить, і результати роботи організації. Тому сучасному керівникові, на нашу думку, необхідно мати на озброєнні різні точки зору з цих питань.