Сутність, об'єкт, суб'єкти конфлікту. Типи конфлікту. Функції конфлікту     

УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ ТРАНСПОРТУ

Кафедра

“Економіка, організація і управління підприємством”

Компанієць В.В.

ЕКОНОМІЧНА ПСИХОЛОГІЯ

Конспект лекцій

з дисципліни

«ЕКОНОМІЧНА ПСИХОЛОГІЯ»

Частина 3

Харків 2012

Компанієць В.В. Економічна психологія Конспект лекцій: -в 3 -х частинах. – Харків: УкрДАЗТ, 2012.- Ч.3 – 71 с.

В конспекті лекцій послідовно викладено теоретичні і методологічні питання економічної психології. Розкрито детермінанти поведінки людини у т.ч. в економіці з точки зору класичної і християнської психології та економічної теорії, східнослов’янській філософсько-економічній думці. Докладно розкрито зміст та фактори формування економічної свідомості, особливості економічної свідомості сучасних українців. Розглянуто особливості формування економічної поведінки, у т.ч. вплив факторів невизначеності та ризику, колективної дії афективних факторів, особливості стереотипної поведінки, а також особливості економічної поведінки у різних сферах економіки. Також змістовно розглянуто питання управління конфліктами в організації. Широко використано досвід іноземних фахівців, результати досліджень, проведених вітчизняними та російськими вченими, результати авторських досліджень.

Конспект лекцій складається з 3 частин.

В третій частині докладно розкрито особливості економічної поведінки у різних сферах економіки, змістовно розглянуто питання управління конфліктами в організації. Рекомендується для студентів спеціальності „Економіка підприємства” всіх форм навчання.

Іл. 5, табл. 9 , бібліогр.: 96 назв.

УДК: 159.938

Конспект лекцій розглянуто та рекомендовано до друку на засіданні кафедри „Економіка, організація і управління підприємством” від 26 жовтня 2012 р., протокол № 4

Рецензент:

доц. І.Л. Назаренко

Зміст

Лекція 7 Морально-психологічні основи управління конфліктами в організації

7.1 Сутність, об'єкт, суб'єкти конфлікту. Типи конфлікту. Функції конфлікту     

7.2 Причини конфлікту з погляду світських учених. Образи конфліктної ситуації

7.3 Причини конфлікту: філософський і релігійно-психологічний підхід

7.4 Порівняльний аналіз мотивів поведінки людини, які пропонуються різними ученими

7.5 Сутність і зміст управління конфліктами

7.6 Підходи до управління конфліктами. Проблеми міжособистісного спілкування і причини формальних відносин між людьми

7.7 Раціонально-інтуїтивний метод розв’язання конфлікту

7.8 Методи управління конфліктами, що виділяються сучасною вітчизняною конфліктологією

7.9 Принципи діалогічного спілкування, за                       Т.О. Флоренською, їх значення в управлінні морально-психологічним кліматом організації, управлінні конфліктами

Сутність, об'єкт, суб'єкти конфлікту. Типи конфлікту. Функції конфлікту     

Проблема управління конфліктами для керівників різних рівнів і сфер діяльності є однією з най значущіших і важко вирішуваних. Вона складна з кількох причин. По-перше, за своєю природою конфлікти неминучі. По-друге, необхідний комплексний підхід декількох наукових дисциплін, таких як психологія, менеджмент, соціологія, філософія, антропологія, економічна психологія, конфліктологія, а також порівняння двох світоглядних позицій – світської (матеріалістичної) і релігійної (богословської). По-третє, управління конфліктною ситуацією вимагає високого рівня культури і моральності хоча б з боку одного з учасників конфлікту.

Деструктивний характер конфліктів виявляється в саморуйнуванні особи, порушенні морально-психологічного клімату в колективі, як наслідок, веде до втрати працездатності, зниження продуктивності праці, якості роботи, а значить, негативно впливає на прибутковість і конкурентоспроможність організації. Інший бік управління конфліктами, який викликає побоювання, – це відхід від конфлікту шляхом відмови від справжнього міжособистісного контакту і підміни його формальними поверхневими відносинами. Наслідком є якнайглибша самотність і відчуженість людини. Вплив такого стану людини на економічні показники діяльності організації, працівником якої вона є, прослідити важко, але сміливо можна стверджувати, що морально-психологічні відносини в колективі знаходяться в прямій залежності від ступеня відчуженості працівників один від одного. Виходячи з вищесказаного позначену проблему необхідно визнати вельми актуальною.

Хоча наука конфліктологія сформувалася порівняно недавно, вивченням причин конфліктів і способів управління ними здавна займалися дуже багато вчених і практиків, релігійних діячів, богословів і мудреців. У сучасних зарубіжних наукових колах засновниками вчення про конфлікти в суспільстві вважаються представники античної філософії – Арістотель, Платон, Сократ, Геракліт. Хоча, насправді, начала конфліктології були закладені ще у Старому Заповіті. Так, шість з десяти заповідей Мойсея відносяться до моральних правил відносин між людьми і, у тому числі, направлені на усунення конфліктів у повсякденному житті. Про негативні наслідки сварок, злопам'ятності, гніву, необхідність навчання і прояву мудрості, стриманості в словах і негативних емоціях писали премудрий цар Соломон, Ісус син Сіраха, Екклезіаст [5]. Сучасна конфліктологія стала більш інтенсивно розвиватися на початку ХХ століття на заході спочатку в рамках соціології, а потім психології світського напряму. В кінці минулого сторіччя конфлікт став предметом дослідження представників російської і української психології і соціології, економічної психології.

Що ж таке конфлікт? З безлічі визначень конфлікту ми вибрали два. Конфлікт - зіткнення протилежно направлених, несумісних одна з одною тенденцій у свідомості індивіда, в міжособистісних взаємостосунках або відносинах індивідів або групи людей, яке пов'язане з гострими негативними емоціями, переживаннями.

Конфлікт – відносини між суб'єктами соціальної взаємодії, які характеризуються їх протистоянням на основі протилежно направлених мотивів (потреб, інтересів, цілей, ідеалів, переконань) або суджень (думок, поглядів, оцінок).

Сучасна теорія і практика конфліктології свідчать, що з розвитком ринкових умов і розвитком конкурентних відносин значення управління конфліктами зростає. Люди неоднаково сприймають і оцінюють ті або інші події, і це досить часто приводить до спірних ситуацій. Якщо ситуація, яка виникла, несе в собі загрозу для досягнення мети навіть одного з учасників взаємодії; то виникає конфлікт. Схема розвитку спірної ситуації в конфлікт подана на рисунку 7.1.

Рис. 7.1 - Схема розвитку спірної ситуації в конфлікт

Конфліктна ситуація – це накопичені суперечності, пов'язані з діяльністю суб'єктів соціальної взаємодії, які об'єктивно створюють основу для реального протиборства між ними. Наприклад, проведення атестації перед майбутнім скороченням штатів, визначення кандидатури на престижне підвищення кваліфікації та ін. Переростання даної суперечності в конфліктну ситуацію може відбутися за таких умов:

- значущість ситуації для учасників конфліктної взаємодії;

- перешкоди з боку одного з опонентів у досягненні мети;

- можливість і бажання подолати цю перешкоду.

Конфліктна ситуація – це основна умова виникнення конфлікту на підставі порушення балансу інтересів учасників взаємодії. Для переходу її в конфлікт необхідний зовнішній вплив або інцидент.

Інцидент (мотив) характеризує активізацію діяльності однієї із сторін, яка обмежує інтереси іншої сторони. Інцидентом можуть бути дії третьої сторони, наприклад, вислів колеги, який підштовхує Вас до конфлікту після вашої розмови з начальством. Інцидент може виникнути незалежно від бажання учасників, у результаті об'єктивних причин (випуск бракованої продукції, зниження продуктивності праці) або як результат неврахування психологічних особливостей іншої сторони.

Таким чином, конфліктна ситуація може визначатися об'єктивними обставинами, а може бути створена навмисно однією із сторін для досягнення своєї мети. При цьому визначаються можливі учасники майбутнього конфлікту – суб'єкти, а також його об'єкт.

Таким чином, загальна формула конфлікту виглядає так:

ДО = КС + І ,                                 (7.1)

де До – конфлікт;

КС – конфліктна ситуація;

І – інцидент.

Якщо конфліктної ситуації немає, то достовірність виникнення конфлікту дуже мала. При виникненні однієї конфліктної ситуації конфлікт є закономірним. Якщо ж з однієї конфліктної ситуації випливає інша або з'являється дещо, то конфлікт неминучий.

Деякі конфліктні ситуації існують тривалий час і не переростають в конфлікт тому, що індивіди не спілкуються один з одним. Наприклад, образа сусідів один на одного може привести до сварки і припинення відносин на декілька років.

Суб'єктом конфлікту виступає частина учасників конфліктної взаємодії, інтересів яких це стосується. Це, наприклад, окремі особи (керівники, співробітники), групи, підрозділи, організації. Вони захищають свої особисті інтереси.

Об'єкт конфлікту – це те, на що претендує кожна з конфліктуючих сторін і що викликає їх протидію. Наприклад, ресурси, право власності, право ухвалювати рішення, нова посада. Для виникнення конфліктної ситуації необов'язкова наявність об'єкта конфлікту, він може початися і без нього. Наприклад, поганий настрій, ворожість до колеги по роботі можуть сприяти конфлікту.

Що стосується типології особистісних конфліктів, то їх можна класифікувати таким чином (таблиця 7.1).

Таблиця 7.1

Типологія конфліктів

Для того щоб ефективно управляти конфліктами, необхідно знати, в чому полягають функції, причини конфлікту і які методи управління конфліктами існують.

Функції конфлікту: конфлікт може бути функціональним (конструктивним) і сприяти підвищенню ефективності діяльності організації, і дисфункціональним (деструктивним), що приводить до зниження особистої задоволеності, групової співпраці і ефективності організації.

Дослідження у галузі функціональних можливостей конфліктів вперше були проведені Л. Козером і Р. Дарендорфом. Вони узагальнили позитивні і негативні функції конфліктів                  (таблиця 7.2).

Таблиця 7.2

Функції конфліктів

Головна мета управління конфліктами полягає в попередженні дисфункціональних конфліктів і адекватному розв’язанні функціональних.