Чи вільні ми у виборі технології?

На наших очах, освіта все більше комерціалізується, намагається підладитись під бажаніня замовників. Під натиском ринку ігноруються проголошена Конституцією її безплатність, рівність та доступність. Ніяк не узгоджується з реаліями проголошені Доктриною наміри забезпечення рівновисокоі для всіх школярів якості освіти.

Школам і педагогам, як у старі добрі часи, і сьогодні пропонуються однакові технології, спільні рецепти подолання відсталості. Що з цього виходить, розглянемо на прикладі. Ось молодий директор, окрилений поривом змінити усе на краще і зробити свою школу зразковою в районі, зважується на введення в 5-8 класах елементів технології особистісно зорієнтованого навчання. Школа державна, тому керівник не може самостійно змінювати ні плани, ні програми, ні організацію навчально-виховного процесу. Фактично все залишається, як було: ті ж самі навички праці демонструють учителі, не змінилися їхні стосунки з учнями, залишилися терміни опанування програмного матеріалу, за усталеними нормами виставляються оцінки. Здійснюється інспектування.

Експеримент триває рік. Це офіційно, а фактично він вщух ще у другій чверті, тому що багато вчителів, спершу теж захоплених ідеєю, швидко звернули на уторований шлях, повернулися до випробуваних схем фронтального авторитарного навчання. Посилений індивідуальний підхід як видимий атрибут технології демонструвався тільки в присутності гостей і адміністрації. Най-сумлінніші витримали до кінця року.

Що в підсумку? Програмовий матеріал засвоєний гірше, кількість відмінників зменшилася, завершальні теми курсів довелося «проходити» у прискореному порядку, тому що часу не залишалося. Діти і учителі вийшли з експерименту виснаженими, та й не всім батькам сподобалася занадто пильна увага вчителів до їхніх дітей.

Чому так? Не все врахували? Швидше, не зрозуміли, що це технологія не для нашої аж занадто середньої звичайної сільської школи. Не збагнули насамперед, у чому сутність технології особистісно зорієнтованого навчання. Перше і головне тут —

74

Практична педагогіка або три технології

зміщення акценту з предмета на особистість, з результату на сам процес. З наведеної вище таблиці випливає, що ця технологія докорінно змінює не тільки ставлення до навчання, але й саме його призначення. За такої технології до результатів та оцінок ніхто не прагне. Спочатку їх може й не бути зовсім. Головне в технології — розвиток самостійності, впевненості в собі, зміцнення внутрішнього Я учня. Результати будуть не швидко, якщо будуть узагалі. А оцінки нашим учням і вчителям потрібні сьогодні. До них звикли, їх чекають, вони важливіші за все. Від звичайної сільської школи, де впроваджувався експеримент, очікується не ефемерне «внутрішнє розкріпачення», не «створення умов для са-мореалізації учнів і вчителів» і т.ін., а цілком конкретні знання, уміння, навички, за якими здійснюється державний контроль, для оволодіння якими батьки віддали дітей до школи. Важливий і обсяг знань, засвоєних на необхідному рівні.

Не просто в усьому розібратися. Багато хто ще описує школу доринковими категоріями, що майже не проектуються на сучасне життя. Тому й створилася жахлива плутанина у педагогічних головах. Змішалося старе й нове, яке кожний переживає і витлумачує на свій власний розсуд. Чим швидше ми визначимось з тим, що маємо, і тим, що нам треба, тим менш розшарпаними постанемо перед майбутнім.

Ми вже розуміємо, що в педагогіці, школах, відносинах учителів з учнями треба якщо не все, то багато чого змінювати. Учителі це розуміють краще за чиновників. Ті, за звичкою, видають програми, використовуючи старі схеми, зорієнтовані на вчорашні можливості. Намагаються згори упроваджувати стандарти, забуваючи, що вже немає людей, з якими ці накреслення можна виконати. На всі адміністративні програми і заклики у мене одне запитання — а де педагоги, з якими ви зможете їх реалізувати? Ми живемо у дуже цікавий час — розумна педагогіка, необхідна і водночас можлива, зароджується внизу. Офіційна педагогіка академіків сприймається як заяложений мотлох. Не розповідайте нам захмарних сентенцій, просять учителі, скажіть, як нормально навчити шестеро учнів у п'ятому класі сільської малокомплектної школи.

Не утримаюсь, щоб не поглузувати з сучасних педагогічних книжок. Усі приклади, ситуації у них з минулого. Ось професор розглядає ситуацію: що треба робити учителю, коли учень свиснув на уроці? За нинішніми законами поведінки, свист — це нормальна реакція, схвальна чи обурлива, сигнал для педагога. А, по-друге,

75

Підласий І.П.

чого б то мав свистіти учень, який заплатив за навчання чималі гроші і прийшов до вчителя не з примусу, а добровільно? Таке можливе тільки у безкоштовній, нікому не потрібній школі, куди силоміць заганяли всіх, де бешкетувати, псувати нерви учителям, було обов'язковою нормою. Тягнучи таку школу в ринковий світ, ми лише продовжуємо агонію нежиттєздатної системи.

.Якось погано поєднуються проголошувані особистісно зорієнтовані стосунки з Державними стандартами, про які так багато говорять. Певно, що стандарт як рівень, нижче якого опускатися не можна, потрібний. Школа зобов'язана навчити того, що повинна знати кожна людина. А якщо вона зорієнтована не на навчання, а розвиток, задоволення потреб, самореалізацію, то що ж можна проконтролювати за стандартами? Колись розрізняли головні і побічні продукти школи. Нещодавно ще побічні продукти сьогодні визначаються як головні. Але якщо вони головні, то заперечують призначення школи, яким воно закріпилося у свідомості мас і підтримується законодавством. Навіщо, запитують люди, здійснювати психотерапію, реалізацію Я-концепцїї, розвиток внутрішньої волі саме в школі? Навіщо перетворювати класи у клініки? Для психологічної допомоги існують інші місця. Там треба розвивати відсутні якості, рятувати від комплексів. Тоді буде зрозуміло, що дитина відвідувала не школу, а зовсім інший заклад.

Перша ейфорія від нестримної волі й незалежності навчальних закладів, здається, минає, і наша демократична преса аж шкварчить обуреннями, констатаціями порушень, викликаних діяльністю недержавних шкіл, що стали занадто вільними у виборі цілей, змісту і шляхів їх досягнення. Уседозволеність, непідконтрольність — не кращі пріоритети в демократичному суспільстві. Західні приватні школи давно цим перехворіли і сьогодні навіть більше від державних стають провідником суспільних, народних інтересів. Ми поки що на стадії усвідомлення, щосили впиваємося довгоочікуваною демократією.

Свобода зобов'язує дуже багато думати. Ми ж поки додумалися тільки до того, щоб розвалити добре налагоджену систему колишньої радянської школи. Чи розумно, наприклад, зневажаючи ідею всебічного і гармонійного розвитку, іти у стократ розкритиковану і відкинуту ранню спеціалізацію? Вона не залишає ні місця, ні часу на постановку і здійснення необхідних для нормального розвитку навчально-виховних справ. Прозрівають громадяни вже після того, як дитина з трьома іноземними мовами не

76

Практична педагогіка або три технології

здатна порахувати здачі в магазині, а юний знавець ринкової економіки не може пояснити, як працює праска і звідки взагалі береться електроенергія, що підтримує економіку.

У Доктрині визначено нову мету української освіти. І хоча розумної альтернативи всебічному і гармонійному розвитку немає, ринок вимагає сутнісної переорієнтації освітньо-виховної системи на виконання інших, здебільшого прагматичних, утилітарних завдань. Не від гарного життя будемо невдовзі віддавати своїх дітей на спеціалізоване і профільне навчання. Важливо не переступити міру. Підростаючій людині необхідно хоча б почути про всі науки та галузі виробництва, щоб вона могла свідомо визначитися — у якій галузі вона хотіла і могла б докласти зусилля. Утилітарна школа неминуче обмежує ширину ерудиції, тим самим звужуючи обрії і можливості дітей.

За нашими уявленнями, у завтрашній українській школі треба зберегти розумне поєднання загальноосвітньої і профільної підготовки. Це означає, що спеціалізовані навчальні заклади зобов'язані будувати свою освітню політику на концепції поєднання всебічного розвитку і профілізації, упроваджувати технології, що сприяють вирішенню цього завдання.

Ідеальна схема виглядає так: усебічний гармонійний розвиток з обов'язковим вивченням основ наук усіма дітьми в основній школі за допомогою базисної продуктивної технології, і наступне профільне навчання в старшій школі на основі базисних знань із застосуванням цілеспрямованих модифікацій продуктивної технології. У такій моделі оптимально сполучається достатня ширина загальної підготовки з глибиною рівнево-предметної профілізації. Школа створює умови для самореалізації, задоволення запитів особистості, зберігаючи при цьому гуманістичну орієнтацію на всебічний і гармонійний розвиток. Задовольняться і вимоги майбутнього Державного стандарту.

Відомо, орієнтація лише на освіту, рання спеціалізація дуже погіршують вирішення виховних завдань, досягнення розвиваючих цілей. Освоєння людських цінностей, формування ціннісних орієнтацій у молоді порушилося. Неозброєним оком помітні перекоси, викликані непродуманим упровадженням західних освітніх моделей, у яких виховні та розвиваючі завдання майже не реалізуються або реалізуються не так, як нам треба. У приватних навчальних закладах завдання виховання громадян треба було б ставити не так, як вони вирішуються сьогодні. Орієнтація на крайній

77

Підласий Ї.П.

індивідуалізм, випинання понад усяку міру свого недосконалого Я, зневажливе ставлення до держави, людей, характерні для випускників нинішніх елітарних шкіл сприяє не консолідації, а розшаруванню суспільства, створює проблеми, які доведеться вже в близькому майбутньому болісно вирішувати. Моральні недоліки, з якими так боролися у наших школах ще недавно, сьогодні в деяких навчальних закладах культивуються як переваги.

Пройшли перші дванадцять років побудови в Україні капіталізму на принципах ринкової економіки, а з цілями народної освіти ясності не додалося. Приватні навчальні заклади визначилися, як зуміли і як змогли. Здебільшого скопіювали західні моделі, абияк пристосували їх до української дійсності. Виникли чудернацькі поєднання: говорять і хочуть думати по-їхньому, але виходить з жахливим українським акцентом. Наші «якби ж то знаття» та «якось воно буде» — живі і дієві. Списувати, обманювати вчителів, виклянчувати оцінки, завищувати успіхи, продавати свідоцтва й атестати, брати хабарі і закривати на все це очі продовжуємо по-українськи. Але вже під запозиченими іноземними брендами.

Мова про масову українську народну школу. Яку мету ставить вона? Як збирається її вирішувати? Які технології найбільше відповідають її намірам? В офіційних документах за обтічними формулюваннями важко збагнути конкретні наміри держави і влади. Випливає так, що курс на формування всебічно і гармонічно розвинутої особистості буде в основному зберігатися. Хіба що в трохи полегшеному варіанті і з необхідною корекцією на вимоги ринку. У цілому ж, дати молодій людині необхідний запас знань, умінь, задовольнити її запити самореалізації, розвинути її здібності і обдарування, полегшити адаптацію до швидкозмінного життя — традиційні головні напрямки високої мети.

Вагома причина, що змушує зберігати орієнтацію на всебічний розвиток особистості й у ринкових умовах — невизначеність майбутнього. Якби людина заздалегідь знала, де і ким їй доведеться працювати, то рання спеціалізація теж могла б існувати як мета, за умови, що загальний розвиток людина сподівається одержати самоосвітою. Але в невизначеному світі гарантувати що-небудь важко. Тому набагато краще зберігати загальну орієнтацію на всебічний розвиток.

Яка ж технологія найкраще відповідає меті всебічного розвитку? Природно, та, за допомогою якої створюється багатокомпо-

78

Практична педагогіка або три технологи

нентний (багатоцільовий) продукт — сплав знань, розвитку, вихованості. Це «широкозахватна» технологія, що дозволяє в єдності, у взаємозв'язку, взаємозалежності і взаємозумовленості одночасно і комплексно реалізувати нашу звичну триєдину мету — навчити, розвити, виховати.

Ми вже мали можливість переконатися, що технології створюються «під продукт», «під замовлення». Завдання, що треба вирішувати, продукт, що його нам потрібно одержати, — складають призначення і сутність будь-якої технології. Чим вужча мета, тим точніша технологія. Широка і погано визначена мета тягне за собою так само непевну і невизначену технологію. Особливо розмитою стає вона тоді, коли треба одночасно досягати багатьох, погано узгоджених між собою, а іноді і протилежних цілей. Спробуйте, наприклад, створити технологію, яка б ефективно вирішувала два майже несумісних завдання — розвитку пам'яті і мислення учнів. Пам'ять розвивається за одними законами, а мислення — за іншими. До речі, у догматичному навчанні завдання розвитку пам'яті ставилося як головне і його технологія була доведена до високого рівня досконалості. «Продукт» догматичного навчання усе пам'ятав, але мало що розумів. Ось чому при виборі технології завжди треба визначати пріоритетність, важливість завдань, що будуть вирішуватися в першочерговому порядку. Саме такий порядок і задається при описі характеристик продукту, де вказуються головні і побічні його компоненти.

Технології можуть порівнюватися між собою тільки в межах однієї мети, вирішення однакових чи дуже близьких завдань. Наприклад, технологію формування всебічно розвинутої особистості не можна прямо співвідносити з технологією «вільного» виховання — і цілі в них різні, і засоби їх досягнення. До слова кажучи, ці та інші педагогічні технології об'єднує лише те, що вони належать до однієї галузі. Парадоксально, що всі педагогічні технології ґрунтуються на спільних знаннях про людину, однакових закономірностях виховання. Виходить, що на одних і тих самих підставах вибудовуються різні, іноді взаємовиключні способи досягнення кінцевих цілей. Щось тут не так: або закони не об'єктивні, або висновки з них ми робимо неправильні. Якщо підстави правильні, і якщо ми правильно застосовуємо закони мислення, то наслідки (у нашому випадку, технології) повинні бути однаковими.

Запити в нас залишаються великими. Ми за давніми традиціями дуже багато хочемо від школи: щоб вона і навчила, і розвинула, і

79

Підласий Ї.П.

виховала, і підготувала учнів до життя у ринковому світі. Діяти на свій розсуд школа не може, треба виконувати замовлення. Отже має бути відповідна технологія, що дозволяє формувати заданий продукт. Ця технологія повинна бути зорієнтована на досягнення виставленої замовником широкої мети, бажано навіть, без виділення пріоритетів, бо всі її компоненти — першочергової важливості. Цим вимогам найбільше відповідає продуктивна педагогічна технологія, на розгляді якої ми зосередимо всю нашу подальшу увагу.

Додамо, що «вузькі» технології, переважно, випинають окремі цілі та організовують практичну діяльність для їхнього досягнення. У такий спосіб швидше забезпечується необхідний кінцевий результат. Так було, наприклад, у Дальтон-плані, у талгенізмі, так є в усіх інших вузькозорієнтованих технологіях. Але тут завжди присутня велика методологічна помилка, на яку постійно вказувала радянська педагогіка, критикуючи зарубіжні освітні системи. За уявленнями кращих філософів усіх часів і народів, треба прагнути до всебічного і гармонійного розвитку. Випнувши надміру одну з людських якостей, посилено її розвиваючи, педагогіка прирікає людину на однобічний розвиток. Звідси й продукт цих технологій — недосконала людина. Підкреслимо це як загальний недолік вузько зорієнтованих технологій, щоб мати повні підстави відмовлятися від них на користь «широкозахватних».

Чому ж часто ще відстоюються звужені цілі, висуваються приземлені вимоги і створюються під них технології? Питання філософське. Відповідь — тому, що життя висуває різноманітні запити — не тільки всебічного і гармонійного розвитку, але і вузько зорієнтованих, посилено розвинутих у певних напрямках людей. Більшості людей вистачає на життя й однобічної професійної підготовки. В умовах вільного вибору і планування життя всі замовлені споживачем продукти, усі підігнані під них технології співіснують і конкурують між собою. Відповідь — що важливіше, що потрібніше, що краще — дає держава, орієнтуючи виховання не тільки на благо самої людини, але і всього суспільства.

В основі продуктивної педагогічної технології ідея всебічного і гармонійного розвитку людини, доповнена новими потребами — створення умов для її самореалізації. З цією метою ми зріднилися, маємо безперечні успіхи у її реалізації. Те, що до ідей колишньої радянської педагогіки пильно придивляються на Заході, та й ми через 12 років, йдучи невідомо куди, все частіше повертаємо голови назад, свідчить, що ідея далеко не вичерпала себе. Вона живе в

80

підсвідомості людей, навіть коли не розуміється і не сприймається відкрито. Якщо вдивлятися уважно, то побачимо, що навіть ті навчально-виховні заклади, що переслідують вузькі, прагматичні чи утилітарні цілі, так чи інакше спираються на всебічний і гармонійний розвиток як фундаментальну основу для вирішення своїх завдань. Цю тенденцію варто зберігати і розвивати цілком усвідомлено, проголосивши основою для її практичного втілення продуктивну педагогічну технологію.

До її безсумнівних переваг, окрім зазначених вище, належить і та, що в будь-якому місці охопленого нею простору, можуть бути вмонтовані спеціальні технології для посиленого розвитку необхідних якостей.

Наведені докази, я впевнений, переконали вас у тому, що при технологічному підході до освітньо-виховної діяльності необхідна сувора регламентація продуктів, цілей, умов. Не як вийде, а так, як нам треба. Процес вибудовується так, щоб обов'язково досягти бажаного результату. Якщо ми взяли до школи нормальну дитину і не ставили при цьому ніяких умов ні їй, ні її батькам, то, як знавці своєї справи, професіонали зобов'язані гарантувати, що через визначений час ми випустимо її власником цілком визначених якостей — навчимо знань, розів'ємо дарування, сформуємо необхідні якості, долучимо до вічних загальнолюдських цінностей.

ШЕРЕЧАЄМОСЬ

Яку ж технологію обиратиме учитель? Сьогодні йому нав'язливо пропонують схеми особистісно зорієнтованого навчання. Це не інакше як глум: у бідній країні, де 20% дітей не відвідують навчальних закладів, де міські класи переповнені, а сільські — напівпорожні, педагогам пропонують використовувати елітну технологію, мета якої полягає зовсім не в тому, щоб грунтовно вчити. Як показує світовий досвід, бідні країни, що розвиваються, можуть дозволити собі використання лише продуктивних технологій для тих учнів, які будуть заробляти на життя своїми мізками і руками.

Що Ви думаєте з цього приводу?

81

Підласий Ї.П.

В

ЧИМОСЯ